Пустеля Сахара — одна з найсухіших територій у світі. Тут випадає лише 7,5 см опадів на рік — одна десята від кількості дощу, мокрого снігу та снігу в Чикаго. Сахара — найбільша гаряча пустеля на Землі, символ безмежної спеки, піску та посухи. Але, схоже, у майбутньому цей образ може змінитися. Нове дослідження кліматологів свідчить, що через глобальні кліматичні зміни Сахара може стати значно вологішою, ніж зараз. І хоча це звучить як фантастика, науковці переконані, що сценарій дощів у пустелі цілком реальний. Команда міжнародних дослідників використала найсучасніші кліматичні моделі для прогнозування змін у Північній Африці протягом найближчих 100 років. Виявилося, що збільшення температури у світовому океані та зміщення атмосферних потоків можуть призвести до зростання кількості опадів у Сахарі. Зокрема, прогнозується посилення мусонів, які зможуть досягати північніших широт, приносячи з собою довгоочікувану вологу. Історія показує, що це вже траплялося. Приблизно 10 000 років тому, під час так званого “Зеленого Сахарського періоду”, пустеля була зовсім іншою — вкритою травами, озерами та річками. Археологи знаходять там рештки риб, крокодилів і навіть наскельні малюнки людей, що полюють на тварин серед зелених саван. Тепер дослідники припускають, що щось подібне може повторитися, хоча й у меншому масштабі. Зміни клімату, які нині загрожують багатьом регіонам планети, у цьому випадку можуть створити несподіваний ефект — повернення життя до Сахари. За деякими сценаріями, кількість опадів може зрости на 20–30% у порівнянні з нинішнім рівнем, особливо на південних і східних окраїнах пустелі. Це означає, що в окремих регіонах може з’явитися рослинність, а ґрунти — частково відновитися. Проте не все так райдужно. Волога Сахара змінить не лише ландшафт, а й клімат усієї Африки. Нові умови можуть вплинути на місцеві екосистеми, спричинити зміни в міграційних шляхах тварин і навіть змінити маршрути пилових бур, які сьогодні живлять мінералами тропічні ліси Амазонії. Дослідники наголошують, що такі зміни відбуватимуться поступово, протягом кількох десятиліть. Проте сам факт, що Сахара здатна знову “ожити”, показує, наскільки гнучкою є наша планета — і водночас наскільки сильно людство вже впливає на глобальні природні процеси. Можливо, через кілька поколінь діти в Північній Африці бачитимуть дощ над пісками, а місця, які сьогодні здаються безжиттєвими, стануть новими осередками життя. Але поки що це нагадування: клімат Землі здатен змінюватися швидше, ніж ми встигнемо до цього пристосуватися.