Всесвіт почався з гучного Великого вибуху, але його фінал, схоже, буде зовсім не таким видовищним. Жодних космічних вибухів, жодного «кінця світу» у стилі наукової фантастики. За новими теоретичними підрахунками, усе існуюче — від зірок і чорних дір до людей — зрештою просто… повільно випарується. Саме до такого висновку дійшла міжнародна команда науковців: астрофізик Гейно Фалке, квантовий фізик Міхаель Вондрак і математик Вальтер ван Сейлеком. Їхня робота змінює уявлення про те, скільки насправді «живе» Всесвіт — і чому його кінець може настати значно раніше, ніж вважалося. Не вибух, а тихе зникнення Раніше вчені припускали, що фінальною крапкою в історії Всесвіту стане повільне згасання після неймовірно довгого часу — близько 10110010^{1100}101100 років. Це число настільки велике, що його складно навіть уявити. Проте нова модель суттєво скорочує цей термін — до приблизно 107810^{78}1078 років. Так, це все ще майже вічність. Для порівняння: Сонце знищить Землю приблизно за 5 мільярдів років, тож у людства (якщо воно зможе покинути Сонячну систему) буде ще безліч шансів на виживання. Але з космічної точки зору це означає одне: Всесвіт «помре» значно швидше, ніж ми думали. «Використовуючи гравітаційне випромінювання кривизни, ми виявили, що нейтронні зірки та білі карлики також розпадаються за скінченний час за наявності гравітаційного утворення пар», – йдеться у дослідженні, опублікованому в журналі «Cosmology and Astroparticle Physics». Хокінг був правий… але не до кінця Ключ до нового сценарію — у переосмисленні випромінювання Гокінга. Раніше вважалося, що повільно випаровуватися можуть лише чорні діри. Вони втрачають масу через квантові ефекти біля горизонту подій, поступово зникаючи протягом неймовірно довгого часу. Але нове дослідження стверджує: чорні діри — не єдині об’єкти, здатні на таке «квантове випаровування». За певних умов це може стосуватися і білих карликів, і нейтронних зірок — надщільних залишків мертвих світил, які не мають горизонту подій, але все ж сильно викривляють простір-час. Інакше кажучи, якщо об’єкт має масу і гравітацію — він не вічний. Усе має термін придатності За новими оцінками, найстійкішими виявляться білі карлики, надмасивні чорні діри та гігантські гало темної матерії — вони можуть проіснувати близько 107810^{78}1078 років. Нейтронні зорі й чорні діри зоряної маси «здадуться» швидше — приблизно за 106710^{67}1067 років. Навіть люди, якщо уявити собі безсмертя, не уникнуть цього фіналу. Теоретично людське тіло мало б повністю випаруватися через гравітаційні квантові ефекти за близько 109010^{90}1090 років. Погана новина для мрій про вічне життя. Чому чорні діри живуть довше Парадоксально, але саме чорні діри, попри свою екстремальну гравітацію, можуть «триматися» довше за деякі зоряні залишки. Причина проста: у них немає поверхні. Частина частинок, які з’являються внаслідок квантових процесів, знову поглинається чорною дірою, сповільнюючи її зникнення. У зірок такої «переваги» немає — частинки досягають поверхні та зрештою залишають об’єкт назавжди. Фінал без драматизму Коли мине цей неймовірно далекий час, у Всесвіті не залишиться ні зірок, ні планет, ні чорних дір. Лише розріджене випромінювання та поодинокі частинки, що повільно дрейфують у порожнечі. Жодної втечі, жодного «плану Б». Навіть якщо цивілізація навчиться жити мільярди й трильйони років, фізика врешті-решт візьме своє. Це не привід для паніки — радше нагадування про масштаб часу й крихкість усього існуючого. У порівнянні з такими числами навіть історія Всесвіту виглядає коротким миготінням.