Аналіз ДНК двох людей із могильників VII ст. на півдні Англії (Кент і Дорсет) показав 20–40% спорідненості з сучасними популяціями Західної Африки. Ймовірно, їхні дідусі були вихідцями із західноафриканських груп, а самі вони та їхні родини були повністю інтегровані в місцеві спільноти. Висновки опубліковані в журналі Antiquity. Дослідження щодо осіб з Дорсету та Кенту опубліковані в Antiquity. Що саме знайшли У Кенті (Updown) виявили дівчину раннього підліткового віку, поховану за місцевими звичаями з ножем, гребінцем і декорованим горщиком. Її мітохондріальна ДНК вказує на матір із Північної Європи, водночас аутосомна ДНК має чітку «західноафриканську» складову (20–40%). У Дорсеті (Worth Matravers) знайшли молодого чоловіка-«генетичного аутлайєра»: материнська лінія європейська, а батьківська — узгоджується з походженням із Західної Африки; ймовірно, дід по батьковій лінії був вихідцем звідти. Обидва поховання не відрізняються від інших у цих некрополях — це свідчить про повну інтеграцію родин у місцеві спільноти, а не про статус «чужинців». Коли і як їхні родичі опинилися в Британії Генетичні «відстані» вказують на 2–4 покоління до предків із Західної Африки — тобто дідусі/бабусі цих людей могли прибути до Північної Європи у середині VI — на початку VII століття. Дослідники пов’язують це з інтенсивними зв’язками між Північною Африкою та Європою в постримську добу (зокрема після візантійського «повернення» Північної Африки у 530-х), що розширило мобільність людей і мережі торгівлі через Середземномор’я.(Йдеться про економічні та культурні контакти, а не політичний контроль Візантії над Британією.) Чому це важливо Ламає міф про «однорідну» ранньосередньовічну Європу. Південна Англія вже у VII ст. була космополітичною: контакти і міграції сягали на тисячі кілометрів. Підтверджує роль людей, а не лише «товарів». Раніше далекі зв’язки простежували за імпортними речами; тепер людська ДНК засвідчила переміщення цілих сімейних ліній. Новий погляд на інтеграцію. Звичайні обряди поховання та «типові» супровідні речі вказують на прийняття цих людей у спільнотах Кента й Дорсета. Що кажуть дослідники Команда Данкана Сеєра описує дівчину з Кента і робить висновок про недавнє західноафриканське коріння в межах кількох поколінь. Група Джорджа Фуді подає детальну картину некрополя Worth Matravers та родинних зв’язків похованих там людей. Довідка: два некрополі Updown (Кент): серце ранньоанглосаксонської культурної зони; дівчина похована з предметами повсякдення і, ймовірно, амулетною посудиною. Worth Matravers (Дорсет): «периферія» англосаксонського світу, субримський Захід; молодий чоловік із західноафриканською лінією по батьківській стороні. Висновок Навіть дві посмертні ДНК-історії змінюють наш підручниковий погляд: рання Англія була відкритою та різноманітною, а мобільність людей — набагато більшою, ніж здавалося.