Астрономи простежили загадкові радіосигнали до незвичайної зоряної системи, розташованої на відстані понад 5000 світлових років від Землі. Вона складається з білого карлика — надзвичайно щільного залишку згаслої зорі — та його компаньйона, схожого на наше Сонце. При цьому білий карлик здійснює один оберт приблизно за вісім хвилин. Відкриття зробили дослідники з підрозділу Міжнародного центру радіоастрономічних досліджень (ICRAR) при Університеті Кертіна в Австралії. Система отримала позначення GPM J071507−114153. Її дослідження допомагає краще зрозуміти природу загадкових радіосигналів, які астрономи досі не можуть повністю пояснити. Незвичайна пара з білим карликом Виявлена система належить до групи об’єктів, відомих як довгоперіодичні транзієнти (LPT). Вони випромінюють радіосигнали, які з’являються та зникають із періодичністю від кількох хвилин до кількох годин. Перший відомий об’єкт такого типу команда ICRAR виявила у 2021 році. Відтоді астрономам вдалося ідентифікувати лише близько десятка подібних систем. Частина з них містить білий карлик у парі з червоним карликом — меншою та холоднішою зорею. Нова знахідка стала першою системою, у якій такі радіоімпульси зафіксували від пари білого карлика та зорі типу G, тобто зорі, подібної до Сонця. Особливо важливо, що цього разу дослідникам вдалося простежити рух білого карлика навколо компаньйона. Це допомогло визначити джерело сигналів значно точніше. «Це перший випадок, коли імпульси настільки чіткі, що ми можемо бачити рух білого карлика по орбіті навколо його компаньйона. Тому знаємо, що випромінювання походить із ділянки поблизу білого карлика або, можливо, безпосередньо від нього», — пояснив провідний автор дослідження Сем Максвіні. Для підтвердження результатів команда проаналізувала понад 100 годин радіоспостережень, використовуючи обчислювальні ресурси Центру суперкомп’ютерних досліджень Pawsey. Магнітні бурі за тисячі світлових років Спостереження відкрили ще одну можливість: дослідники змогли вивчити магнітну активність зорі, схожої на Сонце. Вони зафіксували спалахи, пов’язані з потужними магнітними збуреннями. Подібні процеси відбуваються і на нашому Сонці. Коли потоки заряджених частинок взаємодіють із магнітним полем Землі та її атмосферою, можуть виникати полярні сяйва. Астрономи також помітили, як білий карлик проходив за ділянкою з особливо сильним магнітним полем поблизу свого компаньйона. Імовірно, це була зоряна протуберанція — велетенська петля плазми, що здіймається над поверхнею зорі та утримується магнітними силами. «Дивовижно, що за допомогою радіохвиль ми можемо виявляти бурі на зорі, розташованій за понад 5000 світлових років», — зазначила співавторка роботи Наташа Герлі-Вокер. Як вдалося знайти систему Спочатку об’єкт виявили під час масштабного огляду Чумацького Шляху за допомогою радіотелескопа MWA в Західній Австралії. Потім телескоп MeerKAT у Південній Африці допоміг точніше визначити його положення. На завершальному етапі астрономи використали оптичні спостереження обсерваторії Кека на Гаваях. Вони підтвердили, що джерелу радіосигналів відповідає зоря типу G. Дослідники сподіваються, що нове покоління радіотелескопів — австралійський SKA-Low і південноафриканський SKA-Mid — допоможе знайти значно більше таких систем і детальніше дослідити механізми їхнього випромінювання. Результати дослідження опубліковано в журналі Nature Astronomy у статті «Довгоперіодичний транзієнт із сонцеподібним компаньйоном».