У прибережних водах Папуа–Нової Гвінеї науковці офіційно описали новий вид так званої «ходячої акули» — рідкісної риби, яка здатна пересуватися мілководдям за допомогою грудних плавців. Новий вид отримав назву Hemiscyllium dudgeonae і став уже десятим представником цієї незвичайної групи акул. Місцеві жителі добре знають цю тварину вже багато років. У затоці Мілн-Бей її називають kadedekedewa, що перекладається як «собача акула» або «ледача акула». Під час відпливу цих хижаків нерідко можна побачити на рифових мілинах, де вони буквально «крокують» по дну, використовуючи плавці замість звичних для риб способів пересування. Ходячі акули належать до роду Hemiscyllium, представники якого зустрічаються лише біля узбережжя Австралії та Нової Гвінеї. Вони мешкають на невеликих глибинах, живляться дрібними безхребетними та чудово пристосовані до життя в умовах припливів і відпливів. Новий вид був виявлений у березні 2025 року під час нічних досліджень морських екосистем. Австралійська вчена Крістін Даджеон, на честь якої й назвали акулу, шукала інший відомий вид ходячої акули, коли помітила незвичайну рибу на мілководді серед морської трави. За словами дослідниці, акула завдовжки близько 75 сантиметрів рухалася вздовж дна на глибині лише близько одного метра. Коли на неї спрямували світло ліхтаря, тварина завмерла — це типова захисна реакція для представників цього роду. Після цього вчені змогли безпечно впіймати її для подальшого вивчення. Першою ознакою того, що перед науковцями може бути невідомий вид, стало забарвлення. Якщо близький родич Hemiscyllium michaeli має малюнок, схожий на леопардові плями, то нова акула вкрита численними цятками та короткими рисками. Дослідники порівняли цей візерунок із символами азбуки Морзе або шрифтом Брайля. Протягом наступних кількох днів команда знайшла ще 11 особин у трьох різних місцях затоки. Частину акул дослідили безпосередньо на місці, відібравши зразки тканин для генетичного аналізу, а кілька екземплярів доставили до лабораторії для детальнішого вивчення. Результати ДНК-досліджень підтвердили припущення вчених: знайдена акула генетично відрізняється від усіх інших відомих представників роду Hemiscyllium. Це остаточно довело, що йдеться про новий вид. Втім, відкриття супроводжується і тривожними висновками. Дослідники вважають, що Hemiscyllium dudgeonae може мешкати виключно в затоці Мілн-Бей, а отже має дуже обмежений ареал. Через це вид потенційно є одним із найбільш вразливих серед усіх ходячих акул. На його майбутнє негативно впливають забудова узбережжя, розширення плантацій олійної пальми та деградація коралових рифів, зокрема через масове знебарвлення коралів. Якщо не вжити заходів для охорони середовища існування, нововідкритий вид може опинитися під загрозою локального зникнення. Науковці наголошують, що відкриття Hemiscyllium dudgeonae вкотре демонструє виняткове біорізноманіття Папуа–Нової Гвінеї. Водночас воно нагадує, що навіть у XXI столітті людство продовжує відкривати нові види тварин, багато з яких потребують захисту ще до того, як про них дізнається світ.

У прибережних водах Папуа–Нової Гвінеї науковці офіційно описали новий вид так званої «ходячої акули» — рідкісної риби, яка здатна пересуватися мілководдям за допомогою грудних плавців. Новий вид отримав назву Hemiscyllium dudgeonae і став уже десятим представником цієї незвичайної групи акул. Місцеві жителі добре знають цю тварину вже багато років. У затоці Мілн-Бей її називають kadedekedewa, що перекладається як «собача акула» або «ледача акула». Під час відпливу цих хижаків нерідко можна побачити на рифових мілинах, де вони буквально «крокують» по дну, використовуючи плавці замість звичних для риб способів пересування. Ходячі акули належать до роду Hemiscyllium, представники якого зустрічаються лише біля узбережжя Австралії та Нової Гвінеї. Вони мешкають на невеликих глибинах, живляться дрібними безхребетними та чудово пристосовані до життя в умовах припливів і відпливів. Новий вид був виявлений у березні 2025 року під час нічних досліджень морських екосистем. Австралійська вчена Крістін Даджеон, на честь якої й назвали акулу, шукала інший відомий вид ходячої акули, коли помітила незвичайну рибу на мілководді серед морської трави. За словами дослідниці, акула завдовжки близько 75 сантиметрів рухалася вздовж дна на глибині лише близько одного метра. Коли на неї спрямували світло ліхтаря, тварина завмерла — це типова захисна реакція для представників цього роду. Після цього вчені змогли безпечно впіймати її для подальшого вивчення. Першою ознакою того, що перед науковцями може бути невідомий вид, стало забарвлення. Якщо близький родич Hemiscyllium michaeli має малюнок, схожий на леопардові плями, то нова акула вкрита численними цятками та короткими рисками. Дослідники порівняли цей візерунок із символами азбуки Морзе або шрифтом Брайля. Протягом наступних кількох днів команда знайшла ще 11 особин у трьох різних місцях затоки. Частину акул дослідили безпосередньо на місці, відібравши зразки тканин для генетичного аналізу, а кілька екземплярів доставили до лабораторії для детальнішого вивчення. Результати ДНК-досліджень підтвердили припущення вчених: знайдена акула генетично відрізняється від усіх інших відомих представників роду Hemiscyllium. Це остаточно довело, що йдеться про новий вид. Втім, відкриття супроводжується і тривожними висновками. Дослідники вважають, що Hemiscyllium dudgeonae може мешкати виключно в затоці Мілн-Бей, а отже має дуже обмежений ареал. Через це вид потенційно є одним із найбільш вразливих серед усіх ходячих акул. На його майбутнє негативно впливають забудова узбережжя, розширення плантацій олійної пальми та деградація коралових рифів, зокрема через масове знебарвлення коралів. Якщо не вжити заходів для охорони середовища існування, нововідкритий вид може опинитися під загрозою локального зникнення. Науковці наголошують, що відкриття Hemiscyllium dudgeonae вкотре демонструє виняткове біорізноманіття Папуа–Нової Гвінеї. Водночас воно нагадує, що навіть у XXI столітті людство продовжує відкривати нові види тварин, багато з яких потребують захисту ще до того, як про них дізнається світ.