Компанія Samsung розпочала реалізацію ноутбука Galaxy Book5 Edge 5G на британському ринку. Новинка прийшла на зміну попередньої моделі Galaxy Book4 Edge та отримала низку технічних змін. Головним нововведенням став убудований модем п’ятого покоління мобільного зв’язку. Виробник інтегрував у корпус слот для nano-SIM карти, при цьому зберігши можливість розширення вбудованої пам’яті через карти microSD. Пристрій також отримав бездротовий модуль із підтримкою стандарту Wi-Fi 7. В основі Galaxy Book5 Edge 5G працює процесор Qualcomm Snapdragon X модифікації X1-26-100. Ноутбук оснащений екраном діагоналлю 15,6 дюйма, виконаним за технологією IPS з роздільною здатністю 1920×1080 пікселів та співвідношенням сторін 16:9. Матриця має покриття антивідблиску. Набір портів включає HDMI версії 2.1, інтерфейс USB4 і USB 3.2 Type-A, аудіороз’єм 3,5 міліметра і гніздо для замку Kensington. Ця конфігурація портів повністю повторює попередника. Акумуляторна батарея ємністю 61,2 Вт-години підтримує швидку зарядку потужністю 65 Вт. Габарити пристрою становлять 356,6 на 229,8 на 15,5 мм. Маса ноутбука досягла 1,66 кілограма, що на 160 грамів перевищує вагу Galaxy Book4 Edge. Єдина доступна конфігурація включає 16 гігабайт оперативної пам’яті та твердотільний накопичувач об’ємом 512 гігабайт. Вартість моделі у Великій Британії встановлена ​​на рівні 949 фунтів стерлінгів з урахуванням податку на додану вартість. Придбати Galaxy Book5 Edge можна через офіційний сайт Samsung та торговий майданчик eBay. Інформація про запуск продажів в інших регіонах поки що відсутня.

Визначення метаболічних потреб та харчових звичок великих хижаків є фундаментальним завданням для розуміння балансу морських екосистем та зусиль з їхнього збереження. Нове дослідження, опубліковане в Journal of Experimental Biology, проливає світло на одного з найменш вивчених океанічних дельфінів — короткоплавникову гринду (Globicephala macrorhynchus), і цифри її раціону вражають. Вчені встановили, що для того, аби залишатися здоровою, одній особині необхідно з’їдати від 82 до 202 кальмарів на день, що в сумі сягає 73 730 кальмарів на рік. Для всієї популяції гринд, що мешкає у водах навколо Гаваїв і налічує близько 8000 особин, це означає щорічне споживання понад 589 мільйонів кальмарів, або 88 000 тонн біомаси. Щоб отримати ці безпрецедентні дані, команда дослідників, очолювана Вільямом Гофом з Гавайського університету в Маноа, використала високотехнологічні присоски-мітки, які прикріплювали до спин китів. Ці пристрої, ідеально розміщені одразу за дихалом, дозволили вченим бачити будь-яку фуражну активність на глибині. Гринди виявилися екстремальними глибоководними мисливцями, здатними пірнати на неймовірну глибину до 1700 метрів у пошуках їжі, хоча середня глибина полювання становила 400-800 метрів. Як ссавці, вони змушені повертатися на поверхню для дихання, що робить ці енергетично затратні “візити” до морських глибин, які тривають від 8 до 16 хвилин кожне і повторюються до 39 разів на день, неймовірно вимогливими. Вчені встановили, що для того, аби залишатися здоровою, одній особині необхідно з’їдати від 82 до 202 кальмарів на день, що в сумі сягає 73 730 кальмарів на рік. Для всієї популяції гринд, що мешкає у водах навколо Гаваїв і налічує близько 8000 особин, це означає щорічне споживання понад 589 мільйонів кальмарів, або 88 000 тонн біомаси. Використовуючи частоту ударів хвоста кита як показник споживання енергії, вчені підрахували, що під час глибокого занурення гринда витрачає 73,8 кілоджоулів на хвилину, порівняно з 44,4 кДж/хв під час відпочинку на поверхні. Записи вбудованих гідрофонів дозволили “почути” момент полювання та підрахувати, що за одне занурення гринда в середньому перехоплює чотири кальмари, кожен з яких забезпечує близько 560 кДж енергії. Саме зіставивши ці витрати енергії та її надходження, дослідники і дійшли висновку про необхідну щоденну норму кальмарів. На щастя, ці результати також свідчать про те, що короткоплавникові гринди на Гаваях перебувають у відносно хорошому стані, знайшовши рясне та надійне джерело їжі, здатне витримати такий інтенсивний тиск хижаків. Читайте також: Фінансовий кошмар: вчені назвали тварину, яку найскладніше прогодувати в умовах зоопаркуThe post Вчені назвали істоту, якій для виживання потрібно зʼїдати до 80 тисяч кальмарів на рік first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Команда вчених виявила, що на поверхні планети може бути рідка вода — ключовий інгредієнт для виникнення життя. Астрономи з Університету Каліфорнії в Ірвайні виявили планету, що обертається в межах «зони, придатної для життя» її материнської зірки — області, де температура може дозволяти існування рідкої води на поверхні. Оскільки вода є необхідною для всіх відомих форм життя, це відкриття підвищує ймовірність того, що на планеті можуть бути умови, придатні для життя. Планета розташована у відносно близькому районі галактики Чумацький Шлях. Вона, ймовірно, має кам’яну структуру, подібну до Землі, але її маса у кілька разів більша, тому вона отримала класифікацію «суперземля». Команда науковців з UC Irvine та їхні колеги описали результати свого аналізу у новій статті, опублікованій у журналі The Astronomical Journal. «Ми відкрили вже стільки екзопланет, що нова знахідка — це вже не така велика подія, — сказав співавтор Пол Робертсон, доцент кафедри фізики та астрономії UC Irvine. — Особливу цінність цьому відкриттю надає те, що її зірка розташована зовсім поруч — приблизно за 18 світлових років. Якщо говорити у космічних масштабах, це буквально сусідство». Планета, названа GJ 251 c, обертається навколо зірки класу M — найпоширенішого й найстарішого типу зірок у Чумацькому Шляху. Для таких зір характерна сильна зоряна активність, включно з плямами (холодні темні ділянки на поверхні) та спалахами (раптові потужні викиди енергії). Така активність іноді може імітувати слабкі сигнали променевої швидкості (RV), які астрономи використовують для виявлення планет, через що існує ризик отримати хибні позитивні результати. Підготовка до майбутніх спостережень Однак близькість GJ 251 c до Землі робить її ідеальною мішенню для майбутніх досліджень методом прямого зображення за допомогою гігантського телескопа Thirty Meter Telescope, який зараз будується за участі Каліфорнійського університету. Великий діаметр дзеркал TMT може дозволити отримати прямі зображення тьмяних екзопланет на кшталт GJ 251 c та підтвердити наявність води. «TMT буде єдиним телескопом із достатньою роздільною здатністю для знімання екзопланет такого типу. Менші телескопи просто не здатні на це», — пояснив Корі Бірд, доктор філософії, дата-сайентіст компанії Design West Technologies, колишній аспірант групи Робертсона та провідний автор дослідження. Відкриття GJ 251 c стало можливим завдяки даним від інструментів Habitable-zone Planet Finder і NEID — засобів для полювання на екзопланети, у створенні яких брав участь Робертсон. HPF та NEID виявляють тонкі ефекти, які обернена екзопланета справляє на свою зірку. Гравітаційний вплив GJ 251 c викликає слабкі, ритмічні зміщення у випроміненні зірки. HPF зафіксував ці мінімальні коливання світла, відомі як сигнатури променевої швидкості, які й дозволили підтвердити існування екзопланети. HPF частково усуває проблему зоряної активності М-карликів, оскільки спостерігає у інфрачервоному діапазоні — ділянці спектра, де такі «шумові» сигнали слабші. Наступні кроки та майбутнє досліджень екзопланет Статистична значущість моделювання, виконаного командою, достатня для того, щоб ідентифікувати GJ 251 c як кандидата в екзопланети. Це підкреслює важливість майбутніх спостережень методом прямого зображення за допомогою TMT. «Ми працюємо на межі технологічних та аналітичних можливостей із цією системою, — каже Бірд. — Хоча наше відкриття має вагому статистичну основу, ми все ще уточнюємо статус планети через невизначеність наших інструментів і методів. Нам потрібне наступне покоління телескопів, щоб безпосередньо зобразити цього кандидата. Але нам також потрібна підтримка наукової спільноти». Бірд і Робертсон сподіваються, що їхня робота мотивує дослідників екзопланет приділити більше уваги GJ 251 c у підготовці до прямих спостережень, які зможуть виконувати нові наземні обсерваторії на кшталт Thirty Meter Telescope.

Палеонтологія, як і будь-яка наука, сповнена припущень, які чекають свого спростування. Десятиліттями вчені, проводячи логічну паралель із сучасними рептиліями, такими як крокодили, були впевнені, що динозаври відкладали прості, нічим не примітні білі яйця. Вважалося, що яскраве забарвлення яєчної шкаралупи — це відносно недавня еволюційна інновація, притаманна виключно сучасним птахам. Однак дослідження останніх років повністю зруйнували цю безбарвну картину, довівши, що гарні, плямисті та кольорові яйця прикрашали гнізда на Землі щонайменше 150 мільйонів років тому, пише T4. Переломний момент настав у 2017 році, коли команда дослідників провела аналіз фрагментів стародавньої яєчної шкаралупи, що належала 15 різним видам динозаврів та вимерлих птахів крейдової епохи. Результати, за словами авторки дослідження Ясміни Віманн, стали “величезним сюрпризом”. Використовуючи метод раманівської мікроспектроскопії, вчені спрямовували лазери на поверхню скам’янілостей для аналізу їхнього молекулярного складу. Вони шукали хімічні сліди пігментів, які відповідають за колір у сучасних птахів. Довгий час панувала думка, що будь-які дивні відтінки у скам’янілостях, як-от блакитно-зелений, є наслідком мінеральних осаджень під час фосилізації. Проте аналіз 70-мільйонних яєць овіраптора Heyuannia huangi дав беззаперечно позитивний результат на наявність справжніх стародавніх пігментів, довівши, що їхня шкаралупа була синьо-зеленою. Викопне гніздо, знайдене в Китаї, належало овіраптору Heyuannia huangi, пернатому виду з дзьобом папуги, який жив у пізньому крейдовому періоді.Фотографія Цзи-Руей Янга, Музей скам’янілостей та мінералів Палеовондерс, Тайвань. Подальші дослідження виявили широкий спектр кольорів та візерунків. Наприклад, яйця дейноніхів та троодонтидів також були синьо-зеленими, а деякі з них мали темні цятки. Це відкриття має не лише естетичне, але й глибоке поведінкове значення. Таке забарвлення не було випадковістю; воно слугувало життєво важливою захисною адаптацією. Криптичне забарвлення, або камуфляж, є ключовою характеристикою сучасних птахів, що гніздяться на відкритій місцевості. Плямиста шкаралупа зливається з навколишнім середовищем, роблячи кладку менш помітною для хижаків, що орієнтуються на зір. Наявність таких самих пігментів у динозаврів свідчить про те, що вони стикалися з аналогічними загрозами і використовували ті ж складні стратегії для захисту свого потомства. Окрім революції у розумінні кольору, вчені розробили новий потужний метод для визначення віку самих скам’янілостей. Цей підхід, відомий як LA-ICP-MS U-Pb кальцитове датування, також використовує лазери, але з іншою метою. Лазерний промінь видаляє крихітну частинку шкаралупи, яка аналізується мас-спектрометром для вимірювання співвідношення урану та свинцю. Оскільки науці відомо, що уран з часом повільно і передбачувано розпадається, перетворюючись на свинець, це співвідношення діє як геологічний годинник. Воно дозволяє вченим з високою точністю визначити “вік поховання” яєчної шкаралупи. Завдяки цим новітнім методологіям, скам’янілі яйця динозаврів, які колись вважалися важкими для інтерпретації, тепер перетворилися на безцінний архів інформації, що розкриває таємниці кольору, поведінки та точного часу існування цих доісторичних велетнів. Не пропустіть: Археологи розкрили моторошну правду про гробницю Тутанхамона: чого Говард Картер боявся більше за “прокляття”The post Забудьте про білий: якого насправді кольору були яйця динозаврів first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Компанія Microsoft запустила примусове оновлення Windows 11 до версії 25H2 для ряду вже застарілих та непідтримуваних версій.  Без попиту оновлять ПК, які працюють під керуванням Windows 11 23H2, 22H2 та 21H2. Це примусове оновлення буде реалізовано лише у версіях Windows 11 Home та Pro. Виняток становлять комп’ютери з Windows 11 Enterprise, які працюють під централізованим керуванням. Також виключені комп’ютери з Windows 11 Education, які встановлені переважно у школах та університетах.  Це не перший випадок такого примусового оновлення. Непідтримувані версії менш безпечні, тому Microsoft намагається не давати таким ПК існувати без оновлень надто довго. Втім, як бачимо, версія 21H2 до цього моменту могла працювати без оновлень, хоча вона вже дуже немолода.  

Астрономи виявили полярні сяйва на об’єкті розміром з планету під назвою SIMP 0136, який зараз мандрує нашою галактикою Чумацький Шлях без зірки. Схоже, що ця авроральна активність нагріває верхні шари його атмосфери, створюючи стабільну «ковдру» з хмар, подібних до піщаних. Науковці змогли простежити погоду на SIMP 0136 за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба, спостерігаючи за тим, як об’єкт швидко обертається навколо своєї осі, завершуючи один земний день кожні 2,4 години. Команда вимірювала незначні зміни яскравості під час обертання та перетворювала ці сигнали на карти температури, хмарності та хімічного складу. Вони виявили ознаки нагрітої верхньої атмосфери та зміни погоди, пов’язані з хімічними процесами, тоді як хмари залишаються дивно однорідними. Вивчення «блукаючого світу» SIMP 0136 Провідний автор дослідження, доктор Еверт Наседкін з Трініті-коледжу в Дубліні, та його колеги зосередилися на SIMP 0136 — сусідньому коричневому карлику, який нагадує гігантську планету, але не обертається навколо зірки. Це молодий та швидко обертовий об’єкт, що робить його атмосферу чудовим випробуванням для фізики погоди за межами нашої Сонячної системи. Такі «блукаючі» об’єкти випромінюють залишкове тепло, а не відбите світло зірки. Це чисте теплове сяйво робить їх ідеальними для спектроскопії — методу, що розкладає світло на кольори, дозволяючи визначити температуру та гази. Як «Вебб» читає погоду на екзопланетах Ближній інфрачервоний спектрограф телескопа Вебба, NIRSpec, зафіксував повне обертання об’єкта в режимі BOTS — серії стабільних спектрів із прив’язкою до часу. Такий підхід дозволяє ловити ледь помітні зміни, спричинені тим, що певні ділянки поверхні виходять у поле зору й зникають із нього. Інструмент середнього інфрачервоного діапазону MIRI додав низькочастотні часові вимірювання в діапазоні 5–14 мікрон — області, багатій на метан та аміак, які дають інформацію про різні висоти в атмосфері. Комбінація даних дала змогу відстежувати зміни від глибинних шарів атмосфери до її розріджених верхів. Прогноз погоди на SIMP 0136 SIMP 0136 демонструє термічну інверсію у своїй стратосфері: температура з висотою не падає, а зростає. Інверсія досягає максимуму на кілька тисячних бара вище основних хмар і приблизно на 250 К перевищує температуру, яку мала б атмосфера без інверсії. «Це одні з найточніших вимірювань атмосфери будь-якого позасонячного об’єкта на сьогодні та перший випадок, коли зміни атмосферних властивостей виміряні безпосередньо», — зазначив доктор Наседкін. За повний оберт середня температура півкулі змінювалася приблизно на 5 К, хоча об’єкт загалом лишається надзвичайно гарячим — понад 1500 °C (2732 °F). Метан та інші гази вказують на різні шари атмосфери — їх особливості поглинання відображають зміни тиску. Кожна довжина хвилі пов’язана з конкретними атмосферними параметрами. Аврори як джерело тепла Полярні сяйва є очевидним поясненням нагрівання верхніх шарів атмосфери, адже заряджені частинки, що рухаються вздовж магнітних ліній, передають свою енергію газові при зіткненні. На Юпітері саме аврори відповідають за глобальне нагрівання верхньої атмосфери. SIMP 0136 випромінює радіохвилі — ознаку сильних магнітних струмів, здатних створювати аврори й нагрівати повітря. Нові результати з «Вебба» підтверджують цю картину: інверсія розташована саме в тому шарі, де метанові лінії найбільш чутливі до температури, і змінюється разом з обертанням. Чому хмари «блукаючого світу» такі стабільні За таких високих температур хмари SIMP 0136 складаються не з води, а з силікатних частинок — по суті, з «піску», що конденсується глибше. Спектри вимагають наявності плямистої силікатної хмарності біля основи фотосфери, але її покриття майже не змінюється під час обертання. Це суперечить старій ідеї, що зміни яскравості в зоні L/T спричинені рухом хмар. У цьому випадку температуру визначають глибинні коливання, а хмарний шар лишається майже сталим. Вміст CO₂ та гідроген сульфіду трохи змінюється разом із фазою й антикорелює з температурними коливаннями — натяк на невеликі бурі, що впливають на хімію. Інші основні молекули — вода, метан, чадний газ — залишаються рівномірно розподіленими за диском. Ці хімічні дані важливі для вивчення походження об’єкта. Співвідношення вуглець/кисень близьке до сонячного, а загальна металічність лише трохи підвищена. Чому важливо вивчати «блукаючі планети» Незалежний аналіз «Вебба» раніше цього року показав, що мінливість SIMP 0136 виникає на різних висотах і через різні процеси. Нові спектральні дані з прив’язкою до часу уточнюють це, безпосередньо пов’язуючи певні спектральні особливості зі змінами температури та хімії з глибиною. Простіше кажучи, працює кілька механізмів одночасно: глибинні температурні хвилі визначають загальну яскравість, а верхні, нагріті аврорами шари формують візерунки в метанових смугах. Погода — це фізика в русі. На світах, подібних до SIMP 0136, вона проявляється у вигляді екзотичних матеріалів, швидких обертів та потужних магнітних полів, але основні закони залишаються тими самими: тепло рухається, гази змішуються, а світло несе інформацію. Спектри з часовою роздільною здатністю — ключ до читання цієї історії. «Вебб» здатен спостерігати зміни у режимі хвилин та відстежувати причину, наслідок і висоту з точністю, достатньою для розділення температури, хмарності та хімії. Що далі для SIMP 0136 Майбутні великі наземні телескопи зможуть мапувати подібні об’єкти детальніше й шукати світіння, спричинене іонними процесами, яке точно підтвердить аврори. Майбутні космічні місії, орієнтовані на придатні для життя планети, використають ці методи для вивчення вітрів, хмар і теплообміну на менших та холодніших цілях. SIMP 0136 демонструє, що навіть без зірки світ може мати активну погодну систему, яку живлять власне тепло та магнетизм. Верхні шари атмосфери сяють, нижні дихають, а хмари залишаються стабільними, поки цей «планетарний» об’єкт обертається. Дослідження опубліковане в журналі Astronomy & Astrophysics.

Компанія Apple продовжить лінійку бюджетних смартфонів та представить iPhone 17e навесні 2026 року. Про це повідомило інсайдерське джерело Fixed Focus Digital, попри комерційні труднощі поточної моделі iPhone 16e. Згідно з даними аналітичної компанії Counterpoint Research, опублікованими раніше цього року, iPhone 16e демонструє результати гірші за попередників з лінійки iPhone SE. У перший повний місяць продажів модель зайняла лише 8% загального обсягу реалізації продукції Apple. Аналітики вказують на підвищену стартову вартість пристрою як головний фактор, що стримує попит покупців. Джерело Fixed Focus Digital відносить iPhone 16e до невдалих комерційних проєктів виробника, ставлячи його в один ряд з iPhone 13 mini, iPhone 16 Plus та iPhone Air. З моменту релізу серії iPhone 11 у 2019 році Apple проводить експерименти з альтернативними версіями смартфонів, намагаючись знайти успішне доповнення до базових моделей та флагманських Pro і Pro Max. Виробник послідовно тестував компактні варіанти mini та збільшені Plus, проте обидві концепції не набули широкого визнання ринку. Наступною спробою став iPhone Air, результати якого виявилися настільки слабкими, що Apple розглядає перенесення випуску другого покоління цієї моделі. За інформацією інсайдера, iPhone 17e матиме обмежений період для доведення життєздатності концепції бюджетного смартфона. За відсутності позитивної динаміки продажів компанія припинить розвиток цього напряму. Паралельно реліз iPhone Air 2 залишається під сумнівом і може бути відкладений на невизначений термін.

У ясні ночі Земля тихо віддає тепло в космос. Інженери з Каліфорнійського університету в Девісі показали, що це природне охолодження може створювати стабільний потік енергії. Їхній невеликий зовнішній двигун використовував нічне небо як холодний резервуар, підтримував значну різницю температур упродовж ночі та виробляв достатньо потужності, щоб запускати маленький вентилятор. Дослідження демонструє новий спосіб добування нічної енергії за допомогою пасивних фізичних процесів. Нічне небо генерує енергію Роботу очолив доктор Джеремі Мандей з Каліфорнійського університету в Девісі (UC Davis). Його дослідження зосереджені на чистій енергетиці, фотоніці та радіаційних теплових пристроях. У ясні ночі небо діє як тепловий стік, який відводить енергію через радіаційне охолодження — втрату тепла в космос у вигляді інфрачервоного випромінювання. Поверхня, спрямована в небо й здатна ефективно випромінювати, може охолоджуватися значно нижче температури повітря без насосів чи компресорів. Уночі радіатор охолоджується через певний діапазон довжин хвиль, де атмосфера особливо прозора. Цю ділянку називають атмосферним вікном — набором інфрачервоних хвиль, які найменше поглинаються повітрям. Нижня пластина двигуна слідує за теплом ґрунту, яке змінюється повільніше, ніж температура повітря. Завдяки цьому двигун може працювати тривалий час, поки верхня пластина віддає тепло у космос. Результати експериментів У Девісі система підтримувала стабільну різницю температур приблизно 18°F (–7,8°C) між теплою та холодною пластинами протягом довгих періодів. Це дозволяло двигуну обертатися майже один раз на секунду та забезпечувати корисну механічну потужність. Команда зазначає, що за використання кращих компонентів можна досягти кількох ватів з квадратного метра. В одному з випробувань пристрій безпосередньо обертав вентилятор і, з під’єднаним малим електродвигуном, генерував невеликий електричний струм. «Ці двигуни дуже ефективні при малих різницях температур. Якщо просто поставити його на стіл, він сам по собі енергії не вироблятиме», — сказав Мандей. Як тепло впливає на роботу Сухе повітря та ясне небо допомагають радіатору краще віддавати тепло. Вологі ночі зменшують ефект, оскільки водяна пара випромінює в тих самих інфрачервоних діапазонах, які потрібні радіатору. Глобальні карти, побудовані на основі даних NASA CERES, показують, де найнижчий потік інфрачервоного випромінювання з неба, а отже — де можливі більші температурні перепади. Температури земної поверхні за даними інструменту MODIS дають картину «теплої» сторони. Найперспективнішими виявилися посушливі регіони та високогірні сухі райони, де повітря тонке й майже не містить вологи. Що може живити нічне небо Команда показала, що пристрій створює рух повітря зі швидкістю близько 1 фута за секунду, чого достатньо, щоб циркулювати CO₂ у теплиці. Це відповідає комфортним нормам ASAHE (США) — приблизно 0,5–0,7 фута за секунду. Дослідники також зауважили, що швидкість повітря близька до 5 кубічних футів на хвилину на людину — показника, що часто зустрічається у рекомендаціях щодо вентиляції громадських просторів. Основи роботи двигуна Стірлінга Двигун Стірлінга — це зовнішній тепловий двигун, який перетворює різницю температур на рух за допомогою герметичного газу. Він добре працює за малих теплових перепадів. Двигун використовує два поршні та регенератор, які переміщують газ між теплою та холодною зонами, змушуючи його розширюватися й стискатися, що підтримує обертання маховика. Реальні двигуни обмежені ефективністю Карно, але двигуни Стірлінга особливо вигідні при малих перепадах, коли вони оптимізовані під низькі тиски. Створення систем, що працюють від нічного неба Продуктивність можна підвищити, якщо радіатор краще взаємодіятиме з небом, а тепла пластина — із ґрунтом. Спеціальні покриття та тонкі плівки можуть підвищити випромінювальну здатність у межах атмосферного вікна та відбивати сонячне світло вдень. Вакуумна камера навколо радіатора зменшить конвекційні втрати тепла. Це покращення цілком реалізоване. Майбутні системи можуть працювати навіть удень: відбиваючи сонячне світло й водночас випромінюючи тепло в потрібному інфрачервоному діапазоні. Кращий тепловий контакт із ґрунтом або водою також може збільшити температурну різницю. Зменшення тертя та оптимізація двигуна під потрібний обертовий момент підвищить електричну віддачу. Нічна енергія для реальних потреб Працюючий уночі вентилятор без підключення до мережі — це не просто дрібниця. Теплицям потрібна циркуляція повітря саме вночі, коли рослини поглинають CO₂ й підвищується вологість. Будівлям також потрібен невеликий рух повітря для комфорту, навіть коли системи опалення чи кондиціювання вимкнені. Дахова установка, що рухає повітря без електрики, може покращити якість повітря та зменшити енергоспоживання після заходу сонця. Глобальні карти базувалися на оцінках інфрачервоного випромінювання, що повертається з атмосфери до поверхні. Разом із місцевою температурою ґрунту це задає межу можливого температурного перепаду. Як і в будь-якій пасивній системі, продуктивність змінюється залежно від погоди, тіні, вітру та матеріалів довкола. Дослідження опубліковане в журналі Science Advances.

На тлі величної піраміди Хеопса та майже не менш вражаючої піраміди Хефрена височіє третья, найскромніша за розмірами, але не менш таємнича — Піраміда Менкаура. Ця споруда Стародавнього царства, зведена понад чотири тисячі років тому, пережила буревії пустелі, спроби розкрадання та навіть наказ султана Аль-Азіза Утмана XII століття зруйнувати всі піраміди Гізи. Саме тоді на її північному боці з’явився відомий розлом, який відкрив внутрішню структуру монумента. Однак не він є найзагадковішою деталлю цієї піраміди. Її східний фасад облицьовано шліфованими гранітними плитами, які зустрічаються лише в районі входу. Чому саме там — довгий час залишалося таємницею. Нові технології — нові відкриття Команда науковців з Каїрського університету та Технічного університету Мюнхена, працюючи в межах проєкту ScanPyramids, вирішила розв’язати цю загадку. Саме ця група раніше відкрила прихований коридор у Великій піраміді Хеопса. Дослідники застосували одразу три неруйнівні методи сканування: електричну томографію (ERT), георадар (GPR) та ультразвукове тестування (UST). Метою було перевірити припущення, висловлене ще у 2019 році дослідником Стейном ван ден Ховеном, про можливу наявність порожнин під гранітними плитами. І результати виявилися приголомшливими: під облицюванням дійсно виявлено дві повітряні порожнини. Як працювали методи дослідження ERT виявляє приховані структури, вимірюючи електричний опір матеріалу. Якщо під каменем є порожнина, струм поводиться інакше — і це фіксують прилади. GPR надсилає електромагнітні імпульси, які відбиваються від об’єктів за стіною. За силою та затримкою сигналу визначають глибину та розміри аномалій. UST використовує звукові хвилі, що дозволяє точно визначити межу між каменем і повітрям. Завдяки поєднанню цих методів учені з’ясували: виявлені порожнини значно більші за будь-які проміжки, раніше помічені всередині піраміди. Одна з них настільки велика, що там міг би пройти дорослий чоловік. Це знов підживлює припущення про можливий прихований вхід — альтернативний шлях, який стародавні будівельники могли навмисно замаскувати від грабіжників. Таємниця, що досі прихована в тіні Попри значний успіх, дослідники визнають: нинішні технології не дозволяють достеменно визначити, наскільки глибоко простягаються ці порожнини. Проте їхнє існування вже ставить перед єгиптологами нові запитання: чи могли це бути службові проходи? Чи, можливо, Менкаур навмисне створив другий вхід, щоб убезпечити власний поховальний комплекс від мародерів? Залишається загадкою й те, чому Менкаур збудував найменшу піраміду з трьох великих монументів Гізи. Існує легенда, ніби він мав віщий сон, який передрікав скору смерть, і через брак часу він не зміг перевершити своїх попередників. Можливо, саме поспіх зумовив незвичні архітектурні рішення. А поки що Піраміда Менкаура продовжує зберігати свої таємниці — приховані в товщі каменю, під гранітними блоками, в тиші тисячоліть. Нові технології зробили перший крок до розгадки, але справжній сенс цих порожнин ще належить відкрити.

Лікарі та фітнес-експерти добре знають, що фізичні вправи захищають від деяких із найсерйозніших вікових недуг. Тепер зростає кількість доказів того, що мозок може отримувати не меншу користь від інтенсивного розумового тренування — і одним із найкращих способів «накачати когнітивні м’язи» є володіння більш ніж однією мовою — бажано багатьма мовами. Це не зовсім нове відкриття. Дослідження, що датуються щонайменше 2010 роком, аналізували феномен білінгвізму та його вплив на здоров’я мозку, включно з такими захворюваннями, як деменція та хвороба Альцгеймера. Однак багато з цих робіт ґрунтувалися на невеликих вибірках і відстежували старіння так, що висновки неможливо було впевнено узагальнити. «Ми хотіли усунути одну з найбільш стійких прогалин у дослідженнях старіння, а саме — чи може мультилингвізм фактично уповільнювати старіння», — сказав Agustín Ibañez, співавтор дослідження (опублікованого в журналі Nature Aging) з Університету Адольфо Ібаньєса, в коментарі виданню Nature. Ібаньєс разом із міжнародною командою науковців прагнули однозначно визначити, чи веде мультимовність до кращих когнітивних результатів зі старінням. Для цього вони проаналізували понад 86 000 осіб із 27 європейських країн віком від 51 до 90 років. Дані були взяті з опитування SHARE (Survey of Health, Ageing and Retirement in Europe). Для кожного учасника команда розробила показник, який вони назвали «біоповедінковим віковим розривом» — тобто різницею між хронологічним віком людини та прогнозованим віком, розрахованим на основі поєднання позитивних і негативних факторів ризику. До позитивних факторів належать, зокрема, функціональні можливості та освіта. До негативних — кардіометаболічні стани, сенсорні порушення й навіть стать, адже жінки удвічі частіше розвивають хворобу Альцгеймера, ніж чоловіки. Високий біоповедінковий віковий розрив може означати як прискорене, так і уповільнене старіння — залежно від його значення. Під час аналізу набору даних SHARE команда порівняла біоповедінкові вікові розриви з рівнем мультимовності, який учасники оцінювали самостійно (рівень володіння мовою при цьому не вказувався). Дослідники виявили, що вивчення мов позитивно корелює зі зменшенням біоповедінкових вікових розривів (порівняно з одномовними людьми). Причому цей ефект посилювався з кожною додатково вивченою мовою. «Навіть одна додаткова мова зменшує ризик прискореного старіння. Але коли ви володієте двома чи трьома, ефект значно зростає», — сказав Ібаньєс у коментарі Nature. Це дослідження з’являється в критично важливий момент для сфери вивчення мов загалом. У США, наприклад, вивчення іноземних мов в університетах стабільно скорочується з 2010 року, а поява штучного інтелекту змушує експертів побоюватися, що люди взагалі відмовляться від вивчення інших мов (хоча недавні дослідження свідчать, що це може бути не найкраща ідея). Хоча це дослідження має свої обмеження — зокрема, через фокус виключно на Європі, — автори сподіваються, що їхня робота стане стимулом для глобального розвитку мовної освіти як для зміцнення соціальних зв’язків між культурами, так і для загального здоров’я мозку. «Наші результати підкреслюють ключову роль мультимовності у формуванні здоровіших траєкторій старіння», — пишуть автори. «Зрештою, інтеграція мультимовності у системи громадського здоров’я та освіти відкриває значний потенціал для покращення здорового старіння в усьому світі».