Чорні діри поглинають матерію, викривляють простір-час і можуть викидати потужні струмені плазми. Але випускати щось назовні з-за горизонту подій вони, згідно із загальною теорією відносності, не повинні.

Фізик Антоніно Флакі з японського Університету Кейо створив аналог чорної діри на цифровій схемі. Коли він змінив один біт усередині її горизонту подій, частина збурення вирвалася назовні. Це не означає, що справжні чорні діри можуть протікати: експеримент показує, що властивості їхніх лабораторних аналогів залежать від фізичних правил, на яких побудована модель.

Чорна діра з логічних елементів

Чорні діри важко досліджувати безпосередньо: вони поглинають світло, а з-за горизонту подій не виходить нічого, що можна було б виявити звичайними телескопами. Тому фізики створюють лабораторні аналоги, які відтворюють окремі властивості цих об’єктів.

Один із таких підходів використовує звук. Звукові хвилі в рухомій рідині можуть поводитися подібно до світла у викривленому просторі-часі. Якщо рідина рухається всередину швидше, ніж звук може поширюватися назовні, хвилі потрапляють у пастку. Так виникає акустична чорна діра.

Флакі обійшовся без рідини, динаміків і потоків. Він побудував модель із цифрових логічних елементів. Система містить сітку комірок, у яких інформація зберігається у вигляді бітів — нулів і одиниць. Загалом у моделі було близько 604 мільйонів бітів.

На кожному такті цифрового годинника логічні елементи оновлюють дані за правилами, що описують рух рідини. Так виникає цифровий аналог потоку до стоку. Там, де цей потік переносить збурення всередину так само швидко, як вони можуть поширюватися назовні, формується акустичний горизонт подій.

На відміну від справжньої рідини, цифрову модель можна точно контролювати. Експерименти також можна повторювати за однакових умов, аж до окремих бітів.

Що сталося після зміни одного біта

Флакі перевірив п’ять властивостей моделі: стабільність горизонту подій, поширення збурень, реакцію на збурення, а також явище, відоме як надвипромінювання, коли хвилі можуть отримувати енергію від обертової чорної діри.

Горизонт залишався стабільним протягом трьох годин. Модель також відтворила затухання збурень і надвипромінювання відповідно до математичних прогнозів.

Потім дослідник змінив один із 604 мільйонів бітів усередині горизонту подій. Це створило акустичне збурення. Більша його частина залишилася за горизонтом, але невелика частина вийшла назовні завдяки коротким хвилям, які могли рухатися швидше за ефективну швидкість звуку в схемі.

Отже, для довших хвиль горизонт працював так, як очікувалося, а коротші могли його перетнути. Що глибше всередині горизонту змінювали біт, то менша частина збурення виходила назовні. Витік зменшувався експоненційно зі збільшенням відстані від межі.

Результат не свідчить про те, що горизонти подій справжніх чорних дір пропускають збурення. Він показує, що поведінка горизонту в аналоговій моделі може залежати від фізики системи, у якій він виникає.

Цифрова схема дає змогу досліджувати такі моделі з точно визначеними правилами та змінювати їхні умови. Робота Флакі поки що не пройшла рецензування; її попередню версію опубліковано на arXiv.

Цікавий факт

Акустичний горизонт подій виникає, коли потік рідини рухається швидше, ніж звукові хвилі можуть поширюватися проти нього. Через це хвилі не здатні вибратися з потоку — подібно до того, як світло не може вийти з-за горизонту чорної діри.