Італійські вчені знайшли несподіваний зв’язок між довголіттям і далеким минулим людства: люди, які доживають до 100 років і більше, можуть частково завдячувати цьому генам мисливців-збирачів льодовикового періоду. Дослідження під керівництвом Cristina Giuliani з University of Bologna показало, що спадкові особливості ДНК, отримані від давніх популяцій Європи, можуть впливати на те, як організм справляється зі стресом, інфекціями та старінням протягом життя. Італія стала ідеальним місцем для такого аналізу, адже її населення сформувалося під впливом різних хвиль міграцій, і сучасні італійці мають змішане генетичне походження. Вчені порівняли ДНК сотень довгожителів із геномами молодших людей із тих самих регіонів, щоб зрозуміти, чи є певні спадкові риси більш поширеними серед тих, хто досягає поважного віку. Результати показали чітку тенденцію: у довгожителів частіше зустрічаються генетичні “сліди” так званих західних мисливців-збирачів — давніх європейців, які жили ще до появи землеробства. Завдяки сучасним методам, зокрема палеогеноміка, дослідники можуть порівнювати геноми сучасних людей із ДНК, отриманою з давніх кісток, і таким чином відстежувати еволюційні зв’язки. У цьому випадку аналіз показав, що певні генетичні варіанти, характерні для стародавніх мисливців-збирачів, пов’язані з приблизно на 38% вищою ймовірністю дожити до 100 років. Ймовірно, ці генетичні особливості сформувалися як відповідь на суворі умови льодовикового періоду. У часи, коли клімат був холоднішим, а їжа — обмеженою, виживали ті, чиї організми ефективніше зберігали енергію та швидше реагували на інфекції. Сьогодні ці ж механізми можуть допомагати організму краще справлятися з віковими змінами, зокрема із хронічним запаленням — явищем, відомим як inflammaging, яке пов’язують із серцево-судинними захворюваннями, діабетом та деменцією. Цікаво, що найвиразніше цей ефект спостерігається у жінок, які й без того частіше стають довгожителями. Водночас дослідники застерігають: хоча генетика відіграє важливу роль, вона не є єдиним фактором. На тривалість життя також впливають спосіб життя, харчування, доступ до медицини та соціальні умови. Крім того, такі дослідження показують лише зв’язок, а не пряму причину. У підсумку робота італійських науковців відкриває новий погляд на старіння: можливо, секрет довгого життя частково закладений у нашому еволюційному минулому. І хоча ми не можемо змінити свої гени, розуміння їхньої ролі допоможе краще зрозуміти, як працює організм і що саме впливає на здорове старіння. Повне дослідження було опубліковано в National Library of Medicine.

Італійські вчені знайшли несподіваний зв’язок між довголіттям і далеким минулим людства: люди, які доживають до 100 років і більше, можуть частково завдячувати цьому генам мисливців-збирачів льодовикового періоду. Дослідження під керівництвом Cristina Giuliani з University of Bologna показало, що спадкові особливості ДНК, отримані від давніх популяцій Європи, можуть впливати на те, як організм справляється зі стресом, інфекціями та старінням протягом життя. Італія стала ідеальним місцем для такого аналізу, адже її населення сформувалося під впливом різних хвиль міграцій, і сучасні італійці мають змішане генетичне походження. Вчені порівняли ДНК сотень довгожителів із геномами молодших людей із тих самих регіонів, щоб зрозуміти, чи є певні спадкові риси більш поширеними серед тих, хто досягає поважного віку. Результати показали чітку тенденцію: у довгожителів частіше зустрічаються генетичні “сліди” так званих західних мисливців-збирачів — давніх європейців, які жили ще до появи землеробства. Завдяки сучасним методам, зокрема палеогеноміка, дослідники можуть порівнювати геноми сучасних людей із ДНК, отриманою з давніх кісток, і таким чином відстежувати еволюційні зв’язки. У цьому випадку аналіз показав, що певні генетичні варіанти, характерні для стародавніх мисливців-збирачів, пов’язані з приблизно на 38% вищою ймовірністю дожити до 100 років. Ймовірно, ці генетичні особливості сформувалися як відповідь на суворі умови льодовикового періоду. У часи, коли клімат був холоднішим, а їжа — обмеженою, виживали ті, чиї організми ефективніше зберігали енергію та швидше реагували на інфекції. Сьогодні ці ж механізми можуть допомагати організму краще справлятися з віковими змінами, зокрема із хронічним запаленням — явищем, відомим як inflammaging, яке пов’язують із серцево-судинними захворюваннями, діабетом та деменцією. Цікаво, що найвиразніше цей ефект спостерігається у жінок, які й без того частіше стають довгожителями. Водночас дослідники застерігають: хоча генетика відіграє важливу роль, вона не є єдиним фактором. На тривалість життя також впливають спосіб життя, харчування, доступ до медицини та соціальні умови. Крім того, такі дослідження показують лише зв’язок, а не пряму причину. У підсумку робота італійських науковців відкриває новий погляд на старіння: можливо, секрет довгого життя частково закладений у нашому еволюційному минулому. І хоча ми не можемо змінити свої гени, розуміння їхньої ролі допоможе краще зрозуміти, як працює організм і що саме впливає на здорове старіння. Повне дослідження було опубліковано в National Library of Medicine.