Новини України

Підбірка новин з українських джерел
Portaltele.com.ua

Portaltele.com.ua3 години тому вНаука

0
Коли ми дивимося на Сатурн, його величезні кільця завжди привертають увагу. Але справжня наукова інтрига ховається не в самому газовому гіганті, а в одному з його невеликих супутників. Енцелад — крижаний світ, який за своїми розмірами значно поступається навіть нашому Місяцю. І все ж саме він може виявитися одним із найперспективніших місць для пошуків життя за межами Землі. Ще кілька десятиліть тому уявлення про те, що під товстим шаром криги може плескатися теплий океан, здавалося фантастикою. Та коли космічний апарат «Кассіні» у 2005 році вловив струмені водяної пари, що виривалися з-під поверхні Енцелада, стало зрозуміло: ми маємо справу з чимось унікальним. У цих викидах були виявлені органічні молекули, а це вже натяк на хімічні умови, які нагадують ті, що колись дали початок життю на нашій планеті. Сучасні дослідження лише підсилюють цікавість. Під крижаною оболонкою Енцелада, за оцінками, розташований океан, що контактує з кам’янистим ядром. Такий контакт створює можливості для гідротермальних джерел — тих самих «чудо-кухонь», які на Землі дають життя спільнотам біля чорних курців на океанському дні. Там, де є вода, хімія і джерело енергії, завжди виникає запитання: а чи може бути життя? Звичайно, мова не йде про риб чи рослини. Якщо на Енцеладі й існують живі істоти, то це, ймовірно, мікроскопічні організми, здатні виживати в екстремальних умовах. Але навіть їхнє відкриття стало б революцією — адже це означало б, що життя у Всесвіті може виникати там, де умови схожі на земні, навіть якщо зовні світ виглядає непривітним і холодним. Науковці вже обговорюють нові місії, які могли б дослідити Енцелад докладніше. Найбільш захопливим сценарієм є апарат, здатний знову пролетіти крізь водяні струмені й детально проаналізувати їхній склад. Уявіть лише: можливо, на Землю повернуться дані, що підтвердять існування біомаркерів — прямих або непрямих слідів життя. Цікаво, що Енцелад не єдиний кандидат у нашій Сонячній системі. Є ще Європа — супутник Юпітера, який також має підлідний океан. Та саме Сатурнів супутник, зі своїми гейзерами, став чи не найпривабливішою ціллю для астробіологів. Його «привітні» викиди дають шанс дістатися до підповерхневого океану без потреби бурити кілометри криги. Можливо, через кілька десятиліть ми отримаємо остаточну відповідь. А поки що Енцелад залишається тією маленькою крижаною кулею, що тримає при собі величезну таємницю — таємницю, яка може перевернути наше розуміння того, що означає «бути живим» у космосі.
NNews.com.ua

NNews.com.ua4 години тому вНаука

0
Уявіть собі, що вся матерія, розкидана у безмежних просторах космосу, одного дня почне знову збиратися докупи. Галактики, зорі, планети — усе потягнеться назад, наче час вирішив рухатися у зворотному напрямку. Цей сценарій деякі фізики називають «великим колапсом» або Big Crunch. Згідно з останніми розрахунками, він може статися приблизно через 20 мільярдів років. Всесвіт, що розширюється Сьогодні астрономи впевнено знають: наш Всесвіт розширюється. Це відкриття зробив Едвін Габбл ще у ХХ столітті, а відкриття темної енергії довело, що космос не лише розтягується, а й робить це дедалі швидше. Здавалося б, логічний фінал очевидний — розширення триватиме вічно. Але не все так просто. Якщо темна енергія змінить свою природу або почне поводитися інакше, баланс сил може кардинально змінитися. У такому разі гравітація візьме гору і почне повертати все назад. Що кажуть фізики Фізики, які розглядають цей сценарій, підкреслюють: це не загроза найближчого майбутнього. Йдеться про неймовірно віддалений час, коли Сонце давно згасне, а наша Галактика вже зіллється з Андромедою. Втім, навіть такі гіпотези змушують переосмислити те, що ми знаємо про космос. Адже вони торкаються головного питання — яке майбутнє чекає на Всесвіт. Альтернативні сценарії кінця «Великий колапс» — лише один із можливих варіантів. Є й інші: Велике охолодження (Big Freeze) — розширення триватиме, але космос поступово спорожніє й охолоне. Великий розрив (Big Rip) — прискорене розширення стане настільки потужним, що розірве навіть атоми. Який із них реалізується — залежить від того, як поводиться темна енергія. Ця загадкова субстанція становить більшість енергії нашого Всесвіту, але досі залишається практично нерозгаданою. Надія в кінці Парадоксально, але в роздумах про смерть Всесвіту є й певна надія. До цього моменту — мільярди й мільярди років. У людства є безмежний час для досліджень. Кожна нова спостережна місія, кожен телескоп на кшталт «Джеймса Вебба» додає частинку до космічної головоломки. І навіть якщо ми не доживемо до відповіді, сам процес пошуку робить Всесвіт для нас нескінченно захопливим. ВисновокСценарії кінця Всесвіту — це не лише наукові теорії, а й нагадування про масштабність космосу. «Великий колапс», «велике охолодження» чи «великий розрив» — кожна з цих ідей відкриває новий погляд на природу реальності. І поки ми шукаємо відповіді, наш Всесвіт продовжує розширюватися, залишаючись найбільшою загадкою для людства. Джерело
NNews.com.ua

NNews.com.ua4 години тому вLifestyle

0
Москітна сітка плісе – це сучасне рішення для захисту приміщень від комах, пилу та тополиного пуху. Завдяки особливій конструкції, що складається за принципом гармошки, вона компактно згортається у бік і майже непомітна у складеному стані. Такі сітки особливо актуальні для панорамних вікон, дверей на балкони, лоджії чи тераси, а також для систем безрамного скління, які встановлює компанія Maleta у Києві та області. Основні переваги москітної сітки плісе Ергономічність – зручна у користуванні навіть для великих прорізів. Компактність – у складеному вигляді не заважає користуванню дверима чи вікном. Довговічність – виготовляється з матеріалів, що не бояться вологи, сонця та механічних навантажень. Стильний дизайн – гармонує із сучасною архітектурою та безрамним склінням. Функціональність – підходить як для приватних будинків, так і для комерційних об’єктів. Де можна встановити москітну сітку плісе? У квартирах – на балкони та лоджії для комфортного провітрювання. У приватних будинках – для дверей на терасу чи виходу у двір. У котеджах – на великі панорамні прорізи, де рамкова сітка непридатна. У кафе та ресторанах – для літніх майданчиків і веранд, де важливий комфорт відвідувачів. Монтаж і експлуатація Москітна сітка плісе кріпиться на напрямних, які забезпечують плавне ковзання. Вона легко інтегрується в будь-який отвір, проста у догляді та розрахована на щоденне інтенсивне використання. Для очищення достатньо періодично промивати її водою або протирати від пилу. Ціна москітної сітки плісе Вартість залежить від: габаритів конструкції, профілю (матеріал і колір), типу сітки (антипил, антипух, антикіт), складності монтажу. У Києві та області ціна москітної сітки плісе стартує приблизно від 2500–3000 грн, а для нестандартних або великих прорізів робиться індивідуальний розрахунок. Maleta – професійний монтаж і сервіс Компанія Maleta спеціалізується на безрамному склінні та пропонує додаткові рішення для комфорту, серед яких – москітні сітки плісе. Наші клієнти отримують: індивідуальний підхід до кожного проекту, якісні матеріали та сертифіковані механізми, професійний монтаж у Києві та області, гарантію та сервісне обслуговування. Висновок Москітна сітка плісе – це сучасне рішення для тих, хто цінує комфорт, естетику та функціональність. Вона ефективно захищає від комах і пилу, не заважає користуванню дверима чи вікнами та додає сучасності вашому простору. Замовивши її у компанії Maleta, ви отримаєте надійне, довговічне та стильне рішення для дому чи бізнесу.
Portaltele.com.ua

Portaltele.com.ua5 годин тому вНаука

0
Уявіть собі, що вся матерія, яка сьогодні розкидана в безмежних просторах космосу, одного дня почне знову збиратися докупи. Галактики, зорі, планети — усе потягнеться назад, наче час вирішив рухатися у зворотному напрямку. Саме так виглядає сценарій, який деякі фізики називають «великим колапсом» або «big crunch». Згідно з останніми розрахунками, подібна доля може чекати на наш Всесвіт приблизно через 20 мільярдів років. Сьогодні астрономи добре знають, що Всесвіт розширюється. Відкриття Едвіна Габбла, а пізніше підтвердження темної енергії, показали: космічний простір не просто тягнеться, а робить це дедалі швидше. Здавалося б, у такій ситуації розширення триватиме вічно. Але деякі моделі допускають інший результат. Якщо темна енергія змінить свою природу або почне поводитися інакше, ніж зараз, баланс сил може перевернутися. Тоді гравітація візьме гору й почне повертати все назад. Фізик, який представив цю гіпотезу, наголошує: мова йде не про найближче майбутнє, і людство не опиниться перед такою загрозою завтра чи навіть через мільйон років. Це прогноз для неймовірно віддаленої епохи, коли Сонце давно згасне, а наша Галактика вже зіллється з Андромедою. Проте саме такі далекоглядні теорії змушують переосмислити, що ми взагалі знаємо про природу Всесвіту. Варто підкреслити, що «великий колапс» — лише одна з можливих картин фіналу. Є й інші: «велике охолодження», коли розширення триватиме, але космос поступово спорожніє та охолоне, або «великий розрив», де прискорення розширення стане настільки потужним, що розірве навіть атоми. І кожен із цих сценаріїв залежить від того, як саме поводиться темна енергія — загадкова сила, що становить більшість енергії нашого світу, але досі не має чіткого пояснення. Парадоксально, але в цих роздумах про смерть Всесвіту є певна надія. Людство ще дуже далеко від того моменту, і часу для досліджень — безмежно багато. Кожна нова спостережна місія, кожен телескоп на кшталт «Джеймса Вебба» додає деталей до цієї космічної головоломки. І хоча ми навряд чи доживемо, щоб побачити відповідь, сам процес пошуку пояснює, чому Всесвіт для нас такий дивовижний і нескінченно захопливий. Результати дослідження були опубліковані в журналі Cosmology and Astroparticle Physics.
Portaltele.com.ua

Portaltele.com.ua5 годин тому вНаука

0
Сучасні методи машинного навчання дозволили дослідникам зробити крок до того, що раніше здавалося фантастикою, — зчитування внутрішнього стану мозку через аналіз рухів обличчя. Команда нейробіологів повідомила, що їм вдалося навчити алгоритми розпізнавати приховані патерни мозкової активності мишей, відображені у найменших рухах м’язів їхньої мордочки. Зв’язок між мімікою та нейронними процесами давно привертав увагу науковців, адже навіть у людей дрібні рухи обличчя можуть видавати емоції чи наміри. Проте у гризунів, які часто слугують моделлю для вивчення мозку, такі зміни надзвичайно складно помітити. Традиційні методи реєстрації поведінки виявлялися занадто грубими й не могли фіксувати настільки дрібні рухи. Застосування алгоритмів машинного навчання змінило ситуацію. За допомогою високошвидкісного відео та автоматизованого аналізу дослідники ідентифікували тонкі коливання м’язів мордочки мишей, які напряму корелюють з активністю нейронних мереж. Виявилося, що кожна мікрозміна може бути «відбитком» певного внутрішнього процесу — від реакцій на сенсорні сигнали до передбачення дій. Цей прорив має важливе значення для нейронауки. Він дозволяє відстежувати мозкові стани тварин без інвазивних втручань і може суттєво розширити наше розуміння того, як мозок перетворює інформацію на поведінку. Дослідники наголошують, що ця методика відкриває шлях до більш точних моделей мозкової діяльності, які можна поєднати з вивченням складних когнітивних процесів. Хоча технологія поки що застосовується лише до мишей, перспективи значно ширші. Подібні алгоритми потенційно можуть бути адаптовані для інших тварин, а згодом і для людини. Це означає, що майбутні дослідження можуть навчитися «зчитувати» внутрішні стани мозку без складних процедур, спираючись лише на найдрібніші рухи м’язів обличчя. Такий підхід відкриває не лише нові горизонти у фундаментальній науці, а й практичні застосування — від медицини до створення більш чутливих систем штучного інтелекту, які зможуть краще розпізнавати невербальні сигнали.
PixelInform.com

PixelInform.com6 годин тому вLifestyle

0
Чи доводилося вам колись, намагаючись підбадьорити дитину, згадувати свої шкільні тріумфи чи спортивні перемоги? «А от я в твої роки…» — ця фраза, мабуть, знайома кожному. Ми вимовляємо її з найкращими намірами, прагнучи показати приклад і надихнути. Але що, якщо цей, на перший погляд, невинний педагогічний прийом насправді зводить стіну між нами та нашими дітьми? Замість крил для польоту ми ризикуємо вручити їм важкий тягар чужих очікувань, з яким неймовірно складно злетіти. Давайте розберемося, чому міф про бездоганне батьківське дитинство може бути таким руйнівним. Про це пише Pixelinform. Коли мама й тато — супергерої з минулого Уявіть собі ситуацію: дитина приносить зі школи невисоку оцінку з математики, а у відповідь чує історію про те, як ви колись з легкістю вигравали олімпіади. Який сигнал вона отримує? Не «я теж так зможу», а радше «я не такий розумний, як мої батьки». Поступово у свідомості дитини вимальовується образ батьків не як живих людей, а як недосяжних ідеалів, які ніколи не помилялися, не боялися і не зазнавали невдач. Цей образ створює нездоланну дистанцію. Дитина починає порівнювати свої, цілком нормальні, труднощі з вашим вигаданим «золотим стандартом» і неминуче програє в цьому порівнянні. З’являється страх не виправдати сподівань, який паралізує будь-яку ініціативу. Навіщо пробувати, якщо ти апріорі не зможеш дострибнути до планки, встановленої твоїми «ідеальними» батьками? Так народжується невпевненість у собі та небажання ділитися своїми справжніми проблемами, адже на тлі вашого успішного минулого вони здаються ознакою власної слабкості. Сила чесних історій: як розповідати, щоб надихати То що ж, тепер зовсім не можна згадувати своє дитинство? Зовсім ні! Секрет полягає не в тому, що ви розповідаєте, а в тому, як саме ви це робите. Замість глянцевої картинки успіху поділіться повною історією — з усіма труднощами, сумнівами та навіть провалами. Розкажіть не лише про те, як отримали медаль, а й про те, скільки тренувань пропустили через лінь, як боялися вирішального виступу і як плакали після першої поразки. Саме такі історії вчать найголовнішому — стійкості. Вони показують, що помилки та невдачі є не кінцевою точкою, а лише частиною шляху. Це допомагає дитині зрозуміти, що її власні переживання — це нормально. Спробуйте дотримуватись кількох простих правил: Говоріть про почуття. Розкажіть, як вам було соромно, страшно або прикро, і як ви з цим впоралися. Акцентуйте на зусиллях, а не на таланті. Підкреслюйте, скільки праці ви доклали, щоб чогось досягти. Покажіть, що ви теж вчилися. Розкажіть про вчителя, який вам допоміг, або про книжку, яка змінила ваш погляд на проблему. Цікавтеся досвідом дитини. Після своєї історії запитайте: «А як ти почуваєшся в подібній ситуації?». Такий підхід перетворює вас з монументального героя на мудрого та співчутливого провідника. Ви показуєте, що теж колись вчилися ходити, падали й набивали синці, але піднімалися і йшли далі. Зрештою, відверта розмова про власну недосконалість є одним із найцінніших уроків, які ми можемо дати. Вона будує невидимий міст довіри, яким дитина зможе пройти до вас у будь-який момент свого життя, не боячись осуду. Адже найкращий подарунок, який ми можемо дати дітям, — це не ілюзія досконалості, а дозвіл бути собою, з усіма перемогами та поразками. Ніколи не кажіть дітям це про себе — шкода може бути непоправною читайте на сайті Pixel.inform.
PixelInform.com

PixelInform.com6 годин тому вЇжа

0
Чи пам’ятаєте ви аромат бульйону, що ледь кипить на плиті годинами, наповнюючи дім затишком? Ця картина міцно засіла в нашій кулінарній пам’яті як єдиний правильний спосіб отримати ту саму, справжню «золоту» основу для супу. А що, як я скажу вам, що це радше традиція, аніж необхідність? Сучасна кулінарія, що спирається на розуміння фізики та хімії, пропонує значно швидший шлях до ідеального результату. Забудьте про багатогодинне очікування — ваш досконалий, наваристий і кришталево прозорий бульйон буде готовий вже за годину. Про це пише Pixelinform. Наука проти традицій: чому «довго» не завжди означає «краще»? Давайте розберемось, що насправді відбувається в каструлі. Класичний метод — залити м’ясо холодною водою і повільно нагрівати — спрямований на поступову екстракцію, тобто «витягування» смаку та колагену з м’яса та кісток у воду. Це працює, але вимагає часу. Існує й протилежний підхід: кинути м’ясо в киплячу воду. В такому разі білки на поверхні миттєво згортаються, створюючи щільну скоринку, що «запечатує» всі соки всередині. Цей спосіб ідеальний, якщо ваша мета — соковите відварене м’ясо, а не бульйон. Так де ж істина? Істина — у поєднанні цих двох методів! Секрет швидкого бульйону криється не в тривалості, а в правильній послідовності температурних режимів. Ми змусимо фізику працювати на нашу кухню, взявши найкраще від обох підходів. Техніка «двох вод»: ваш покроковий план до успіху Цей метод не лише прискорює процес, а й робить бульйон значно чистішим, позбавляючи вас потреби нескінченно знімати піну. Все просто, як ніколи. Ось ваш алгоритм дій: Крок 1: Температурний шок. Покладіть м’ясо (ідеально — на кістці) у каструлю і залийте окропом так, щоб він ледь покривав інгредієнти. Доведіть до кипіння і проваріть на середньому вогні 10-15 хвилин. У цій першій воді зберуться згорнуті білки та інші домішки, які зазвичай роблять бульйон каламутним. Крок 2: Очищення. Цю першу воду зливаємо без жалю! Вона виконала свою функцію. М’ясо ретельно промиваємо під проточною водою, щоб змити всі залишки піни. Каструлю також варто сполоснути. Крок 3: Новий старт. Чисте м’ясо повертаємо в чисту каструлю і заливаємо вже холодною водою. Тепер ми готові до правильної екстракції смаку. Крок 4: Магія тихого вогню. Доводимо бульйон до кипіння, а потім негайно зменшуємо вогонь до мінімуму. Ідеальна температура — 90-95°C. Це стан, коли вода не вирує, а лише ледь помітно тремтить, а з дна піднімаються поодинокі маленькі бульбашки. Саме в такому режимі колаген перетворюється на желатин, надаючи бульйону насиченості, але не руйнуючи білки, що викликають помутніння. Через 40-50 хвилин такого тихого кипіння ваш бульйон буде готовий. Для максимального аромату додайте овочі (цибулю, моркву, селеру) приблизно за 20-30 хвилин до готовності, щоб вони не розварилися. Отже, кулінарія — це не сліпе дотримання догм, а творчий процес, заснований на знаннях. Розуміючи, як температура впливає на продукти, ви можете не просто готувати смачно, а й керувати процесом, заощаджуючи найцінніший ресурс — свій час. Спробуйте цей метод, і ви переконаєтеся, що для створення кулінарного шедевра не обов’язково проводити на кухні пів дня. Секрет ідеального бульйону за 60 хвилин: простий температурний лайфхак читайте на сайті Pixel.inform.
PixelInform.com

PixelInform.com6 годин тому вЗдоров'я

0
Чашка ароматного зеленого чаю — для багатьох це синонім здорового способу життя, бадьорості та детоксу. Ми звикли чути про його дивовижні антиоксидантні властивості та користь для організму. Але чи замислювалися ви, що для деяких людей цей, на перший погляд, цілющий напій може стати справжньою пасткою? Іноді те, що ми вважаємо ліками, за певних умов може завдати шкоди. Давайте розберемося, коли варто з обережністю ставитися до улюбленого напою і чому здоров’я нирок тут відіграє ключову роль. Про це пише Pixelinform. Оксалати: невидимий ворог у вашій чашці Головна причина, через яку зелений чай потрапив «під підозру», — це високий вміст сполук під назвою оксалати. Це природні солі, що містяться в багатьох рослинах, і самі по собі вони не є злом. Проблема виникає тоді, коли в організмі їх стає забагато, а рідини — замало. У таких умовах оксалати з’єднуються з кальцієм і утворюють мікроскопічні кристали, схожі на піщинки, які з часом злипаються у справжні камені. Цей процес, відомий як оксалатно-кальцієва нефролітіаза, є найпоширенішим типом сечокам’яної хвороби. І саме зелений чай, на жаль, є одним із лідерів за вмістом цих сполук. Виходить, що людина, прагнучи оздоровитись, може несвідомо створювати ідеальні умови для формування каменів у нирках, особливо якщо споживає напій у великих кількостях. Кому варто бути обережним і що робити? Звісно, це не означає, що всім потрібно негайно відмовитися від зеленого чаю. Для більшості здорових людей помірне споживання (1-2 чашки на день) не становить жодної загрози. Однак є групи ризику, яким варто переглянути свої звички. Хто ж вони? Люди, у яких вже діагностували сечокам’яну хворобу, особливо оксалатного типу. Ті, хто має спадкову схильність до утворення каменів у нирках. Особи, що споживають недостатню кількість чистої води, через що сеча стає надто концентрованою. Якщо ви впізнали себе в одному з цих пунктів, не варто панікувати. Ось кілька простих правил, які допоможуть мінімізувати ризики. По-перше, пийте достатньо води — це головний засіб профілактики, адже вона розріджує сечу і не дає кристалам утворюватися. По-друге, розгляньте альтернативу. Цікаво, що чорний чай, який проходить процес ферментації, містить значно менше оксалатів. Цей процес змінює хімічний склад листя, роблячи напій безпечнішим для нирок. Не забувайте прислухатися до свого тіла: тупий біль у попереку чи дискомфорт — це сигнал звернутися до лікаря. Отже, чи варто демонізувати зелений чай? Точно ні. Це справді цінний продукт, багатий на корисні речовини. Ключ до здоров’я, як завжди, криється в балансі та усвідомленому підході. Важливо не сліпо слідувати модним трендам, а розуміти особливості власного організму. Якщо у вас є сумніви чи ви належите до групи ризику, найкращим рішенням буде консультація з лікарем-нефрологом. Адже здоров’я — це не про суворі заборони, а про розумний вибір. Зелений чай і нирки: коли користь обертається ризиком читайте на сайті Pixel.inform.
Portaltele.com.ua

Portaltele.com.ua7 годин тому вНаука

0
У наукових колах все частіше лунають прогнози про те, що людство стоїть на межі події, яка може радикально змінити хід історії. Йдеться про так звану технологічну сингулярність — момент, коли розвиток штучного інтелекту вийде за межі людського контролю та почне самостійно вдосконалюватися. Деякі дослідники припускають, що цей переломний рубіж може настати вже протягом найближчих трьох місяців. Сингулярність у науково-технічному дискурсі визначається як стан, коли інтелектуальні системи перевищують можливості людського розуму настільки, що прогнозування майбутніх подій стає практично неможливим. Вона розглядається як точка неповернення, після якої технології розвиватимуться з небаченою швидкістю, а вплив на суспільство може бути колосальним. Хоча це опитування розглядає різні порогові значення ШІ (такі як загальний штучний інтелект (ЗШІ) та суперінтелект ШІ), лідери галузі ШІ загалом були більш оптимістичними у своїх прогнозах. Однак більшість респондентів вважали, що ЗШІ, ймовірно, відбудеться протягом наступних півстоліття. Підґрунтям для таких прогнозів стали останні прориви у сфері штучного інтелекту. Алгоритми здатні обробляти інформацію, створювати тексти, вирішувати складні наукові завдання та навіть демонструвати ознаки креативності. Усе це свідчить про стрімке наближення рівня, коли системи почнуть вдосконалювати власні архітектури без людського втручання. Якщо такі процеси запустяться, швидкість прогресу може зрости експоненційно, що фактично означатиме настання сингулярності. Разом з оптимістичними прогнозами про небачений економічний розвиток, нові наукові відкриття та медичні досягнення, існують і занепокоєння. Чимало експертів застерігають від ризиків втрати контролю, виникнення етичних проблем та небезпеки для існування людства. Ключовим питанням стає не лише те, коли настане сингулярність, а й наскільки готове суспільство до її наслідків. Науковці наголошують, що найближчі місяці можуть стати вирішальними. Навіть якщо сингулярність не настане так швидко, стрімке зростання можливостей штучного інтелекту вимагає від людства переосмислення правил співіснування з новими технологіями, а також розробки міжнародних стратегій контролю та регулювання. Чи справдяться прогнози про досягнення сингулярності вже найближчим часом — покаже лише майбутнє. Але очевидно, що людство увійшло в етап, коли технологічні зміни відбуваються настільки швидко, що їхні наслідки можуть бути відчутними вже у найближчі роки. Хоча окремі прогнози експертів та вчених щодо ЗШІ різняться протягом приблизно півстоліття, суть зрозуміла: людське суспільство неминуче зіткнеться з неймовірними змінами в результаті цих алгоритмів. Чи будуть ці зміни добрими, чи поганими? Що ж, це залежить від нас.
NNews.com.ua

NNews.com.ua8 годин тому вАвто

0
Зимова гума після демонтажу часто стає головним болем для водіїв. Хтось залишає її в гаражі, інші — на балконах чи навіть у підвалах. А вже на наступний сезон дивуються, чому з’являються тріщини, гул і погане зчеплення з дорогою. Насправді причина проста — неправильне зберігання шин. Експерт київського шиномонтажного сервісу Паюсов Олексій. пояснив у коментарі виданню NNews, як підготувати колеса до сезону і не втратити їхні властивості. Підготовка перед зберіганням Перед тим як відправити зимові шини «на відпочинок», їх потрібно: Ретельно вимити від бруду, солі та пилу. Добре висушити, щоб уникнути вологи. Оглянути на пошкодження та позначити маркером, з якої осі вони зняті. «Не варто зберігати шини в пакетах — там утворюється конденсат. Вологість — головний ворог гуми, який провокує мікротріщини та навіть грибок на корді», — пояснює експерт. Де зберігати Місце має бути: прохолодним і сухим, захищеним від сонця, без контакту з бензином, мастилами та хімією. Оптимальні варіанти: гараж, комора або спеціальний центр сезонного зберігання шин. Як розташувати шини Якщо без дисків — ставити вертикально, щоб уникнути деформації. Якщо в зборі з дисками — класти горизонтально стопкою. Поверхня повинна бути рівною, без камінців чи гострих виступів. Додаткові поради Раз на кілька місяців перевертайте шини, щоб уникнути так званої «пам’яті гуми». Слідкуйте, щоб температура зберігання не коливалася різко. Використовуйте спеціальні чохли, якщо зберігаєте гуму на відкритих полицях у гаражі. Чому це важливо Правильне зберігання — це не формальність, а економія грошей. Водії, які нехтують цими порадами, вже через два сезони стикаються з розшаруванням протектора та втратою зчеплення. Це не лише зменшує термін служби шин, а й безпосередньо впливає на безпеку на дорозі. «Дотримання простих правил може продовжити життя комплекту шин на кілька років», — підсумовує Володимир Ю. Якщо правильно підготувати гуму до зберігання, наступного сезону вона збереже і зовнішній вигляд, і всі експлуатаційні властивості.
Гортайте вниз для завантаження ще