Апарат Van Allen Probe A, запущений майже 14 років тому для вивчення радіаційних поясів Землі, увійшов в атмосферу і завершив свою місію. У NASA підтвердили, що зонд почав руйнуватися в щільних шарах атмосфери 11 березня о 6:37 за східним часом США. За даними United States Space Force, вхід 600-кілограмового апарата відбувся над районом приблизно 2° південної широти та 255,3° східної довготи — в акваторії Тихого океану. Вчені очікували, що більша частина супутника згорить під час входу в атмосферу, проте окремі фрагменти могли пережити це проходження і досягти поверхні планети. Зонд був частиною місії Van Allen Probes, метою якої було дослідження поясів Ван Аллена — областей підвищеної радіації навколо Землі. Другий супутник місії, Van Allen Probe B, за поточними оцінками може залишатися на орбіті щонайменше до 2030 року.

Один із наукових супутників NASA, який багато років досліджував космічний простір навколо Землі, завершив свою місію неконтрольованим входженням в атмосферу. Космічний апарат Van Allen Probe A зійшов з орбіти та увійшов у атмосферу над Тихим океаном на захід від Галапагоських островів. За інформацією Космічних сил США, частина апарата могла пережити входження в атмосферу, хоча більшість його конструкції згоріла під час падіння. Вага супутника становила близько 600 кілограмів, і NASA раніше попереджало, що невеликі фрагменти потенційно можуть досягти поверхні Землі. Водночас ймовірність того, що уламки можуть завдати шкоди людям, оцінювалася приблизно як 1 до 4200, що вважається дуже низьким ризиком. Супутник був запущений у 2012 році разом із «близнюком» — Van Allen Probe B. Обидва апарати виконували важливу наукову місію: вони досліджували радіаційні пояси Ван Аллена — потужні зони заряджених частинок, які оточують Землю і впливають на роботу супутників та космічних технологій. Протягом семи років апарати активно збирали дані про структуру та поведінку цих поясів. У 2019 році обидві станції завершили роботу після вичерпання запасів палива. Тоді NASA очікувало, що супутники залишатимуться на орбіті ще довго — приблизно до 2034 року. Проте реальність виявилася іншою. За словами фахівців, останні роки відзначилися підвищеною сонячною активністю, яка значно вплинула на атмосферу Землі. Через нагрівання верхніх шарів атмосфери вона розширюється і створює додатковий опір для об’єктів на низькій орбіті. Саме цей ефект поступово «загальмував» Van Allen Probe A і прискорив його падіння. Другий супутник — Van Allen Probe B — досі перебуває на орбіті, хоча вже не працює. За попередніми оцінками, він може залишатися в космосі ще кілька років і, ймовірно, увійде в атмосферу не раніше 2030 року. Фахівці наголошують, що точний час повернення космічних апаратів на Землю передбачити дуже складно. За словами нідерландського дослідника Марко Лангбрука, цей випадок був особливо непростим для прогнозування через нестандартну, витягнуту орбіту супутника. Історія Van Allen Probe A ще раз нагадує, що навіть після завершення місії космічні апарати продовжують впливати на космічне середовище та потребують постійного моніторингу. Водночас дані, які вони зібрали, і надалі допомагають ученим краще розуміти радіаційні процеси навколо нашої планети.