Нові спостереження в ближньому інфрачервоному діапазоні, проведені космічним телескопом JWST, виявляють щільно упаковану групу зірок у центрі цієї незвичайної галактики, а також пил на її зовнішніх краях. Сиквели ніколи не бувають такими ж гарними, як оригінали, чи не так? Це точно не стосується космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST), останнє зображення якого додає новий вимір даних до його вражаючого зображення загадкової галактики Сомбреро, отриманого у 2024 році. Галактики – це суміш зірок, газу та пилу. Взаємодія цих трьох складових пояснює еволюцію галактик. Однак, щоб зобразити всі три складові, потрібна зйомка на різних довжинах хвиль світла. Зверніть увагу на JWST, який здатний збирати довші, червоніші довжини хвиль інфрачервоного світла, ніж оптичні телескопи, такі як космічний телескоп «Габбл». У грудні 2024 року JWST вперше зняв Сомбреро в середньому інфрачервоному діапазоні, використовуючи свою камеру Mid-Infrared Instrument (MIRI), щоб виявити елегантну структуру з гладким внутрішнім диском. А тепер друга частина, цього разу з використанням приладу NIRCam (камера ближнього інфрачервоного діапазону) компанії Webb. Нові дані показують світло від зірок, які раніше були заблоковані пилом. На цьому новому зображенні пил світиться, виявляючи хмари міжзоряної матерії, а також червоні гіганти. Хоча інструменти Вебба фіксують червоних гігантів як у ближньому інфрачервоному, так і в середньому інфрачервоному діапазонах, що робить їх чітко помітними на зображеннях, гарячіші блакитні зірки випромінюють світло переважно у видимому та ближньому інфрачервоному спектрі, через що вони зникають з поля зору на зображеннях Вебба на довших довжинах хвиль. Галактика також, схоже, має деформований внутрішній диск і містить близько 2000 кулястих скупчень — кульок стародавніх зірок — у своєму гало. Оскільки ці скупчення хімічно відрізняються від своїх галактичних компаньйонів, ймовірно, що Сомбреро має хаотичне минуле, злившись з кількома меншими галактиками у своїй історії.

Багато власників собак задаються питанням, чи мають вони спільні риси зі своїми собаками, включаючи такі характеристики, як спокійний темперамент, товариська особистість або навіть трохи впертості. Ідея про те, що люди та собаки схожі один на одного, не просто жарт. Насправді деякі дослідники досліджували це питання. Як клініцист і дослідник, який вивчає різні аспекти зв’язку між людиною та твариною і працює клінічно з людьми, які переживають втрату домашньої тварини, я розумію, наскільки значущими можуть бути ці стосунки. Мене особливо цікавить, як уявна схожість та емоційний зв’язок із собаками можуть формувати якість цих стосунків. Розуміння того, що відомо на сьогодні про подібність між людьми та собаками, є надзвичайно важливим, оскільки це може показати, чи відіграє сприйняття подібних фізичних та особистісних рис певну роль у якості стосунків людей зі своїми собаками. Що кажуть про це дослідники Дослідження сприйнятої схожості між людьми та їхніми собаками має на меті зрозуміти, чи є такі сприйняття точними та як вони впливають на стосунки між людьми та їхніми собаками. Нещодавній огляд синтезує результати 15 емпіричних досліджень, які вивчали подібність між парами собака-людина, як за зовнішнім виглядом, так і за характером. Щодо характеру, результати свідчать про те, що собаки та їхні охоронці можуть мати паралельні риси, такі як рівень екстраверсії, тривожності та товариськості. Якщо придивитися ближче, деякі люди, здається, обирають собак, які фізично схожі на них , особливо якщо це стосується чистокровних собак. Цікаво, що існує зв’язок між довжиною шерсті жінок та їхньою перевагою собак з подібною довжиною вух, тоді як жінки з короткою шерстю, здається, віддають перевагу породам з короткими вухами. Інше дослідження показує, що схожість між опікунами та їхніми собаками може особливо проявлятися в області очей. Інші дослідження вказують на позитивну кореляцію між індексом маси тіла (ІМТ) власників та ступенем надмірної ваги їхніх собак, що, можливо, пов’язано зі спільним способом життя. Важливо, що багато з цих досліджень використовують анкети, на які відповідають самі опікуни. Це може спонукати деяких людей стверджувати, що результати відображають лише сприйняття опікунів.Однак група дослідників попросила учасників, які ніколи не зустрічали пари собака-охоронець, зіставити фотографії собак та їхніх охоронців на основі уявної схожості. Цікаво, що учасники змогли правильно зіставити більшість пар собака-охоронець. Цей висновок свідчить про те, що подібність може бути не лише питанням власного сприйняття охоронця. Порівняння з нашими стосунками з людьми Але чому це відбувається? Одна з гіпотез пов’язана з нашою еволюційною історією, оскільки ми також схильні шукати однодумців. В еволюційному контексті перебування в згуртованих та передбачуваних групах посилювало співпрацю та виживання. Ці моделі продовжують впливати на наші стосунки з іншими, сприяючи зв’язкам з людьми, які, здається, відповідають нашим цінностям, поведінці чи навіть фізичним рисам. Очевидно, подібні механізми впливають на те, як ми ставимося до собак. Подібності також спостерігаються у тих, хто живе з породистими собаками. Це може статися тому, що люди схильні вибирати породи, пов’язані з певною поведінкою, і у породистих собак спостерігається більша передбачуваність і стабільність поведінки завдяки стандартизованим характеристикам породи. Інші пояснення подібності особистостей можуть бути пов’язані з емоційним обміном між людьми та їхніми собаками, взаємною регуляцією, підкріпленням поведінки та навчанням через спостереження та наслідування. Наприклад, люди можуть підкріплювати певну поведінку у своїх собак на основі власних уподобань або звички, і іноді це може бути навіть ненавмисно. Водночас емоційний обмін між людьми та собаками також може з часом формувати емоційний стан одне одного. Більше ніж наукова цікавість, розуміння того, як сприйняття подібності формує стосунки людей з їхнім собакою, може допомогти сприяти розвитку більш повноцінних стосунків між людьми та собаками. Таке сприйняття може призвести до більшої емоційної участі у зв’язку та навіть впливати на те, як люди інтерпретують та справляються зі складною поведінкою своїх собак. Наприклад, вони можуть бути більш толерантними до певної поведінки, якщо виявлять подібну модель поведінки у себе. З іншого боку, хоча уявна схожість може зміцнити стосунки, таке сприйняття також може формувати очікування людей, змушуючи їх проектувати людські риси на своїх собак, замість того, щоб бачити їх такими, якими вони є насправді. Поза межами подібності: Що нас об’єднує Навіть коли характери людей та їхніх собак різні, вони все одно можуть ідеально поєднуватися. Уявіть собі грайливого та енергійного собаку, який живе з кимось, хто може бути більш стриманим або інтровертним. Енергія собаки може спонукати людину бути більш активною, що може призвести до здоровіших звичок, таких як прогулянки або проведення часу на свіжому повітрі. Спільне проведення моментів радості, розчарування чи навіть смутку з улюбленим собакою також може забезпечити відчуття товариства та емоційної підтримки. Хоча люди та їхні собаки іноді схожі один на одного, дослідження показують, що сумісність може бути ще одним ключовим елементом для побудови позитивних стосунків із собаками. Такі фактори, як стиль прихильності та аспекти особистості людини, можуть бути однаково важливими. Також відчуття подібності не завжди є негайним і може виникати через корегуляцію та взаємне підкріплення, подібно до того, що відбувається в близьких людських стосунках. У цьому контексті сумісність може існувати навіть тоді, коли люди та собаки не схожі. Як і у стосунках між людьми, схожість не обов’язково є тим, що нас об’єднує. Хоча схожість відіграє певну роль, іноді найзначніші зв’язки виникають не між тими, хто схожий. Здається, найважливіше — це те, наскільки добре ми спілкуємося, підтримуємо одне одного, приймаємо потенційні відмінності та будуємо взаєморозуміння. Рената Рома, постдокторант, Центр поведінкових наук та досліджень правосуддя/Лабораторія пасивних зв’язків, Університет Саскачевану

У світі тварин трапляються справжні довгожителі — від кота Крім Пафф до гігантської черепахи Джонатана. Проте серед мешканців океану пальму першості за тривалістю життя впевнено тримає гренландський кит (Balaena mysticetus), або ж північний гладкий кит. Його вік може перевищувати два століття — і це не припущення, а науковий факт, пише T4. Гренландський кит — мешканець холодних вод Арктики, здатний пробивати товстий морський лід. Він не полює, а харчується за допомогою фільтрації: проціджує планктон крізь довгі китові вуса — балеен (китовий вус). До речі, його паща є найбільшою серед усіх тварин і може сягати 7 метрів у довжину, а загальна довжина тіла дорослого самця — близько 20 метрів. Фото: Vicki Beaver, wikipedia Цікаво, що частину даних про вік гренландських китів науковці отримали завдяки… китобоям. У 2007 році команда ескімоських китобоїв знайшла в туші кита кам’яний наконечник гарпуна, виготовлений ще у 1880 році. Це означає, що тварині було щонайменше 130 років. Інший метод — вивчення лінз ока. Виявилось, що лінзи китів, як і в дерев, формуються пошарово. Один із ключів до визначення віку — аспарагінова кислота, амінокислота, яка піддається процесу рацемізації. Зіставляючи співвідношення ізомерів цієї речовини, вчені можуть доволі точно визначити вік тварини. Таким чином, було виявлено щонайменше чотири кити віком понад 100 років, а рекордсмен мав 211 років. Фото Bering Land Bridge National Preserve, wikipedia Доктор Жоао Педру де Магальяйнш пояснює: “Великі кити, як-от гренландський, мають мало природних ворогів. Це дозволяє їм еволюційно розвинути стратегію повільного зростання, пізнього статевого дозрівання і водночас — ефективні механізми протидії старінню та віковим хворобам.” Самки досягають статевої зрілості лише у віці 18–33 років, і народжують раз на 3–7 років. Такий повільний ритм життя допомагає зберігати здоров’я на довгі роки. Хоча гренландський кит — один із найдовше живучих ссавців на планеті, він поступається довголіттю справжньому чемпіону з морських глибин — морському молюску океанічній квахозі (ocean quahog), вік якої може сягати 500 років. Гренландський кит — це не лише символ полярної сили та витривалості, а й жива загадка довголіття, яку вчені продовжують досліджувати. Читайте також про одну у світі країну, яка здатна забезпечити себе їжею самостійно.The post Вчені показали тварину, яка живе понад 200 років first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Багато власників собак задаються питанням, чи мають вони спільні риси зі своїми собаками, включаючи такі характеристики, як спокійний темперамент, товариська особистість або навіть трохи впертості. Ідея про те, що люди та собаки схожі один на одного, не просто жарт. Насправді деякі дослідники досліджували це питання. Як клініцист і дослідник, який вивчає різні аспекти зв’язку між людиною та твариною і працює клінічно з людьми, які переживають втрату домашньої тварини, я розумію, наскільки значущими можуть бути ці стосунки. Мене особливо цікавить, як уявна схожість та емоційний зв’язок із собаками можуть формувати якість цих стосунків. Розуміння того, що відомо на сьогодні про подібність між людьми та собаками, є надзвичайно важливим, оскільки це може показати, чи відіграє сприйняття подібних фізичних та особистісних рис певну роль у якості стосунків людей зі своїми собаками. Що кажуть про це дослідники Дослідження сприйнятої схожості між людьми та їхніми собаками має на меті зрозуміти, чи є такі сприйняття точними та як вони впливають на стосунки між людьми та їхніми собаками. Нещодавній огляд синтезує результати 15 емпіричних досліджень, які вивчали подібність між парами собака-людина, як за зовнішнім виглядом, так і за характером. Щодо характеру, результати свідчать про те, що собаки та їхні охоронці можуть мати паралельні риси, такі як рівень екстраверсії, тривожності та товариськості. Якщо придивитися ближче, деякі люди, здається, обирають собак, які фізично схожі на них , особливо якщо це стосується чистокровних собак. Цікаво, що існує зв’язок між довжиною шерсті жінок та їхньою перевагою собак з подібною довжиною вух, тоді як жінки з короткою шерстю, здається, віддають перевагу породам з короткими вухами. Інше дослідження показує, що схожість між опікунами та їхніми собаками може особливо проявлятися в області очей. Інші дослідження вказують на позитивну кореляцію між індексом маси тіла (ІМТ) власників та ступенем надмірної ваги їхніх собак, що, можливо, пов’язано зі спільним способом життя. Важливо, що багато з цих досліджень використовують анкети, на які відповідають самі опікуни. Це може спонукати деяких людей стверджувати, що результати відображають лише сприйняття опікунів.Однак група дослідників попросила учасників, які ніколи не зустрічали пари собака-охоронець, зіставити фотографії собак та їхніх охоронців на основі уявної схожості. Цікаво, що учасники змогли правильно зіставити більшість пар собака-охоронець. Цей висновок свідчить про те, що подібність може бути не лише питанням власного сприйняття охоронця. Порівняння з нашими стосунками з людьми Але чому це відбувається? Одна з гіпотез пов’язана з нашою еволюційною історією, оскільки ми також схильні шукати однодумців. В еволюційному контексті перебування в згуртованих та передбачуваних групах посилювало співпрацю та виживання. Ці моделі продовжують впливати на наші стосунки з іншими, сприяючи зв’язкам з людьми, які, здається, відповідають нашим цінностям, поведінці чи навіть фізичним рисам. Очевидно, подібні механізми впливають на те, як ми ставимося до собак. Подібності також спостерігаються у тих, хто живе з породистими собаками. Це може статися тому, що люди схильні вибирати породи, пов’язані з певною поведінкою, і у породистих собак спостерігається більша передбачуваність і стабільність поведінки завдяки стандартизованим характеристикам породи. Інші пояснення подібності особистостей можуть бути пов’язані з емоційним обміном між людьми та їхніми собаками, взаємною регуляцією, підкріпленням поведінки та навчанням через спостереження та наслідування. Наприклад, люди можуть підкріплювати певну поведінку у своїх собак на основі власних уподобань або звички, і іноді це може бути навіть ненавмисно. Водночас емоційний обмін між людьми та собаками також може з часом формувати емоційний стан одне одного. Більше ніж наукова цікавість, розуміння того, як сприйняття подібності формує стосунки людей з їхнім собакою, може допомогти сприяти розвитку більш повноцінних стосунків між людьми та собаками. Таке сприйняття може призвести до більшої емоційної участі у зв’язку та навіть впливати на те, як люди інтерпретують та справляються зі складною поведінкою своїх собак. Наприклад, вони можуть бути більш толерантними до певної поведінки, якщо виявлять подібну модель поведінки у себе. З іншого боку, хоча уявна схожість може зміцнити стосунки, таке сприйняття також може формувати очікування людей, змушуючи їх проектувати людські риси на своїх собак, замість того, щоб бачити їх такими, якими вони є насправді. Поза межами подібності: Що нас об’єднує Навіть коли характери людей та їхніх собак різні, вони все одно можуть ідеально поєднуватися. Уявіть собі грайливого та енергійного собаку, який живе з кимось, хто може бути більш стриманим або інтровертним. Енергія собаки може спонукати людину бути більш активною, що може призвести до здоровіших звичок, таких як прогулянки або проведення часу на свіжому повітрі. Спільне проведення моментів радості, розчарування чи навіть смутку з улюбленим собакою також може забезпечити відчуття товариства та емоційної підтримки. Хоча люди та їхні собаки іноді схожі один на одного, дослідження показують, що сумісність може бути ще одним ключовим елементом для побудови позитивних стосунків із собаками. Такі фактори, як стиль прихильності та аспекти особистості людини, можуть бути однаково важливими. Також відчуття подібності не завжди є негайним і може виникати через корегуляцію та взаємне підкріплення, подібно до того, що відбувається в близьких людських стосунках. У цьому контексті сумісність може існувати навіть тоді, коли люди та собаки не схожі. Як і у стосунках між людьми, схожість не обов’язково є тим, що нас об’єднує. Хоча схожість відіграє певну роль, іноді найзначніші зв’язки виникають не між тими, хто схожий. Здається, найважливіше — це те, наскільки добре ми спілкуємося, підтримуємо одне одного, приймаємо потенційні відмінності та будуємо взаєморозуміння. Рената Рома, постдокторант, Центр поведінкових наук та досліджень правосуддя/Лабораторія пасивних зв’язків, Університет Саскачевану

На конференції WWDC 2025, яка пройшла 9 червня, Apple представила новий додаток під назвою Apple Games. Він буде служити центральним майданчиком для ігор, зібравши в одному місці проекти з App Store і сервісу Apple Arcade. Apple Games орієнтовано на спрощену навігацію за ігровим контентом та розширені можливості взаємодії. У додатку передбачено доступ до новинних матеріалів про релізи, добірки рекомендацій, рейтингові списки та унікальні завдання від авторів ігор. Уся функціональність розподілена за декількома тематичними розділами — серед них і добірка ігор за підпискою, і особиста бібліотека користувача, і інструменти для гри з друзями. Запуск Apple Games запланований на осінній період — одночасно з оновленням операційних систем Apple для мобільних пристроїв та комп’ютерів. На планшетах та комп’ютерах Apple з’явиться оверлей — додаткова панель, яка розміститься з правого боку екрану. Крім того, Apple анонсувала вихід двох помітних ігрових проектів для MacOS. Серед них – симулятор повсякденного життя inZOI та масштабна рольова гра з елементами екшену Crimson Desert. Ці тайтли орієнтовані на користувачів, які віддають перевагу насиченим і візуально складним іграм. Компанія також готує поновлення графічної технології Metal. В рамках апдейту з’являться інструменти, що підвищують якість графіки: інтерполяція кадрів, що дозволяє створювати проміжні зображення між основними, що збільшує частоту кадрів, а також система шумоподавлення, що покращує трасування променів у сучасних іграх.

Кілька тижнів тому Mozilla оголосила про повне закриття своїх сервісів Pocket та Fakespot, оскільки компанія більше зосереджується на Firefox. Це повне закриття. Pocket, сервіс «читай пізніше», який Mozilla придбала у 2017 році, припинить роботу 8 липня 2025 року. У вас є час до 8 жовтня, щоб отримати збережені статті, перш ніж вони будуть видалені назавжди. Fakespot, який допомагав вам знаходити погані огляди продуктів, також припиняє свою роботу. Але прибирання вдома не закінчується на цих двох. Neowin помітив повідомлення про закриття від 26 червня 2025 року для Deep Fake Detector, розширення Firefox, яке мало повідомляти вам, чи текст був написаний людиною, чи чат-ботом зі штучним інтелектом. Цей інструмент використовував комбінацію власного двигуна ApolloDFT від Mozilla та моделей з відкритим кодом, таких як ZipPy, щоб дати вам вердикт щодо того, що ви читали. У повідомленні зазначено: ** Важливе оновлення: Deepfake Detector припинить роботу 26 червня 2025 року. ** 26 червня ви більше не зможете користуватися Deepfake Detector. Дякуємо за підтримку нашої подорожі. Це підводить нас до інструментів штучного інтелекту. За шаблоном, веб-сайт Orbit було оновлено банером, який оголошував про закриття сервісу до 26 червня. Orbit був великим експериментом Mozilla у сфері штучного інтелекту, спрямованим на забезпечення конфіденційності. Це було доповнення до Firefox, яке могло узагальнювати статті та відповідати на запитання щодо вмісту веб-сторінки, не надсилаючи ваші дані третім особам. Приватну, автономну конфігурацію Orbit можна замінити новою бічною панеллю, вбудованою безпосередньо у Firefox, що дозволить вам підключатися до сторонніх чат-ботів, таких як ChatGPT та Gemini. Але для користувачів Orbit це все ще величезна втрата, оскільки ключовою особливістю сервісу була конфіденційність. Ваші запити оброблялися Mistral LLM (Mistral 7B) в екземплярі GCP Mozilla і не передавались іншим компаніям для навчання моделей. Mozilla постійно заявляє про необхідність цих скорочень. Будучи єдиним великим браузером, що не належить технологічному гіганту, її ресурси обмежені ; отже, для того, щоб конкурувати, їй необхідно зосередити свої кошти та інженерний талант на основному браузері Firefox.

У Сінгапурі туристка з Китаю потрапила в неприємну ситуацію через популярний, але заборонений у багатьох громадських місцях фрукт — дуріан. Дівчина принесла його до свого готельного номера, не знаючи, що це порушує правила закладу. Через різкий і неприємний запах дуріана адміністрація готелю була змушена організувати спеціальне прибирання приміщення. У результаті туристці довелося сплатити штраф у розмірі 200 доларів за послуги з очищення номера. Туристка зазначила, що не підозрювала про заборону та була здивована розміром штрафу, адже сам фрукт коштував лише 13 доларів. Проте вона погодилася на оплату без конфліктів, попри прикрість ситуації. Як з'ясувалося, багато готелів у Сінгапурі мають сувору політику щодо дуріанів. В окремих випадках штрафи за порушення правил можуть сягати 300 або навіть 500 доларів. Джерело

Помідори та зелений перець можуть знижувати рівень стресу — до такого висновку дійшли японські науковці, результати дослідження яких опубліковано в журналі Nutrients, пише Pixelinform. Вивчаючи дані понад тисячі дорослих учасників опитування «Sukoyaka Health Survey», дослідники встановили, що ті, хто регулярно вживає натто (ферментовані соєві боби), помідори та зелений перець, мають кращий склад кишкової мікрофлори і менший рівень стресу. Зокрема, у людей із високим рівнем стресу виявили нижчу концентрацію корисних бактерій Lachnospira та гірші результати за індексом повноцінності харчування NRF9.3. У той же час, ті, хто частіше їв помідори, зелений перець і натто, мали вищу бактеріальну різноманітність і були менш схильні до стресу. Науковці підкреслюють, що мова не йде про «чудо-продукти», а про загальний раціон. Проте зазначені овочі можуть бути важливою складовою антиестресового харчування. Чим багатше та різноманітніше харчування, тим більше Lachnospira — бактерій, пов’язаних зі стабільнішим психоемоційним станом. Раніше також було встановлено, що лікопін — червоний пігмент у помідорах — може захищати організм від набору зайвої ваги. Дослідження показали, що екстракт томатів покращує обмін речовин і знижує рівень цукру в крові навіть на фоні жирної дієти. Відкрито неочікувану користь помідорів для здоровʼя читайте на сайті Pixel.inform.

У новій грі Grand Theft Auto VI додадуть сотні функціональних торговельних центрів. Про це повідомляє видання TechRadar з посиланням на інсайдера GameRoll, пише T4. За словами джерела, в GTA VI буде сотні торговельних точок і понад 700 магазинів. Всі ці заклади будуть повністю інтерактивними — гравець зможе заходити до них і здійснювати покупки. Зазначається, що в грі істотно зросте кількість доступних інтер’єрів, що підвищить рівень реалізму до нового стандарту. Також підтверджено повернення класичної функції перемикання між персонажами, яка вперше з’явилась у GTA V. У GTA VI гравець зможе вільно перемикатися між Джейсоном і Лусією поза межами основних місій. У деяких сюжетних завданнях перемикання буде необхідною частиною ігрового процесу. Крім того, в деяких хмарочосах з’являться ліфти, що зробить бізнес-центри частково функціональними та інтерактивними. «Якщо ця інформація підтвердиться, GTA VI встановить надзвичайно високий стандарт для всіх майбутніх ігор з відкритим світом», — зазначив журналіст TechRadar Ісайя Вільямс.The post Розкрито нові деталі GTA VI first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Здається, що постійне прокручування у голові майбутніх подій — це корисна стратегія. Ми ж ніби готуємось до різних варіантів розвитку подій, правда? Насправді ж така звичка непомітно краде наше теперішнє й позбавляє внутрішнього спокою, пише Pixelinform. Багато людей постійно тривожаться через майбутнє, переживаючи через вигадані сценарії, які часто не мають нічого спільного з реальністю. Вони лякають себе картинами з голови, забуваючи, що це лише припущення, а не факти. Психологи пояснюють, чому ця звичка шкідлива та як навчитися від неї відмовлятись. Причина такого мислення часто формується ще в дитинстві. Батьки вчать нас передбачати ситуації, уникати ризиків, думати наперед. Звучить логічно, адже турбота про майбутнє — це прояв відповідальності. Але за цим стоїть також приховане прагнення до повного контролю над життям, якого насправді не існує. Фрази на кшталт «Не візьмеш парасолю — змокнеш», або «Не визначишся з професією — нікуди не вступиш», із благими намірами прищеплюють тривожність замість адаптивності. Зрештою ми звикаємо до думки, що негативні події обов’язково стануться — і починаємо їх випереджати в уяві. Це створює ілюзію готовності, але фактично — лише виснажує. Особливо шкідливо те, що більшість думок про майбутнє мають негативний характер. Це закладено в нашій природі — мозок прагне передбачити потенційну небезпеку, щоб вижити. Але в сучасному світі постійне уявне «виживання» веде лише до хронічного стресу. Ми не можемо контролювати всі аспекти свого життя, і це нормально. Натомість ми можемо спростити його, відпустивши надмірне прагнення передбачити кожну деталь. Щоб вийти з цього стану, варто почати з простого — навчитися розрізняти реальність і уяву. Коли виникає думка в стилі «а раптом…», слід поставити собі запитання: чи справді це вже сталося, чи це лише фантазія? Якщо ситуація реальна — чи можу я щось змінити прямо зараз? Якщо ні — немає сенсу накручувати себе. Допомагає також повернення до «тут і тепер». Коли вас охоплює тривога, зверніть увагу на деталі навколо — кольори, звуки, запахи. Це простий спосіб повернутися до реального моменту, не заздалегідь переживаючи емоції, які можуть навіть ніколи не збутися. Фізична активність — ще один ефективний інструмент. Рух очищує голову, знижує рівень стресу, а також активує творчість і здатність до конструктивного мислення. Під час спорту мозок насичується киснем і поживними речовинами, що дозволяє не лише знизити тривожність, а й знайти нові ідеї або шляхи вирішення проблем. Звичка постійно думати про майбутнє — це не турбота, а форма внутрішнього напруження. Відпустіть її, щоб мати змогу жити сьогоденням — там, де справді відбувається ваше життя. Психологи назвали поширену звичку, яка може зіпсувати життя читайте на сайті Pixel.inform.