У Бразилії палеонтологи зробили важливе відкриття, яке може значно розширити знання про життя доісторичних крокодилоподібних. У відомому викопному родовищі групи Бауру дослідники виявили одразу три кладки яєць, що належали стародавнім рептиліям крейдового періоду. Загалом було знайдено 83 яйця та численні фрагменти шкаралупи. Одна з кладок містила 47 яєць — це найбільша відома кладка яєць мезозойських крокодилоподібних, яку коли-небудь знаходили палеонтологи. Група Бауру, що сформувалася в пізній крейдовий період, давно вважається одним із найважливіших джерел викопних решток рептилій у Південній Америці. Тут раніше знаходили рештки черепах, крокодилоподібних і динозаврів. Нове відкриття було зроблено поблизу міста Президенти-Пруденті. Саме там науковці натрапили на три кладки, що містили 21, 47 і 15 яєць відповідно. Цікаво, що ці яйця вперше помітив ще у 2004 році бразильський дослідник Вільям Нава. Однак справжню цінність знахідки вдалося усвідомити лише через багато років. Лише після детального аналізу та нових розкопок, проведених у 2021–2023 роках, вчені зрозуміли, що мають справу з унікальним скупченням викопних яєць. Яйця мають еліпсоподібну форму з дещо притупленими кінцями. Їхня тонка шкаралупа складається з характерних трапецієподібних структур, які дозволили палеонтологам впевнено визначити їхню належність до крокодилоподібних. Деякі яйця, судячи з їхнього стану, так і не вилупилися, але їхня будова не залишає сумнівів щодо походження. Хоча точний вид тварини поки що не встановлений, дослідники припускають, що яйця могли належати представникам підгрупи Notosuchia — різноманітної групи доісторичних крокодилоподібних, які були широко поширені на території сучасної Бразилії. За розміром і товщиною шкаралупи вчені також зробили висновок, що яйця відкладалися у відносно вологому середовищі. Це може свідчити про те, що їх відклали напівводні представники родини Peirosauridae, які могли пристосовуватися до періодично вологих умов. Порівняння з іншими викопними кладками показує, що нове відкриття є особливо незвичайним. Більшість знайдених кладок давніх рептилій містять лише від двох до п’яти яєць. Водночас сучасні крокодили здатні відкладати від 10 до 80 яєць за один раз. Тому велика кількість яєць у знайдених кладках може відображати особливі еволюційні адаптації певних видів. Просторове розташування гнізд також викликало інтерес учених. Воно свідчить про те, що це могло бути своєрідне колоніальне місце гніздування, де кілька особин або навіть різні види відкладали яйця поруч. Така поведінка могла забезпечувати певний рівень захисту або бути пов’язаною з особливостями середовища. Дослідники не виключають, що на цій території можуть бути знайдені й інші типи яєць. Зокрема, планується перевірити, чи могли деякі кладки належати динозаврам-тероподам. Якщо це підтвердиться, місце розкопок може виявитися ще більш важливим для розуміння екосистем пізнього крейдового періоду. Загалом нова знахідка допомагає краще зрозуміти репродуктивні стратегії давніх крокодилоподібних — зокрема їхню поведінку під час гніздування, можливі форми колоніального розмноження та адаптації до різних умов довкілля. Вона також демонструє, що навіть добре досліджені викопні родовища можуть приховувати нові відкриття, здатні суттєво змінити наше уявлення про життя на Землі мільйони років тому. Повне дослідження доступне в журналі «Палеонтологія хребетних».