Вчені відтворили гніздо динозавра в натуральну величину, щоб дослідити, як овіраптори — пташкоподібні, але не здатні літати динозаври — висиджували свої яйця. Питання про те, чи гріли овіраптори яйця власним тілом, як сучасні птахи, чи покладалися переважно на тепло навколишнього середовища, довгий час залишалося дискусійним. Нове дослідження, опубліковане у журналі Frontiers in Ecology and Evolution, проливає світло на цю таємницю. Команда з Тайваню проаналізувала поведінку овірапторів під час висиджування яєць і моделювала передачу тепла між яйцями, порівнюючи результати з ефективністю інкубації у сучасних птахів. Щоб перевірити гіпотези на практиці, дослідники створили експериментальну модель у натуральну величину: макет овіраптора та штучні яйця, що імітують реальні. «Ми показали, що різниця в шаблонах висиджування яєць залежала від положення дорослого динозавра відносно яєць», — зазначив Тцу-Жуей Янг, старший науковець відділу палеонтології хребетних Національного музею природознавства Тайваню. Перший автор дослідження Чун-Ю Су додав, що ефективність інкубації у овірапторів була значно нижчою, ніж у сучасних птахів. Відтворення гнізда базувалося на виді Heyuannia huangi, що мешкав приблизно 70–66 мільйонів років тому на території сучасного Китаю. Динозавр досягав близько 1,5 метра в довжину та важив близько 20 кг. Його гнізда були напіввідкритими, із кількома кільцями яєць. Для моделі овіраптора використовували полістирол та дерев’яний каркас, а для імітації м’яких тканин — вату, бульбашкову плівку та тканину. Яйця виготовили зі смоли, а два експериментальні кластери розташували у подвійне кільце, як у справжніх гніздах. Експерименти показали, що наявність дорослого динозавра та температура навколишнього середовища впливали на прогрів яєць і шаблони висиджування. У холодних умовах різниця температур між яйцями зовнішнього та внутрішнього кільця досягала 6 °C, що могло призводити до асинхронного вилуплення. В теплішому середовищі ця різниця складала лише 0,6 °C, що вказує на те, що у теплішому кліматі сонячне тепло відігравало важливу роль. Порівняння з сучасними птахами показало, що овіраптори навряд чи могли використовувати контактну інкубацію (TCI), де батько гріє кожне яйце безпосередньо. Їхні яйця у кільцях не дозволяли повного контакту з дорослою особиною, тому ймовірно, що сонце та оточуюче середовище виконували роль співінкубаторів, створюючи менш ефективну систему порівняно з птахами. Дослідники підкреслили, що сучасні птахи не «кращі» у висиджуванні яєць, просто їхній спосіб інкубації відрізняється від способу овірапторів. Комбінація батьківського тепла та тепла навколишнього середовища була практичною адаптацією, яка розвивалася разом із напіввідкритими гніздами. Попри обмеження моделі та відмінності клімату нинішньої епохи від пізнього крейдяного періоду, дослідження дає цінне уявлення про поведінку овірапторів під час висиджування яєць. Поєднання фізичних експериментів і теплових симуляцій відкриває новий підхід до вивчення репродуктивної поведінки динозаврів. Як зазначив Янг, «у Тайвані немає динозаврівських скам’янілостей, але це не означає, що ми не можемо проводити дослідження динозаврів». Дослідження показує, що навіть без прямого доступу до скам’янілостей можна отримати важливі знання про життя стародавніх істот і їхню взаємодію з довкіллям.