Між відмовою від викопного палива та скороченням викидів парникових газів завдяки захисту природних територій існує тісний взаємозв’язок. Поєднання цих напрямів може допомогти досягти кліматичних цілей із меншими економічними витратами та водночас зменшити шкоду для екосистем. Такий висновок зробили дослідники Потсдамського інституту досліджень впливу клімату (PIK). Їхню роботу опублікували в журналі Nature Sustainability. До наземних кліматичних заходів належать відновлення лісів, ґрунтів, водно-болотних угідь і торфовищ, які поглинають вуглекислий газ, а також скорочення викидів метану й закису азоту в сільському господарстві. Інший напрям — вирощування біомаси для виробництва біопалива або вилучення CO₂ з атмосфери. За допомогою моделі, що об’єднує економіку, енергетику, землекористування та клімат, науковці порівняли різні сценарії скорочення викидів. Вони встановили, що без суттєвого внеску наземних заходів досягти обмеження глобального потепління до 1,5 °C до 2100 року, навіть із тимчасовим перевищенням цього рівня, уже не вдасться. Водночас надмірне використання земель для кліматичних потреб може загрожувати продовольчій безпеці, водним ресурсам і біорізноманіттю. Наприклад, якщо всі можливі наземні заходи спрямувати на досягнення цілі обмежити потепління до 1,7 °C, для вирощування біомаси у 2050 році знадобиться від 66 до понад 300 мільйонів гектарів. Для порівняння, площа Франції становить близько 63 мільйонів гектарів, а Аргентини — 278 мільйонів. Щоб зберегти обсяги виробництва продовольства, довелося б значно інтенсифікувати сільське господарство. До того ж значна частина потенціалу наземних кліматичних заходів зосереджена в країнах Глобального Півдня, де вже гостро стоять проблеми нестачі їжі та води й втрати біорізноманіття. Різницю між можливими стратегіями ілюструє й ціна вуглецю. Якщо не застосовувати наземні заходи, для досягнення цілі 1,7 °C її довелося б підвищити до 400 доларів за тонну CO₂ до 2040 року. У такому сценарії сукупні втрати споживання у 2025–2100 роках становили б 3,5% порівняно зі сценарієм без додаткових кліматичних заходів. Якщо ж задіяти всі можливі наземні заходи, достатньо було б ціни 130 доларів за тонну CO₂, а втрати споживання скоротилися б до 1,3%. Однак дослідники застерігають від надмірної залежності від використання земель. Натомість вони пропонують збалансовану політику: виробляти енергію з залишкових матеріалів, обмежено використовувати спеціально вирощену біомасу, встановити граничні ціни на викиди метану й закису азоту та забезпечити масштабну охорону лісів у всьому світі. Такий підхід, на думку авторів, дасть змогу поєднати енергетичний перехід із захистом природних екосистем і не перекладати надмірні витрати кліматичної політики на людей та довкілля.