Нове дослідження 18 видів хижих динозаврів показало, що не всі великі тероподи користувалися однаковими жувальними механізмами. У той час як череп Tyrannosaurus rex був пристосований для потужного розчавлювання кісток, інші великі хижаки, як-от Allosaurus, мали слабші щелепи, пристосовані до ріжучо-рвального способу харчування, подібного до комодських варанів (Varanus komodoensis). Це дослідження було опубліковано в Current Biology. Досліджувані динозаври належали до групи тероподів — «страшних ящерів», які включають найбільших двоногих хребетних, відомих науці. Величезні розміри цих хижаків супроводжувалися потужними щелепами, що дозволяло їм задовольняти значний апетит. Незалежно від приналежності до різних родин — тираносауридів, мегалозавридів чи аллозавридів — хижаки досягали гігантських розмірів у різний час і в різних місцях, а форма черепа свідчить про численні еволюційні рішення у харчуванні. Палеобіологи Андре Роу та Емілі Рейфілд з Університету Брістоля відсканували 18 черепів динозаврів та створили 3D-моделі для симуляції сили укусу. Основна увага приділялась взаємозв’язку розмірів динозавра та рівня стресу, який виникає у черепі під час укусу. Аналіз показав, що у тираносауридів, таких як T. rex, черепи були оптимізовані для високої сили укусу, хоча це супроводжувалося збільшенням стресу у тканинах черепа. У деяких інших гігантів, наприклад у Giganotosaurus, розрахунки вказують на відносно легкий укус, демонструючи різні «еволюційні стратегії» великих хижаків. Виявилось, що зв’язок між загальним розміром та стресом у черепі складніший, ніж передбачалося. Деякі дрібні тероподи, як Raptorex, мали потужніші щелепи та могли завдавати більшого стресу, ніж більші види, наприклад Acrocanthosaurus. Різноманіття біомеханіки черепів свідчить про те, що екосистеми динозаврів підтримували ширший спектр хижих ніш, ніж зазвичай припускають, з меншим рівнем конкуренції та більшою спеціалізацією видів.