Уявіть собі поле бою, яке починається на дні океану і закінчується аж за орбітою Місяця. Звучить як сюжет наукової фантастики, але це офіційна позиція найвищого військового керівництва США. Генерал Ден Кейн, голова Об’єднаного комітету начальників штабів, виступив 16 вересня на конференції Асоціації ВПС у Мериленді й двічі повторив фразу, яка не залишає простору для двозначностей: “Сучасне поле бою діє від морського дна до навколомісячного простору”. Повідомляє T4 з посиланням на space.com. Це не метафора. Навколомісячний простір – це величезна зона, що тягнеться від Землі до орбіти Місяця і включає саму місячну поверхню. І саме там, за словами військових, найближчим десятиліттям стане значно тісніше. Чому Місяць раптом став стратегічною точкою Фото: space.com Річ у тім, що і США, і Китай планують будувати бази біля південного полюса Місяця – регіону, де, за оцінками вчених, зосереджені великі запаси водяного льоду. Лід – це не просто вода для пиття. Це кисень для дихання й водень для палива. Тобто фактично заправна станція посеред космосу. Американські посадовці не приховують: перемога в цій новій місячній гонці критична, бо той, хто прийде першим, зможе встановити норми поведінки на Місяці та навколо нього. Своєрідне “право першого” в космічному масштабі. Китай уже продемонстрував, що не збирається грати роль другого плану. У 2019 році його апарат Chang’e 4 здійснив першу в історії м’яку посадку на зворотному боці Місяця. А у 2024-му місія Chang’e 6 привезла на Землю зразки ґрунту з тієї ж невидимої з Землі сторони – теж безпрецедентний результат. Цікаво, що Кейн у своїй промові жодного разу не назвав Китай на ім’я і не згадав ці місії прямо. Але двічі повторив про навколомісячне поле бою – і цього достатньо, щоб зрозуміти, кого він мав на увазі. Що саме стоїть за словами про “поле бою” Найгучніше прозвучало не від Кейна, а від генерала Дугласа Шиса, очільника Космічних сил США. На тій самій конференції, днем раніше, 15 вересня, він сказав прямо: “Дозвольте висловитися гранично ясно: сьогодні gардіанці керують орбітальною зброєю, здатною захистити об’єднані сили від атак, що йдуть із космосу”. Гардіанці – це офіційна назва військовослужбовців Космічних сил, як “моряки” для флоту чи “солдати” для армії. Шис не став вдаватися в деталі, але з контексту промови зрозуміло: йдеться радше про електромагнітну зброю, ніж про кінетичну. Тобто така зброя, найімовірніше, виводить з ладу ключові системи ворожих супутників, а не знищує апарат повністю. І це логічно: повне руйнування супутника створює хмару уламків, яка потім роками загрожує всім на орбіті, включно з власними апаратами. Тут є нюанс, який легко проґавити. Сам факт наявності такої зброї в США навряд чи когось здивує – подібні технології є і в Китаю, і в Росії. Обидві країни раніше знищували відпрацьовані супутники ракетами й проводили зближення з чужими апаратами за допомогою “інспекторських” супутників. Новизна в іншому: високопосадовець уперше сказав про це публічно й відкрито. Це змінює правила гри – те, що раніше було темою закритих брифінгів, тепер звучить із трибуни. Що США вже роблять на практиці Заява Кейна – не просто слова. За нею стоїть конкретна інституційна робота. У квітні 2026 року Космічні сили США оголосили про створення Офісу координації навколомісячного простору (Cislunar Coordination Office) – структури, що займатиметься розробкою технологій та плануванням операцій у зоні між Землею і Місяцем. Лабораторія досліджень ВПС США (AFRL) готує до запуску експериментальний супутник Oracle Prime, який моніторитиме об’єкти в навколомісячному просторі з точки Лагранжа. А до 2028 року Космічні сили хочуть розгорнути перші датчики для так званої обізнаності про космічну обстановку (Space Domain Awareness, SDA) – простіше кажучи, систему, яка бачить, що відбувається в системі Земля-Місяць, і дає час зреагувати. У січні 2026 року Білий дім видав виконавчий указ “Забезпечення американської космічної переваги”, який зобов’язав Міністерство оборони створити спроможності для виявлення та протидії загрозам у навколомісячному режимі. А у вересні 2026-го США вперше публічно підтвердили наявність “орбітальної зброї контролю космічного простору”. Показово, що попри всю цю активність, США визнають: їхній відрив від Китаю у місячних планах може виявитися зовсім невеликим. NASA прагне повернути астронавтів на Місяць до 2028 року, Китай націлений на пілотовану місію до 2030-го. І хоча формально це дворічна перевага, американські посадовці самі визнають, що вона може розчинитися дуже швидко. У квітні 2026 року місія Artemis II з чотирма астронавтами успішно облетіла Місяць – перший політ людини за межі низької навколоземної орбіти з 1972 року. Але це лише тест систем, не висадка. Місяць як новий дипломатичний майданчик Паралельно з військовою гонкою розгортається й інша, менш помітна боротьба – за правила. Станом на 31 серпня 2026 року 71 країна підписала Угоди Артеміди (Artemis Accords) – документ, що визначає принципи цивільного дослідження та використання космосу. Це своєрідна спроба заздалегідь домовитися про те, як ділити місячні ресурси, поки туди ще ніхто по-справжньому не приїхав. Китай тим часом діє через власні ініціативи. У вересні 2026 року він запустив “Програму міжнародної навколомісячної супутникової групи Cubesat” – проєкт, що передбачає розгортання 30 кубсатів у навколомісячному просторі до 2030 року для моніторингу середовища, виявлення гамма-сплесків і дослідження місячних ресурсів. А в серпні 2026-го Китай готував місію Chang’e-7 на південний полюс Місяця – ключовий крок до постійної роботизованої, а згодом і пілотованої присутності. Що це означає на практиці? Якщо раніше космос був переважно науковим і комерційним простором, то тепер це ще й зона, де стикаються інтереси наддержав. І поки дипломати домовляються про принципи, військові вже розгортають датчики й зброю. Часті питання Що таке навколомісячний простір? Це зона від Землі до орбіти Місяця, що включає і саму місячну поверхню. Термін охоплює все, що відбувається в системі Земля-Місяць, і саме тому він такий важливий для військових – це простір, де супутники, станції та майбутні бази взаємодіють між собою. Чи справді США мають зброю на орбіті? Так, принаймні за словами генерала Дугласа Шиса, очільника Космічних сил США. За його словами, йдеться про орбітальну зброю, здатну захищати американські сили від атак із космосу. Найімовірніше, це електромагнітні системи, призначені виводити з ладу ключові системи ворожих супутників, а не знищувати їх повністю. Чому Місяць взагалі когось цікавить? Насамперед через водяний лід біля південного полюса. З нього можна отримати кисень для дихання й водень для палива, тобто перетворити Місяць на своєрідну заправну станцію. Крім того, контроль над Місяцем означає можливість встановлювати норми поведінки в регіоні. Наскільки близько до реального конфлікту в космосі? Поки що жодних збройних зіткнень у навколомісячному просторі не було. Але військові обох країн відкрито готуються до можливості такого конфлікту – розгортають датчики, розробляють зброю й домовляються про правила гри. Що з цього випливає для решти світу Найцікавіше тут навіть не сама зброя, а те, як швидко космос перетворився з наукового фронтиру на зону геополітичного суперництва. Ще кілька років тому розмови про бази на Місяці здавалися далекою перспективою, а сьогодні найвищий військовий керівник США публічно малює карту поля бою, що простягається від океанського дна до місячної орбіти. Для України це має цілком практичне значення. По-перше, будь-яка ескалація в космосі впливає на супутниковий зв’язок і навігацію, від яких залежить і цивільна інфраструктура, і військова логістика. По-друге, жорсткіша конкуренція між США та Китаєм у космосі неминуче відбивається на глобальних технологічних ланцюжках і стандартах. А по-третє, розширення Угод Артеміди – це формування нового міжнародного права, де місце країни визначається вже зараз, а не тоді, коли на Місяці з’являться перші бази. Питання не в тому, чи дійде суперництво до Місяця. Воно вже там. Питання в тому, хто встигне встановити правила перш ніж туди прибудуть інші.The post Голова Об’єднаного комітету США заявив, що поле бою сягає навколомісячного простору first appeared on T4 - сучасні технології та наука.