Біблію часто сприймають як незмінний, фіксований текст, який пройшов крізь покоління без суттєвих змін, проте історія її формування набагато складніша, ніж здається. Сучасний канон містить 66 книг, але в ранніх єврейських і християнських громадах поширювалося понад 70 творів, які зрештою так і не були прийняті до Святого Письма. Ці так звані «втрачені» або апокрифічні книги датуються кінцем періоду Другого Храму і до приблизно третього століття нашої ери, охоплюючи критичний час життя Ісуса і період становлення перших церков. Багато з цих текстів виявилися суперечливими або єретичними, пропонуючи радикально відмінні зображення велетнів, ангелів, походження людства, а особливо — постаті самого Ісуса. Вони розкривають світ суперечливих ідей про віру, мораль та божественне втручання, які ранні церковні лідери врешті-решт відкинули, щоб сформувати єдину ортодоксальну доктрину, пише T4. Сьогодні ці альтернативні тексти збереглися здебільшого у вигляді фрагментів, таких як сувої Мертвого моря, або в окремих повних копіях, які зберігаються, наприклад, Ефіопською православною церквою. Одним із найвідоміших і найбільш суперечливих серед них є Книга Еноха, яка детально розповідає про таємничих Нефілімів — велетнів, лише коротко згаданих у Старому Завіті. Згідно з цим апокрифом, 200 занепалих ангелів, яких названо Вартовими, взяли собі людських дружин, народивши дітей, що стали жорстокими велетнями, які пожирали ресурси людства, доки Бог не знищив їх під час Потопу. Книга Еноха була відкинута більшістю церковних канонів через її апокаліптичні видіння, надмірно детальну ангелологію та богословські невідповідності до доктрин, що розвивалися. Найдавніший відомий фрагмент рукопису «Дитячого Євангелія від Хоми» був виявлений лише у 2024 році, в ньому розповідається про одне з ранніх чудес Ісуса.  Інші відкинуті тексти пропонують несподівані, часом шокуючі, зображення Ісуса, що прямо суперечать Новому Завіту. Наприклад, Апокаліпсис Петра, написаний у другому чи третьому столітті, описує, як Ісус сміється під час власного розп’яття. Це відображало гностичні вірування про те, що Його фізичне тіло було ілюзією, а не реальною плоттю. У ньому Петро запитує: «Що я бачу, Господи? Чи Тебе беруть? … Хто цей, що на хресті радіє та сміється?». Цей текст був виключений з Біблії, оскільки його теологія суперечила новій ортодоксії, зокрема припущення, що страждав лише людський Ісус, а не божественний Христос, та натяки на вселенське спасіння. Євангеліє дитинства від Хоми пропонує ще радикальніше бачення, зображуючи юного Ісуса, який володіє надприродними здібностями, що вперше згадується у тексті, коли йому було лише п’ять років (на відміну від традиційної Біблії, де його вперше згадують у 12). У цьому тексті Ісус оживляє глиняних птахів, але також демонструє темнішу, мстиву сторону: Він проклинає дитину до смерті за те, що вона випадково вдарила Його по плечу, осліплює дорослих, які скаржаться на нього Йосипу та Марії, хоча пізніше скасовує деякі свої дії. Церква відкинула цей текст, оскільки він зображував Ісуса як жорстоку, вередливу дитину і суперечив ортодоксальним вченням про Його божественну досконалість, а його зв’язок із гностичною літературою ще більше посилив рішення про його єретичність. Мабуть, найбільш суперечливим є Євангеліє від Юди, перевідкрите в 1970-х роках. На відміну від традиційної новозавітної розповіді, яка зображує Юду Іскаріота як мерзенного зрадника, цей текст зображує його як обраного учня, якому Ісус доручив зрадити Себе за божественним наказом. Ісус каже йому: «Ти станеш тринадцятим… і будеш проклятий іншими поколіннями, і ти прийдеш правити над ними». Євангеліє від Юди зображує Юду як єдину людину, яка по-справжньому розуміє місію Ісуса, кидаючи виклик усталеним століттями інтерпретаціям його ролі. Ці втрачені книги, незалежно від того, чи описують вони походження велетнів, чи пропонують альтернативні бачення життя та місії Ісуса, дають захопливий, але незручний погляд на різноманітність та боротьбу ідей, що формували раннє християнство, перш ніж їхні розбіжності були придушені у процесі створення канону. Читайте також: Вчена назвала фрукт, вживання якого дає більшу дозу радіації, ніж рік життя на атомній електростанціїThe post “Втрачені” книги Біблії розкривають таємниці, які церква тисячоліттями приховувала про Ісуса Христа first appeared on T4 - сучасні технології та наука.