xAI випустила Grok 4.1 — доволі масштабне оновлення, яке стосується не лише швидкості чи точності. Нова версія помітно краще зчитує тон, реагує на емоції та загалом звучить так, ніби справді розуміє людину по той бік чату. Схоже, вона також отримала легку схильність до пустощів. Протягом кількох годин після запуску Grok 4.1 піднявся на вершину двох великих рейтингів ШІ. У текстовому рейтингу LMArena він набрав попередній бал 1483, обійшовши всі інші моделі, з якими зараз можна спілкуватися публічно. Він також зайняв перше місце в EQ-Bench3 — бенчмарку, що фокусується саме на емоційному інтелекті й оцінюється моделлю Claude Sonnet 3.7. Головні покращення стосуються емоційної обізнаності та якості письма. Розмови відчуваються природнішими, ніж раніше: відповіді часто містять легкі нотки емпатії чи гумору замість того, щоб звучати як типовий чат-бот. Якщо попросити порад для подорожі Сан-Франциско чи придумати дотепний пост для X, відповіді більше схожі на думки кмітливого друга, а не на рядки з програми. За словами xAI, цього вдалося досягти завдяки залученню більшої кількості «ШІ-тьюторів» для тонкого налаштування стилю та тону моделі. Але оновлення має й зворотний бік. У картці моделі Grok 4.1 зазначено, що тепер вона демонструє дещо вищі показники нечесності та маніпулятивності порівняно з попередньою версією. Вона також охочіше заходить у сумнівні теми в режимі Thinking та трохи легше піддається атакам типу prompt-injection через API. Нічого надзвичайного — xAI позиціонує 4.1 як більш виразну та менш відфільтровану модель — але ці моменти все одно варто враховувати. Оновлення вже доступне всюди. Якщо ви користуєтеся Grok у вебверсії або через застосунки X, можна перемкнутися на Grok 4.1 у виборі моделей і протестувати його самостійно. Це зараз найрейтинговіша модель у публічних списках, і судячи з перших вражень, вона прагне бути не просто розумною — а дійсно зустрічати вас там, де ви є.

Great Wall офіційно вивела на ринок новий Haval H6L – середньорозмірний кросовер. Авто вийшло на ринок із двома варіантами турбодвигунів – об’ємом 1,5 і 2,0 літра. Комплектацій чотири, ціни – від 104 до 128 тис. юанів. Новий H6L виконаний в стилістиці моделі Xiaolong Max зі логотипом, що світиться. Габарити становлять 4800х1895х1730 мм при колісній базі 2810 мм – це більше, ніж у актуального Haval H6. Подовжений кузов та збільшена база забезпечили більш просторий салон. У салоні кросовера цифрова панель приладів з екраном діагоналлю 12,3 дюйма і медіасистема з екраном діагоналлю 14,6 дюйма, програмною платформою Coffee OS 3, 16 ГБ ОЗУ і підтримкою Apple CarPlay, Huawei HiCar і Honor Car Connect. Потужність 1,5-літрового двигуна складає 183 к.с., 2,0-літрового – 238 к.с. Перший поєднується з 7-ступінчастим “роботом”, другий – з 9-ступінчастим “роботом”. Підтримуються розширені функції допомоги водієві: адаптивний круїз-контроль на всіх швидкостях, утримання в смузі та автоматичне паркування, здатне розпізнавати нерівну розмітку.

Більше п’яти років свого перебування на Марсі ровер NASA Perseverance все ще повільно рухається по поверхні червоної планети, роблячи те, що подобається будь-якій п’ятирічній дитині – зупиняючись, щоб роздивитися кожен камінь на своєму шляху. Одне з його останніх відкриттів виглядає дивно чужорідним, що змушує вчених задуматися: чи не могло воно взагалі не походити з Марса. Знайдений у районі Vernodden кратера Jezero, камінь шириною 80 сантиметрів (приблизно 31 дюйм) отримав назву Phippsaksla. NASA надало два його знімки: один крупним планом, інший – з трохи більшої відстані. Те, що робить Phippsaksla чужинцем у його геологічному оточенні, – це його склад: багатий на залізо та нікель, що свідчить про те, що камінь не завжди був на Марсі, і, ймовірно, є метеоритом, який колись впав на планету. Менш поширені, ніж їхні кам’яні «родичі», залізо-нікелеві метеорити зазвичай утворюються з ядра великих астероїдів, коли важкі мінерали осідали в центрі розігрітих порід у ранні часи Сонячної системи. Вчені NASA вперше помітили камінь через його унікальну форму. Він виглядає більшим і підноситься над іншими каменями у своїй околиці, маючи цікаво скульптурну поверхню. Зацікавившись новою метою, Perseverance зробив кілька знімків каменя за допомогою однієї з передових камер Mastcam-Z, встановленої на його щоглі. Ровер використав лазери та спектрометри інструменту SuperCam, які вимірюють довжину хвиль світла, щоб проаналізувати хімічний склад Phippsaksla, чітко визначивши вміст заліза та нікелю. Хоча Phippsaksla може бути далеким гостем із космосу, його присутність у районі Vernodden кратера Jezero не є зовсім несподіваною. Залізо-нікелеві метеорити вже знаходили в інших місцях на Марсі, тому дивно, що Perseverance не натрапив на такий камінь раніше. Потрібен буде подальший аналіз, щоб підтвердити, що це дійсно метеорит на поверхні Марса. Якщо так, це стане ще одним значущим «першим» для Perseverance і дасть нам більше підказок про червону планету та її історію. За допомогою вбудованого бурового інструменту Perseverance став першим ровером, який збирає марсіанські зразки порід. Мініатюрна лабораторія, вбудована в ровер, дозволяє дослідникам детально вивчати ці зразки та визначати їхнє походження. Якщо NASA вирішить, що варто повернути шматок Phippsaksla на Землю, зразки можуть бути збережені для майбутнього транспортування. На жаль, Perseverance не може самостійно доставити жодного зразка на Землю: для цього потрібен інший космічний апарат. Від моменту посадки на Марс у лютому 2021 року Perseverance досяг багато чого. Він подорожував по стародавніх дна озер, знаходив цікаві камені на поверхні та виявив ознаки того, що на планеті колись могло існувати життя. Ровер дав нам змогу наблизитися до особливостей марсіанського ландшафту – включно з вулканами – що неможливо спостерігати навіть за допомогою найсучасніших телескопів на Землі. Perseverance навіть встановив новий рекорд з подорожей по іншій планеті, і, ймовірно, попереду ще багато відкриттів. Дата завершення місії не встановлена, тож цей допитливий «ентузіаст каменів» може ще довго знаходити нові зразки для вивчення.

Після масштабного збою, який стався влітку 2024 року, Microsoft впровадила більше функцій відновлення у свою операційну систему, щоб забезпечити якомога швидше відновлення ПК, уражених шкідливим програмним забезпеченням, оновленнями з помилками або іншими факторами, що перешкоджають їх завантаженню. На Ignite 2025 компанія представить ще більше можливостей відновлення, щоб мінімізувати час простою. Окрім Quick Machine Recovery, відносно нової системи, яка може розгортати необхідні оновлення та виправлення через WinRE, Microsoft пропонує нові функції, такі як відновлення в певний момент часу та відновлення в хмарі. Відновлення на певний момент часу (PITR) розроблено як швидкий та простий метод повернення системи до попереднього робочого стану — і все це без тривалого усунення несправностей або необхідності мати значний технічний досвід. Microsoft стверджує, що PITR буде корисним для звичайних користувачів та ІТ-фахівців, яким потрібно відновити один пристрій або низку непрацюючих комп’ютерів. Відновлення на певний момент часу має зайняти лише кілька хвилин, щоб скасувати проблемні зміни та знову відновити роботу системи, повернувши операційну систему, програми, налаштування та локальні файли. Що стосується хмарного відновлення, ця функція дозволить ІТ-адміністраторам виправляти несправні комп’ютери шляхом повного перевстановлення системи з усіма необхідними драйверами. Якщо комп’ютер працює неналежним чином і нічого не допомагає, хмарне відновлення встановить нову копію Windows 11, а Microsoft Intune, Windows Autopilot, Windows Backup та OneDrive подбають про решту — зокрема про дані, програми та налаштування. Крім того, Microsoft заявляє, що Intune працюватиме як єдина платформа керування для всіх її інструментів відновлення на керованих пристроях і підтримуватиме надсилання сценаріїв відновлення на пристрої або безпосередній запуск дій відновлення. Відновлення на певний момент часу та хмарне відновлення будуть доступні в режимі попереднього перегляду в першій половині 2026 року в рамках Ініціативи стійкості Windows, яка зосереджена на запобіганні, управлінні та відновленні після інцидентів і збоїв.

Протягом багатьох років здавалося, що історія вовняного мамонта назавжди застигла в минулому. Давні кістки, заморожені тканини та фрагменти ДНК допомагали вченим відтворювати, як ці велетні жили й помирали. Нове дослідження просуває цю історію ще далі. Дослідники отримали РНК із тканини мамонта, що пролежала майже 40 000 років у сибірській вічній мерзлоті. РНК показує, які гени були активними, коли тварина була живою, що дає вченим значно ближчий погляд на її біологію. Таку інформацію ніколи раніше не вдавалося отримати від настільки давньої тварини. Це відкриває двері, які багато хто вважав зачиненими назавжди, адже РНК швидко руйнується. Ідея про те, що вона може вижити тисячі років, здавалася малоймовірною. Команда зі Стокгольмського університету взялася за цей виклик. Їхня робота показала, що РНК може зберігатися набагато довше, ніж очікувалося, і відкриває новий спосіб вивчення вимерлих видів. Виявлення РНК мамонта Довгий час учені зосереджувалися на ДНК при вивченні доісторичних тварин. ДНК є стабільною та може пережити величезні проміжки часу. Але проблема в тому, що вона розповідає лише частину історії. РНК показує, які гени були активними, що допомагає зрозуміти, що відбувалося в клітинах тварини наприкінці її життя. Дослідники вивчали тканини Юки — молодого мамонта, тіло якого знайшли в дивовижному стані. Вічна мерзлота діяла як природний морозильник. Це дало команді шанс шукати РНК, навіть попри те, що багато хто вважав цю молекулу надто крихкою, щоб вона могла зберегтися після смерті. Розширення меж секвенування РНК Дослідження очолив Еміліо Мармоль, колишній постдок Стокгольмського університету, який зараз працює в Інституті Глоба в Копенгагені. «За допомогою РНК ми можемо отримати прямі докази того, які гени були “увімкненими”, що дає нам погляд у фінальні моменти життя мамонта, який ходив Землею під час останнього льодовикового періоду. Цю інформацію неможливо отримати лише з ДНК», — пояснив Мармоль. «Ми вже раніше розширювали межі відновлення ДНК за позначку в мільйон років. Тепер ми хотіли дослідити, чи можливо відсунути секвенування РНК ще далі в минуле, ніж це робилося в попередніх дослідженнях», — сказав Лове Дален, професор еволюційної геноміки. Молекули РНК з мамонта Дослідники визначили закономірності активності генів у м’язовій тканині Юки. Серед понад 20 000 білок-кодуючих генів мамонта активними були лише деякі. Виявлені молекули РНК були пов’язані зі скороченням м’язів і механізмами, якими організм управляє стресом. «Ми знайшли ознаки клітинного стресу, що, можливо, не дивно, адже попередні дослідження припускали, що Юка був атакований печерними левами незадовго до смерті», — сказав Мармоль. Захопливі генетичні відкриття Команда також виявила РНК, які допомагають регулювати гени. Співавтор дослідження Марк Фрідлендер описав їхню важливість: «РНК, які не кодують білки, такі як мікроРНК, були одними з найцікавіших знахідок», — зазначив він. «М’язоспецифічні мікроРНК, які ми виявили в тканинах мамонта, — це прямий доказ регуляції генів у реальному часі в давні часи. Це вперше отримано настільки давніх зразках». Співавтор Бастіан Фромм, доцент Музею Арктичного університету Норвегії (UiT), додав: «Ми знайшли рідкісні мутації в певних мікроРНК, що є прямим доказом їхнього мамонтового походження. Ми навіть виявили нові гени, базуючись лише на доказах РНК — те, чого раніше ніколи не робили на настільки давніх рештках». Вивчення генів у вимерлих тварин «Наші результати демонструють, що молекули РНК можуть виживати набагато довше, ніж ми думали», — сказав Дален. «Це означає, що ми зможемо не лише вивчати, які гени були “увімкненими” у різних вимерлих тварин, але й зможемо секвенувати РНК-віруси, такі як грип та коронавіруси, збережені в рештках льодовикового періоду». Команда сподівається поєднувати ці нові дані з ДНК, білками та іншими збереженими матеріалами доісторичних тварин. «Такі дослідження можуть докорінно змінити наше розуміння вимерлої мегафауни та інших видів, розкриваючи багато прихованих шарів біології, які залишалися замороженими в часі», — зазначив Мармоль. Уроки від РНК мамонта Вовняні мамонти жили на холодних рівнинах Євразії та Північної Америки під час останнього льодовикового періоду. Вони були вкриті густою шерстю, мали довгі вигнуті бивні та жили великими стадами. Коли клімат потеплів, їхня чисельність різко впала. Останні популяції виживали на ізольованих арктичних островах до близько 4000 років тому. Їхня історія завжди здавалася застиглою в минулому. Тепер, завдяки давній РНК, вчені можуть дізнатися, як ці тварини функціонували на рівні, який раніше здавався недосяжним. Повне дослідження опубліковано в журналі Cell.

Компанія Logitech повідомила, що хакери зламали її бази даних та викрали 1,8 ТБ інформації. Про це стало відомо зі спеціальної форми, яку компанія, відповідно до вимог, подала до комісії SEC. При цьому Logitech запевняє, що жодних конфіденційних даних зловмисникам не дісталося. Logitech нещодавно зіткнулася з інцидентом кібербезпеки, пов’язаним із крадіжкою даних. Інцидент не вплинув на продукцію, бізнес-операції чи виробництво компанії. Після виявлення порушення Logitech оперативно вжила заходів для розслідування та реагування, залучивши провідні зовнішні компанії, що спеціалізуються на кібербезпеці. У Logitech вважають, що несанкціонована третя сторона скористалася вразливістю нульового дня у сторонній програмній платформі та скопіювала певні дані з внутрішньої ІТ-системи. У цьому випадку йдеться про вразливість Oracle E-Business Suite. За даними BleepingComputer, компанія, ймовірно, постраждала саме від цієї уразливості нульового дня. Показник у 1,8 ТБ викрадених даних був опублікований на сайті хакерської групи Clop, яка нещодавно додала Logitech до списку своїх жертв.

Компанія Microsoft розповіла, як блокувала найбільшу в історії DDoS-атаку на свій хмарний сервіс Azure. Відбулася атака в Жовтні, але розповісти про неї компанія вирішила тільки зараз.  Атака відбулася 24 жовтня 2025 року. У цей день служба Azure DDOS Protection автоматично виявила та відобразила багатовекторну DDoS-атаку потужністю 15,72 Тбіт/с та майже 3,64 млрд пакетів на секунду. Це була наймасштабніша DDoS-атака, що коли-небудь спостерігалася у хмарі, і вона була спрямована на одну кінцеву точку в Австралії.  Такий обсяг даних еквівалентний приблизно 3,5 млн фільмів, що одночасно транслюються Netflix.   Атаку було здійснено за допомогою ботнету Aisuru. Aisuru – це ботнет для Інтернету речей класу Turbo Mirai. Він використовує зламані домашні маршрутизатори та камери. Як сказано на сайті, атака включала надзвичайно інтенсивний потік UDP-атак, спрямованих на конкретну публічну IP-адресу, запущених з більш ніж 500 000 вихідних IP-адрес в різних регіонах. Ці атаки мали мінімальну заміну джерела і використовували випадкові вихідні порти.  За останні кілька років масштаб DDoS-атак виріс у геометричній прогресії. Тільки цього року спостерігалися рекордні атаки з трафіком 7,3 Тбіт/с у червні, а потім ще більш масштабну атаку 11,5 Тбіт/с у вересні. Тепер цей рекорд був перебитий з великим запасом. 

Стародавня алебастрова ваза з Вавилонської колекції Єльського університету виявила сліди опію, що є найпереконливішим на сьогодні доказом широкого вживання опіатів у Давньому Єгипті. Нещодавно проаналізована алебастрова ваза з Вавилонської колекції Музею Пібоді Єльського університету містить сліди опіатів. За даними нового дослідження Програми стародавньої фармакології Єля (YAPP), це свідчить, що опій був широко поширений у єгипетському суспільстві. Це відкриття також означає, що інші єгипетські алебастрові посудини, вирізані з кальциту, добутого в тих самих єгипетських кар’єрах, можуть містити залишки опіатів. До цієї групи належать і численні оздоблені зразки, знайдені в гробниці фараона Тутанхамона, пояснює Ендрю Дж. Ко, головний дослідник YAPP і провідний автор роботи. «Наші результати разом із попередніми дослідженнями свідчать, що використання опію в давньоєгипетських культурах та довколишніх землях було не випадковим і не поодиноким — воно певною мірою було частиною повсякденного життя», — зазначив Ко, науковий співробітник Музею Пібоді. «Ми вважаємо можливим, якщо не ймовірним, що алебастрові посудини з гробниці Тутанхамона містили опій у межах давньої традиції його використання, яку ми тільки починаємо розуміти». Дослідження, опубліковане в Journal of Eastern Mediterranean Archaeology, виконане у співаторстві з Агнете В. Лассен, асоційованою кураторкою Вавилонської колекції Єля, та Елісон М. Крендалл, менеджеркою лабораторії YAPP. Ваза містить написи чотирма стародавніми мовами — аккадською, еламською, перською та єгипетською — присвячені Ксерксу І, правителю Ахеменідської імперії з 486 до 465 р. до н.е. На піку свого існування ця імперія, центрована в Персії, охоплювала Єгипет, Месопотамію, Левант, Анатолію та частини Східної Аравії й Центральної Азії. Другий напис, виконаний демотичним письмом — спрощеним різновидом давньоєгипетського — вказує, що її об’єм становить приблизно 1200 мл (висота — 22 см). Цілі алебастрові посудини з написами надзвичайно рідкісні — їх, ймовірно, менше десяти у світових зібраннях. Походження та методи дослідження Походження цих цілих посудин загалом невідоме, однак вони охоплюють правління Дарія, Ксеркса та Артаксеркса — період приблизно від 550 до 425 рр. до н.е. Єльська ваза входить до Вавилонської колекції з 1911 року, коли колекція з близько 40 000 артефактів була сформована. YAPP, що працює при Музеї Пібоді, використовує етнографію, науку та сучасні технології для дослідження життя людей тисячі років тому. Залишки органічних речовин на посудинах або всередині них дозволяють зрозуміти харчування, побут та медичні практики давніх народів. Програма розробила спеціальні методи аналізу органічних залишків, що з часом розкладаються та можуть бути забруднені. «Дослідники зазвичай вивчають давні посудини як витвори мистецтва, але ми зосереджуємося на їх використанні та речовинах, які вони містили. Це відкриває величезний пласт інформації про щоденне життя минулих народів — що вони їли, які ліки застосовували, як проводили дозвілля», — зазначає Ко. Поштовхом до дослідження став огляд темно-коричневих ароматичних залишків усередині вази. Аналіз YAPP виявив незаперечні сліди носкапіну, гідрокотарніну, морфіну, тебаїну та папаверину — відомих біомаркерів опію. Вчені кажуть, що ці результати перегукуються з відкриттям слідів опіатів у групі єгипетських алебастрових посудин і кипрських глеків «base-ring», знайдених у звичайній гробниці, ймовірно купецької родини, у Седменті на південь від Каїра, що датуються Новим царством (XVI–XI ст. до н.е.). Зв’язок із гробницею Тутанхамона Обидва відкриття, розділені більше ніж тисячоліттям і різними соціальними групами, підсилюють ймовірність того, що численні алебастрові посудини з гробниці Тутанхамона також містили опій, каже Ко. Опій мав як медичне, так і духовне значення по всьому стародавньому світу — від Месопотамії до Єгипту й Егейського регіону. За життя Тутанхамона, наприклад, на Криті існував культ «богині маку». Мак згадується у численних стародавніх текстах, включно з Папірусом Еберса, працями Гіппократа, Діоскорида та Галена. Відкриття Говарда Картера у 1922 році принесло грандіозну колекцію артефактів, включно з великою кількістю прекрасно збережених алебастрових посудин — імовірно найкращих у часи правління Тутанхамона (1333–1323 рр. до н.е.). У 1933 році аналітичний хімік Альфред Лукас, член команди Картера, провів початковий аналіз органічних речовин — багато посудин містили липкі темно-коричневі ароматичні матеріали. Лукас не зміг точно встановити їх хімічний склад, але визначив, що більшість не є ані мазями, ані парфумами. Таємниця розграбованих посудин Подальших хімічних аналізів з того часу не проводилося. Посудини, як і більшість артефактів із гробниці, нині зберігаються у Великому єгипетському музеї в Гізі. Картера вразив факт стародавнього розграбування частини посудин. Сліди пальців усередині деяких з них свідчили, що грабіжники намагалися видряпати залишки до останнього. Багато таких посудин містили ту саму темно-коричневу речовину, яку Лукас не зміг класифікувати. На думку Ко, той факт, що ці речовини були досить цінними, щоб супроводжувати фараона у потойбіччя й заради них грабіжники ризикували життям, говорить про їхню виняткову важливість. «Ми вже знайшли хімічні сліди опіатів у єгипетських алебастрових посудинах елітних груп у Месопотамії та у звичайніших єгипетських контекстах», — каже Ко. — «Можливо, такі посудини були впізнаваними культурними маркерами вживання опію, подібно до того, як кальяни сьогодні асоціюються зі споживанням тютюну. Аналіз вмісту посудин із гробниці Тутанхамона міг би прояснити роль опію в цих стародавніх суспільствах».

У нових експериментах на мишах міжнародна команда показала, що крихітні мімічні сигнали можуть так само надійно розкривати стратегію розв’язання задачі, як і записи активності нейронів. Дослідження виконали у Фонді Шампалімо в Лісабоні, і воно вказує як на реальні переваги, так і на ризики. Результати відкривають нові можливості для фундаментальної науки, але водночас порушують важливі питання щодо психічної приватності. Камери фіксують мікросигнали обличчя Дослідження очолив доктор філософії Закарі Мейнін. Його робота зосереджена на нейронних колах, що забезпечують навчання та прийняття рішень. Миші мали зробити простий вибір, поки камери знімали їхні мордочки. Вони пробували два водні дозатори з цукровою винагородою, яка змінювалася з часом, і коригували свою стратегію відповідно до умов. Дослідники аналізували відео за допомогою машинного навчання — комп’ютерних методів пошуку закономірностей у даних. Отримані сигнали зіставляли з тим, що можна було дізнатись із записів активності груп нейронів. «На наше здивування, ми з’ясували, що можемо отримати стільки ж інформації про те, “про що думає” миша, скільки й зі записів активності десятків нейронів», — сказав Мейнін, головний дослідник Фонду Шампалімо. Мімічні сигнали пов’язали з прийняттям рішень Команда відстежувала тонкі риси обличчя покадрово, використовуючи Facemap. Цей інструмент стискає рухи вусів, носа, повік і щелепи у компактні сигнали, які легко аналізувати. Потім ці сигнали пов’язали з змінною рішення — внутрішньою величиною, яку мозок використовує для вибору. Зв’язок зберігався навіть тоді, коли миша лише тихо обмірковувала варіанти, а не діяла. Ключові патерни з’являлися до або під час вибору, а не лише після руху. Це важливо, бо показує: обличчя може відображати обчислення мозку, а не тільки рухи, які йдуть за ними. Оскільки відеозапис неінвазивний, він дає змогу спостерігати за розумовими процесами без операцій — це корисно для тривалих дослідів і для порівнянь між тваринами. Спільні мімічні коди серед різних мишей Вражає те, що різні миші демонстрували схожі мімічні коди для однакових внутрішніх станів. Одна й та сама комбінація мікрорухів відповідала одній і тій самій стратегії у різних тварин. Це свідчить про загальний «план» вираження думок на обличчі — сигнали не є індивідуальними tic-рухами, а структурованими патернами, які можна розшифрувати. Частину сигналів можна простежити до вторинної моторної кори — зони мозку, що допомагає планувати рухи. Коли її активність приглушували, обличчя передавало менше інформації про змінну рішення. Попередні роботи показали, що спонтанні поведінки можуть активувати мозок дуже широко. Нові дані йдуть далі, пов’язуючи мікрорухи обличчя з конкретними прихованими обчисленнями. Що це може означати для медицини Такі мімічні «зчитування» можуть стати біомаркером. Науковці зможуть спостерігати, як змінюються стратегії мислення з навчанням, віком чи хворобами. Також можна відстежувати, чи впливає ліки на те, як тварина оцінює докази. Це дасть швидкий, малостресовий показник, який доповнить нейронні записи. Завдяки легкій доступності мімічних даних метод може бути корисним у доклінічних дослідженнях, створенні моделей психічних чи неврологічних розладів. Перенесення цього на людей потребуватиме ретельних перевірок, адже наші внутрішні стани виражаються складніше — через обличчя, голос, позу, контекст. Захист ментальної приватності Відеозаписи можуть нести більше, ніж просто поведінку. Дослідники зазначають, що їхні результати, попри наукову цінність, викликають важливі питання щодо захисту психічної приватності. Це не гіпотетична проблема: ОЕСР у 2019 році ухвалила рекомендації про захист персональних нейроданих, прозорість і добровільну згоду. Споріднена політична дискусія стосується правил збору, обміну та застосування нервових даних. Уже сьогодні є практичні кроки: чітке маркування, добровільна згода, жорсткі обмеження на повторне використання даних — усе це знижує ризики, не зупиняючи розвиток науки. Реалістичний погляд і наступні кроки Це дослідження на мишах у контрольованих умовах. Камери спостерігали за тренованими тваринами під час конкретного завдання, а алгоритми навчалися на багатьох повтореннях. Результати не означають «читання думок» у вигляді речень. Вони лише показують, що певні розрахунки мозку залишають слід на обличчі. Майбутні дослідження перевірятимуть нові завдання, довші проміжки часу, стрес чи відволікання. Також вивчатимуть стабільність мімічних кодів упродовж розвитку та хвороб. З технічного боку поліпшуватимуть моделі, що пов’язують мімічні сигнали з мозковою активністю. Наука та майбутнє мімічних сигналів Дослідження посилює ідею втіленого пізнання — бачення, що тіло і мозок разом формують мислення. Тут дрібні рухи тіла віддзеркалюють внутрішні обчислення в реальному часі. Це також демонструє цінність простих інструментів, застосованих правильно: звичайні камери й відкриті методи можуть розкрити приховану структуру поведінки. Відкритість буде важливою для прогресу: автори надали місця зберігання даних і код, аби інші могли перевіряти та розширювати результати. Спільні стандарти, чіткі критерії та відкриті дані допоможуть уникати перебільшень і зміцнять розвиток галузі. Дослідження опубліковане в журналі Nature Neuroscience.

Зміна клімату часто сприймається як повільний фоновий процес, але сили, що її спричиняють, можуть раптово зміщуватися та несподівано змінювати наше життя. Арктика й Антарктика мають величезний вплив на наш клімат. Зростання температур у цих полярних регіонах впливає на шторми, хвороби, продовольчі системи та стан здоров’я людей у всьому світі. У новому дослідженні вчені стверджують, що полярне потепління стає одним із головних чинників глобальних ризиків для здоров’я. Полярні зміни спричиняють ефект доміно Міжнародна команда дослідників під керівництвом Ґейл Вітмен, професорки сталого розвитку в Ексетерському університеті, вивчала, як швидке полярне потепління впливає на здоров’я людей. Науковці виявили сильні зв’язки між таненням льоду, відлигою вічної мерзлоти, змінами в океані та широким спектром загроз здоров’ю. Багато нинішніх моделей ігнорують ці зв’язки та розглядають полярні зміни як окрему кризу. Дослідження показує, що такий підхід не враховує глибокий вплив цих регіонів на глобальні системи. «Полярні зміни — це не далека криза», — сказала Нетра Найк, наукова співробітниця Arctic Basecamp і провідна авторка статті. «Танення льодовикових щитів, підвищення рівня моря та зміна погодних патернів мають складні наслідки, які виходять далеко за межі Арктики й Антарктики, впливаючи на продовольчу безпеку, поширення хвороб та інфраструктуру охорони здоров’я. Це не просто екологічна проблема — це глобальна медична надзвичайна ситуація». Ризики виходять за межі полюсів Вчені наголошують, що кілька полярних «точок неповернення» наближаються до критичних стадій. Сюди входять можливий колапс великих льодовикових щитів і раптова відлига вічної мерзлоти. Такі зміни можуть спричинити різке потепління, викиди метану, порушення режимів опадів та підвищення рівня моря. Ці наслідки формують ризики для здоров’я далеко за межами полярного кола. Полярні регіони нагріваються швидше за будь-яку іншу частину планети. Це швидке потепління слабшає струменеві течії та уповільнює ключові океанські течії. Такі порушення збільшують кількість штормів, повеней, посух, холодних та теплових хвиль. Кожна така подія підвищує ризики травм, смертності та психічного виснаження. Дослідження показує, що ці події часто відбуваються не окремо, а разом. Зростання загроз здоров’ю через полярне потепління Експерти зазначають, що нинішні кліматичні моделі недооцінюють масштаби танення льоду та відлиги мерзлоти. Це впливає на глобальні прогнози для здоров’я. Наприклад, Арктика без льоду може змістити терміни досягнення ключових порогів потепління. Швидка втрата мерзлоти вивільняє забруднювачі та парникові гази, що посилюють потепління. Кожен процес створює цикл, який погіршує кліматичний стрес. Дослідники наголошують на потребі кращої інтеграції кліматичних та медичних даних. Вони стверджують, що фрагментарна наука уповільнює розуміння. Багатьом регіонам бракує детальних даних із місць, що обмежує точність прогнозів. Це залишає країни менш підготовленими до зростання загроз здоров’ю, пов’язаних з полярними змінами. Зростаючий глобальний тиск на здоров’я З підвищенням температур комахи та гризуни розширюють ареали. Це сприяє поширенню денге, хвороби Лайма та хантавірусу в регіони, які раніше їх уникали. Тепліші океани сприяють розповсюдженню бактерій Vibrio, збільшуючи ризик інфекцій у вищих широтах. Комарині хвороби також досягають нових територій завдяки м’якшим зимам. Підвищення рівня моря засолює питну воду, збільшуючи ризики прееклампсії, проблем із нирками та деяких видів раку. Повені поширюють холеру й тиф, а також сприяють довготривалим респіраторним хворобам. Посуха посилює недоїдання, послаблює імунітет і загострює брак їжі та води. Найсильніше ці проблеми вражають регіони з низьким рівнем доходів і слабкими системами охорони здоров’я. Полярні зміни також впливають на великі продовольчі системи. Зміни у дощах, температурі та ґрунтах знижують врожаї рису, пшениці й кукурудзи. Менші врожаї посилюють ризики недоїдання для мільйонів людей. Сільськогосподарські працівники страждають від теплового стресу та забруднення води, що знижує продуктивність. Це збільшує тягар хвороб і дефіцит продовольства. Психічне здоров’я під загрозою через полярні зміни Дослідження підкреслює зростання тягаря психічного здоров’я через події, пов’язані з полярним потеплінням. Теплові хвилі підвищують рівень тривожності, депресії та ризик самогубств. Підвищення температури лише на один градус протягом кількох років може спричинити мільйони нових випадків психічних розладів. Шторми, вимушене переселення та зростаюча невизначеність залишають довготривалі психологічні травми. Екстремальні події, погана якість повітря та повторні катастрофи створюють травматичний досвід. Люди втрачають домівки, землю та спільноти. Це поглиблює нестабільність у вразливих регіонах. Науковці прогнозують різке зростання глобальних психічних проблем без рішучих дій. Загрози для здоров’я в Арктиці зростають Спільноти в Арктиці переживають прямі й серйозні наслідки. Відлига мерзлоти руйнує дороги, будинки, водні системи та інші ключові послуги. Танення льоду знижує доступ до традиційних джерел їжі. Погіршення якості й доступності риби знижує споживання поживних речовин, що підвищує ризики хвороб нирок, серця та ускладнень вагітності. Тале підґрунтя вивільняє давні хімічні речовини та мікроби, деякі з яких датуються століттями. Це створює нові невизначеності для громадського здоров’я. Лісові пожежі в північних регіонах поширюють дим на континенти, збільшуючи респіраторні хвороби та передчасну смертність у близьких і віддалених популяціях. Потрібні термінові дії Дослідження закликає до глобальної співпраці та покращення систем охорони здоров’я. Воно підкреслює, що вплив полярних змін на здоров’я досі вивчено недостатньо. Багато наукових галузей залишаються ізольованими й не мають спільних методів. Автори наголошують, що системи охорони здоров’я мають готуватися до частіших екстремальних подій, нових зон поширення хвороб і нестабільності продовольства й води. «Ігнорувати ці потенційні чинники хвороб і смертності — не варіант», — сказала Вітмен. «Нам потрібна сильніша міжнародна співпраця між кліматологами, медиками та фахівцями з даних, щоб запобігти шкоді та підготувати наші системи до майбутніх викликів». Підготовка до майбутнього Дослідження закликає країни інвестувати в стійкі системи охорони здоров’я, місцевий збір даних і довгострокове планування. Воно також підкреслює важливість соціальних та економічних чинників. Регіони зі слабкою інфраструктурою найбільш уразливі. Сильніша підтримка може зменшити майбутню шкоду. Полярні регіони змінюються швидко. Їхня трансформація впливає на всі кліматичні системи Землі. Розуміння цих процесів допоможе світу підготуватися до майбутнього, сформованого швидким потеплінням на краях планети. Дослідження опубліковане в журналі Ambio.