Два місяці в залі, а ваги на терезах – нуль. Знайома історія? Саме на цій розмові будується чи не половина скарг новачків у фітнесі: мовляв, силові нічого не дають, треба бігати. Але дослідження з Університету Кампінаса в Бразилії показує, що організм починає перебудовуватися задовго до того, як стрілка терезів взагалі зрушить з місця. І в мишей для цього вистачило тижня. Повідомляє T4 з посиланням на sciencealert.com. Тиждень силових – і жир уже інший Фото: sciencealert.com Вчені взяли мишей з ожирінням і розділили їх на дві групи. Одні жили як завжди, інші виконували щось на кшталт силового тренування: дерлися по драбинці висотою 70 сантиметрів (27,6 дюйма) з вантажем, прикріпленим до хвоста. Сесія складалася з 20 підйомів із відпочинком 60-90 секунд між ними, навантаження сягало 70 відсотків від максимальної спроможності гризуна. Усього – сім таких сесій. Результат помітний навіть без жодного схуднення. У мишей, які тренувалися, було менше жиру навколо кишківника, а самі жирові клітини виявилися дрібнішими – а це зазвичай означає здоровішу жирову тканину. Плюс з’явилися ознаки позитивних зрушень у сигналах і накопичення, і розщеплення жиру. Якщо чесно, саме ця деталь і чіпляє. Люди звикли оцінювати тренування одним показником – кілограмами. А тіло тим часом веде окрему бухгалтерію, і терези в ній далеко не головний звіт. Що саме змінилося на молекулярному рівні Дослідники порівняли зразки жирової тканини тренованих мишей із тканиною мишей, які не рухалися взагалі. І знайшли кілька конкретних речей. Передусім мова про два білки – ABHD5 і ATGL. ABHD5 допомагає розщеплювати жири: у ледачих мишей з ожирінням його рівень був знижений, а от у тренованих залишався нормальним. Більше того, посилилася його взаємодія з ATGL – ферментом, який буквально розбирає жир на частини. Паралельно в тренованих мишей приглушився ген Scd1, який бере участь у виробництві жиру. Складається досить струнка картина: одночасно менше будується нового жиру і активніше розбирається старий. І все це – за тиждень і без жодного грама втраченої ваги. “Люди схильні думати, що якщо вони силово тренуються два місяці й не схудли, то це не дало нічого, – каже лікар Леандро Моура. – Але те, що ми побачили в цьому дослідженні, – вже після семи днів силових тренувань, навіть коли вага ще не пішла, молекулярні шляхи, які сприяють накопиченню жиру, стали менш активними, а ті, що стимулюють його розщеплення, – активнішими”. Як мишам влаштували силове тренування Окремо варто зупинитися на тому, як узагалі змусили мишей качатися. Бо це не про бігову доріжку й не про плавання – це саме про опір. “Ми розрахували, яку вагу кожна миша може нести, піднімаючись драбинкою, – пояснює Моура. – Очевидно, неможливо відтворити точні силові вправи людини, але нам вдалося викликати схоже зусилля в організмі, з інтенсивнішими скороченнями, фактично імітуючи силове тренування для людей”. Ось тут і ховається нюанс, про який зазвичай не згадують. Це дослідження на гризунах, і його результати ще потрібно відтворити в людських випробуваннях. Миша, що дереться драбинкою з вантажем на хвості, – це не те саме, що людина з гантелями у залі. Тож висновки поки що обережні. Але навіть із цим застереженням є практичний висновок, який варто тримати в голові: якщо після кількох тижнів силових терези стоять на місці, це не означає, що нічого не відбувається. Метаболічна робота йде своїм темпом, і вона починається раніше за видимий результат. Силові не замінюють кардіо – і навпаки Ще один момент, який легко упустити: дослідники не протиставляють силові тренування аеробним. Вони працюють разом. “Обидва типи вправ активують схожі шляхи – з різною інтенсивністю – а також різні шляхи, – каже Моура. – Тому поєднання обох залишається найкращою рекомендацією і найкращою стратегією для тих, хто хоче схуднути”. Наступні кроки в дослідженні – подивитися на довші ефекти силових тренувань у мишей і з’ясувати, чи відрізняється вплив для різних типів жиру в різних місцях тіла. Кінцева ж мета – клінічні випробування на людях, хоч це й далека перспектива. “Ми завжди чули, що фізичні вправи спалюють жир і допомагають схуднути, але рідко зупиняємося, щоб подумати, як це відбувається, скільки вправ потрібно і що насправді означає це спалювання жиру”, – додає Моура. Дослідження опубліковано в журналі Life Sciences. Часті питання Чи можна схуднути лише силовими тренуваннями? Силові тренування покращують метаболічне здоров’я жирової тканини, але для втрати ваги дослідники рекомендують поєднувати їх з аеробними вправами. Обидва типи навантаження активують частково схожі, частково різні шляхи в організмі. Чому вага не падає, хоча я тренуюся? Бо біологічні зміни в жировій тканині починаються раніше за видиму втрату ваги. У дослідженні вже після семи днів тренувань молекулярні шляхи розщеплення жиру стали активнішими, а накопичення – слабшим, хоча вага мишей ще не змінилася. Що таке вісцеральний жир і чому він важливий? Це жир навколо внутрішніх органів. У тренованих мишей його було менше порівняно з малорухомими, а самі жирові клітини були дрібнішими – що зазвичай свідчить про здоровішу жирову тканину. Чи стосуються ці результати людей? Поки що ні, і це головне застереження. Дослідження проводили на мишах з ожирінням, і його результати ще потрібно підтвердити в людських випробуваннях. Автори прямо кажуть, що це лише перший крок. Скільки тренувань потрібно, щоб побачити ефект? У мишей знадобилося сім сесій за тиждень. Для людей точних цифр з цього дослідження вивести не можна, але сам принцип важливий: ефект на клітинному рівні може з’явитися задовго до змін на терезах. Якщо терези стоять на місці вже кілька тижнів, а тренування регулярні – це ще не привід кидати. Питання радше в тому, як ви міряєте прогрес: кілограмами раз на тиждень чи самопочуттям, силою й об’ємами щодня. А що показує ваша власна бухгалтерія?The post Силові тренування змінюють жир за тиждень – ще до схуднення first appeared on T4 - сучасні технології та наука.