Пластик може отримати абсолютно новий сценарій «старіння»: спочатку його послаблює сонячне світло, а потім мікроорганізми допомагають розкладати пошкоджену поверхню. Вчені вважають, що цей механізм можна використати для створення матеріалів, які не залишатимуться в природі десятиліттями. Дослідники з Іллінойсу зосередилися на полістиролі — матеріалі, з якого роблять пінопластові стаканчики та контейнери для їжі. В експериментах вони виявили несподівану проблему: морська вода може сповільнювати пошкодження пластику сонячним світлом. Протягом 90 днів зразки опромінювали штучним сонячним світлом у різних типах води. У чистій воді поверхня полістиролу сильно потріскалася та почала руйнуватися, тоді як у морській воді зміни були значно слабшими. Дослідження опубліковане в журналі npj Materials Degradation. Причина, ймовірно, у солях та розчинених органічних речовинах. Вони можуть перехоплювати реактивні сполуки, які утворюються під дією ультрафіолету, і таким чином заважати сонцю зробити перший крок до руйнування пластику. Потім учені додали бактерії, здатні використовувати деякі органічні сполуки. Результат показав, що мікроорганізми справді можуть продовжувати процес після сонячного пошкодження — але дослідники не стверджують, що бактерії швидко «з’їдають» сам пластик. Саме ця ідея може стати важливою для майбутніх матеріалів: інженери потенційно зможуть створювати полімери, які навмисно легше пошкоджуються сонячним світлом, після чого їх простіше розкладають мікроорганізми. Втім, до пластикової революції ще далеко. Експеримент проводили з тонкими плівками полістиролу в контрольованих умовах, а не з реальними пінопластовими відходами в океані. Але головний висновок звучить цікаво: майбутній пластик можуть проектувати не так, щоб він був вічним, а навпаки — щоб природа могла швидше забрати його назад.

Пластик може отримати абсолютно новий сценарій «старіння»: спочатку його послаблює сонячне світло, а потім мікроорганізми допомагають розкладати пошкоджену поверхню. Вчені вважають, що цей механізм можна використати для створення матеріалів, які не залишатимуться в природі десятиліттями. Дослідники з Іллінойсу зосередилися на полістиролі — матеріалі, з якого роблять пінопластові стаканчики та контейнери для їжі. В експериментах вони виявили несподівану проблему: морська вода може сповільнювати пошкодження пластику сонячним світлом. Протягом 90 днів зразки опромінювали штучним сонячним світлом у різних типах води. У чистій воді поверхня полістиролу сильно потріскалася та почала руйнуватися, тоді як у морській воді зміни були значно слабшими. Дослідження опубліковане в журналі npj Materials Degradation. Причина, ймовірно, у солях та розчинених органічних речовинах. Вони можуть перехоплювати реактивні сполуки, які утворюються під дією ультрафіолету, і таким чином заважати сонцю зробити перший крок до руйнування пластику. Потім учені додали бактерії, здатні використовувати деякі органічні сполуки. Результат показав, що мікроорганізми справді можуть продовжувати процес після сонячного пошкодження — але дослідники не стверджують, що бактерії швидко «з’їдають» сам пластик. Саме ця ідея може стати важливою для майбутніх матеріалів: інженери потенційно зможуть створювати полімери, які навмисно легше пошкоджуються сонячним світлом, після чого їх простіше розкладають мікроорганізми. Втім, до пластикової революції ще далеко. Експеримент проводили з тонкими плівками полістиролу в контрольованих умовах, а не з реальними пінопластовими відходами в океані. Але головний висновок звучить цікаво: майбутній пластик можуть проектувати не так, щоб він був вічним, а навпаки — щоб природа могла швидше забрати його назад.