Відправка астронавтів на Червону планету потребуватиме десятиліть та коштуватиме багато мільярдів доларів. Тож чому NASA має взятися за таку сміливу місію? Новий звіт, опублікований у вівторок під назвою «Наукова стратегія для пілотованого дослідження Марса», містить відповідь провідних американських учених та інженерів: з’ясувати, чи існує життя — або чи існувало колись — за межами Землі. «Ми шукаємо життя на Марсі», — сказала Дейва Ньюман, професорка кафедри аеронавтики та астронавтики Массачусетського технологічного інституту та співголова комітету, що підготував звіт, в інтерв’ю Ars. «Відповідь на запитання “чи ми самі у Всесвіті” завжди буде “можливо”, доки вона не стане “так”.» Звіт, підготовка якого тривала два роки і який налічує понад 200 сторінок, був опублікований Національними академіями наук, інженерії та медицини. По суті, комітет під керівництвом Ньюман і Лінди Т. Елкінс-Тантон, директорки Лабораторії космічних наук Каліфорнійського університету в Берклі, мав окреслити найважливіші наукові цілі для перших пілотованих місій на Марс. «Назад дороги немає» Хоча це збіг, публікація звіту відбулася саме тоді, коли, ймовірно, протягом найближчих тижнів Сенат США затвердить нового адміністратора NASA — приватного астронавта Джареда Айзекмана. Айзекман зацікавлений у створенні основи для майбутніх місій людей на Марс, тим більше що SpaceX і Blue Origin роблять кроки до створення багаторазових транспортних систем, здатних доставити людей на Марс упродовж наступних двох десятиліть. «Назад дороги немає», — сказала Ньюман. «Усіх це надихає, бо це стає реальністю. Ми можемо туди дістатися. Десятиліття тому в нас не було потрібних технологій. Це був би просто аналітичний звіт.» Метою звіту є допомогти сформувати обґрунтований науковий план дослідження Марса разом із пілотованими експедиціями. У документі визначено 11 наукових пріоритетів. У порядку важливості вони такі: Пошук життя: чи є на Марсі свідчення минулого або теперішнього життя? Вода і вуглекислий газ: зрозуміти, як змінювалися водний та вуглецевий цикли. Геологія Марса: краще вивчити геологічну історію планети. Здоров’я екіпажу: як люди пристосовуються психологічно, когнітивно та фізично до марсіанських умов? Пилові бурі: дослідити походження та характер масштабних пилових бур. Пошук ресурсів: розвивати технології використання місцевих ресурсів, насамперед води та палива. Геноми та Марс: визначити, чи впливає Марс на репродукцію та функції геному рослин і тварин. Мікроби: чи стабільні мікробні популяції на Марсі? Марсіанський пил: наскільки він шкідливий та проникний для людей і техніки? Рослини й тварини: як Марс впливає на фізіологію та розвиток живих організмів упродовж поколінь? Радіація: уточнити рівень і вплив радіації на поверхні Марса. Комітет також оцінив різні варіанти місій, щоб визначити найефективніший для виконання цих цілей. Найкращою стратегією, на їхню думку, є коротка 30-денна пілотована висадка, за якою слідуватиме доставка вантажу без екіпажу для забезпечення тривалішої, приблизно 300-денної місії. Усі місії мають відбуватися в межах однієї зони дослідження діаметром близько 100 км, де є давні лавові поля та пилові бурі. Наука як рушій досліджень Важливо, що в звіті порушено й питання планетарного захисту — принципу, спрямованого на запобігання біологічному забрудненню як небесних тіл, так і самих астронавтів. Це давно було каменем спотикання для пілотованих місій: деякі науковці та екологи вважають, що людям не можна відвідувати потенційно життєпридатний світ. Останніми роками NASA співпрацює з Міжнародним комітетом космічних досліджень над планом, за яким висадки людей будуть дозволені лише в певних регіонах Марса, а інші залишаться «недоторканими». Комітет наголосив, що це питання потрібно вирішити в пріоритетному порядку. «NASA має й надалі брати участь в оновленні правил планетарного захисту, з метою дати змогу дослідникам працювати в регіонах, які можуть підтримувати або навіть приховувати життя», — йдеться у звіті. Якщо NASA серйозно планує переконати політиків у необхідності профінансувати пілотовану місію на Марс, новий звіт є ключовим — він обґрунтовує, чому саме люди, а не лише роботи, повинні досліджувати поверхню планети. У документі методично проаналізовано, що саме люди можуть і повинні робити на Марсі, та як об’єднати людські космічні програми з науковими. «У звіті сказано: ось головні наукові пріоритети, які можуть бути досягнуті людьми на Марсі», — зазначила Елкінс-Тантон. «Є тисячі показників, які можна виміряти, але, на нашу думку, саме ці є найважливішими. Ми перебуваємо на Марсі вже 50 років. А з людьми там відкривається величезна можливість.»