Колись психоделічні наркотики були синонімом хіпі та галюцинаторних переживань, але зараз досліджується їхній медичний потенціал. Стигма тієї епохи призвела до того, що дослідження були придушені законами про наркотики, проте, оскільки методи лікування психічного здоров’я досягли межі можливостей, вчені повернулися до цього суперечливого аспекту медицини. Такі речовини, як псилоцибін (міститься в галюциногенних грибах) та аяхуаска, зараз серйозно сприймаються вченими та лікарями не через видіння, які вони викликають, а через цілющий потенціал, яким вони володіють. Спочатку це було зосереджено на лікуванні психічних розладів, таких як депресія, де наразі призначені ліки допомагають лише меншості пацієнтів. Але тепер ці дослідження розширилися та охопили захворювання, спричинені запаленням, яке психоделічні препарати можуть допомогти зменшити, заспокоюючи імунну систему. Як у клітинах людини, вирощених у лабораторних умовах, так і в дослідженнях на тваринах, психоделічні препарати, такі як DMT, LSD та сполука під назвою (R)-DOI, можуть блокувати вивільнення запальних молекул, які називаються цитокінами. Ці білкові молекули підживлюють такі стани, як ревматоїдний артрит, астма та навіть депресія, а також посилюють пошкодження мозку після черепно-мозкової травми. Але ці препарати мають значну перевагу над типовими протизапальними препаратами, такими як стероїдні препарати, оскільки психоделіки, здається, діють, не пригнічуючи здорову імунну функцію, що є основною проблемою зі стероїдами. Важливо, що ці лабораторні результати починають підтверджуватися в дослідженнях на людях. З’являється все більше доказів того, що психоделіки можуть бути ключем до боротьби із запаленням, одним із центральних факторів розвитку багатьох хронічних захворювань, включаючи депресію, артрит та серцеві захворювання. Візьмемо, наприклад, псилоцибін, активний інгредієнт галюциногенних грибів. У дослідженні за участю 60 здорових учасників лише однієї дози було достатньо для значного зниження рівня двох ключових запальних молекул – TNF-альфа та IL-6 – протягом наступного тижня. Однак не всі дослідження показали однаково чіткі результати. У деяких брали участь лише кілька учасників, а інші ускладнювалися тим фактом, що деякі учасники мали попередній досвід вживання наркотиків, що могло вплинути на результати. Одна з великих проблем вивчення психоделіків у медичних дослідженнях полягає в тому, що дуже важко приховати, хто отримав справжній препарат, а хто плацебо. Коли хтось переживає сильний психоделічний досвід, очевидно, що він не просто прийняв цукрову пігулку. Це ускладнює інтерпретацію результатів, особливо таких аспектів, як настрій, на який можуть суттєво впливати очікування. Навіть зміни в організмі, такі як запалення, можуть залежати від цього ефекту плацебо. Тим часом потужний амазонський напій аяхуаска, що містить психоделічний препарат ДМТ, показав багатообіцяючі результати як у здорових людей, так і у пацієнтів з важкою для лікування депресією. В одному дослідженні у тих, хто приймав аяхуаску, спостерігалося зниження рівня запального маркера під назвою С-реактивний білок (СРБ). Чим більше падіння рівня СРБ, тим сильніше покращення настрою. Це свідчить про те, що зменшення запалення може відігравати певну роль у покращенні психічного здоров’я, і ​​додає зростаючих доказів того, що такі стани, як депресія та шизофренія, пов’язані із запаленням в організмі. Вчені вважають, що психоделіки діють переважно на рецептор 5-HT2A, частину клітин мозку, яка зазвичай реагує на серотонін, який часто називають «гормоном щастя». Цей рецептор запускає ланцюг хімічних реакцій всередині клітин. Але ось що дивує: протизапальні ефекти психоделіків можуть не залежати від тих самих процесів, які викликають переживання, що змінюють свідомість, таких як певні кальцієві сигнали та інші добре вивчені шляхи. Дійсно, дослідники вважають, що можуть бути задіяні інші, менш зрозумілі механізми, хоча вони ще не з’ясували, які саме. В одному дослідженні на тваринах астми, хронічного запального захворювання, два препарати з подібними психоделічними ефектами, (R)-DOI та (R)-DOTFM, мали суттєво різні протизапальні результати. Перший препарат повністю усунув запалення, тоді як інший нічого не зробив. Це також свідчить про те, що протизапальні ефекти можуть бути окремими від психоделічних ефектів, що потенційно відкриває шлях до розробки безпечніших ліків. Наступне покоління протизапальних методів лікування може походити від того, що я називаю препаратами Піпі – психоделічно-інформативними, але психоделічно-неактивними сполуками. Це ліки, розроблені для імітації терапевтичної дії психоделіків, не викликаючи галюцинацій. Наразі ідентифіковано кілька таких препаратів, таких як DLX-001 та DLX-159, які розробляються американською фармацевтичною компанією Delix Therapeutics. Ці експериментальні препарати демонструють реакції, що вказують на антидепресивну дію, не викликаючи «трип-синдрому». Це може змінити те, як ми лікуємо низку станів, пов’язаних із запаленням, без регуляторних ускладнень чи небажання пацієнтів, часто пов’язаних із психоделіками. Хоча дослідження все ще перебувають на ранніх стадіях, накопичуються докази того, що психоделіки – або нові препарати, розроблені на їх основі – можуть стати абсолютно новим типом протизапального лікування. Оскільки дослідження починають включати людей із тривалими запальними захворюваннями та використовувати більш суворі та інноваційні плацебо-контрольовані методи, ми можемо виявити, що приголомшливий світ психоделіків містить несподівані інструменти для боротьби з хворобами. Потенціал відокремити цілющі властивості від галюциногенних ефектів може революціонізувати лікування незліченної кількості пацієнтів, які страждають від станів, де запалення відіграє центральну роль. Ніколас Барнс, професор трансляційної фармакології, Бірмінгемський університет Джерело