У компанії кажуть, що Moto G57 Power здатний працювати три дні на одній зарядці. Смартфон Moto G57 Power офіційно дебютував у Індії. Новинка відрізняється великим акумулятором – його ємність становить 7000 мА·год. Максимальна потужність заряджання TurboPower складає 30 Вт. За офіційними даними, смартфон може працювати до трьох днів на одній зарядці. Moto G57 Power отримав екран IPS з діагоналлю 6,7 дюйма, роздільною здатністю Full HD+ та кадровою частотою 120 Гц. В основі апаратної платформи лежить SoC Snapdragon 6s Gen 4, обсяг ОЗП становить 8 ГБ, флеш-пам’яті – 128 ГБ. В основній камері два сенсори: 50 та 8 Мп. Основний – Sony LYT-600. Смартфон працює під керуванням Android 16: гарантовано оновлення до Android 17 та три роки оновлень безпеки.

Курятина є одним із найпопулярніших джерел дієтичного білка у світі, але її поживна цінність та безпека значною мірою залежать від обраного методу термічної обробки. Високотемпературні методи, такі як гриль або смаження, можуть призводити до утворення гетероциклічних амінів (ГЦА) та поліциклічних ароматичних вуглеводнів (ПАВ) — потенційних канцерогенів. Дієтологи та наукові дослідження сходяться на думці, що найздоровіші методи ті, які використовують низьку температуру або непряме нагрівання та мінімізують додавання жиру, пише Pixelinform. 1. Поширування Поширування — це один з найкорисніших і найделікатніших способів приготування курки. Він передбачає повільне тушкування м’яса у рідині (воді, бульйоні або навіть вині) при дуже низькій температурі, близько 70–80°C. Такий метод використовує непряме тепло, що значно знижує утворення шкідливих хімічних сполук, таких як ГЦА та ПАВ. Завдяки низькій температурі, курка максимально зберігає вологу та виходить надзвичайно ніжною і соковитою. Щоб додати смаку, замість звичайної води використовуйте бульйон, приправивши його свіжими травами та спеціями. 2. Приготування на пару Приготування на пару — це ще один надзвичайно здоровий і швидкий метод. Курка готується у паровому кошику над киплячою водою або бульйоном, а температура готування зазвичай не перевищує 100°C. Цей метод ідеально зберігає натуральні поживні речовини та вітаміни, які могли б перейти у воду під час варіння. Приготування на пару не вимагає додавання олії чи жиру, що робить кінцеву страву низькокалорійною. Курка залишається вологою та ніжною, а ризик утворення канцерогенів мінімальний. 3. Запікання Запікання в духовці є одним із найпопулярніших здорових способів приготування, оскільки воно вимагає мінімальної кількості доданого жиру. Якщо готувати курку за помірної температури (до 175°C), рівень утворення шкідливих сполук залишається відносно низьким. Запікання особливо підходить для більших шматків або цілої курки, дозволяючи м’ясу зберегти натуральні соки та набути апетитної золотистої скоринки. Щоб забезпечити вологість, можна злегка змастити м’ясо оливковою олією або використовувати бульйон як основу в деку. 4. Варіння Варіння курки є простим і традиційним методом, який також вважається дуже корисним. Як і поширування, воно використовує низьку температуру (до 100°C), що мінімізує утворення канцерогенів. Варена куряча грудка виходить ніжною та соковитою і є ідеальною для салатів або легких страв. Для покращення смаку, курку варто варити у якісному бульйоні, приправленому корінням та спеціями, замість звичайної води. 5. Тушкування або Приготування під тиском Тушкування (на невеликому вогні) або використання скороварки (приготування під тиском) — це ефективні методи, що також сприяють здоровому харчуванню. Тушкування використовує мінімум жиру і дозволяє м’ясу залишатися вологим. Додавання кислоти, наприклад, лимонного соку або оцту до маринаду, може додатково допомогти зменшити утворення кінцевих продуктів глікації (КПГ), які також можуть бути пов’язані з різними захворюваннями. Приготування під тиском (у скороварці) використовує високі температури, але значно скорочує час готування (до 60%), що допомагає зберегти більше поживних речовин та мінімізувати утворення канцерогенів, оскільки час контакту з високою температурою зменшується. Обираючи будь-який з цих методів, завжди пам’ятайте, що внутрішня температура курки повинна досягати 74°C для знищення шкідливих бактерій. Дієтолог назвала найкорисніший спосіб приготування курки читайте на сайті Pixel.inform.

Дивне явище, яке, як вважалося, існує лише поблизу Сонця, вперше виявлено в магнітному полі Землі Дивне явище, яке, як вважалося, існує лише поблизу Сонця, вперше було виявлено в магнітному полі Землі. Це відкриття може допомогти вченим точніше прогнозувати вплив геомагнітних бур. Фізики Емілі МакДугалл і Метью Аргалл з Університету Нью-Гемпшира виявили несподівані структури в плазмі, захопленій магнітним полем Землі. Плазма, здавалося, повільно оберталася, перш ніж повернутися до своєї початкової орієнтації, створюючи зигзагоподібні вигини, які називаються магнітними перемиканнями (magnetic switchbacks). Хоча ці перемикання раніше не спостерігалися в магнітному полі Землі, вони нагадують структури, які бачили в плазмі, що постійно виривається із Сонця. І виявляється, що ці два явища можуть бути пов’язані. Під час детальнішого вивчення команда виявила, що не вся плазма, захоплена магнітним полем Землі, походить з нашої планети – частина її прибула із Сонця, змішуючись із локально отриманими зарядженими частинками. Ця взаємодія призвела до розриву та перепідключення магнітного поля, створивши характерні зигзаги. Космічні апарати, що вивчають Сонце, десятиліттями спостерігали ознаки перемикань. Хоча існує кілька конкуруючих теорій, що пояснюють їх походження, вони, здається, формуються, коли взаємодіють два різні типи ліній магнітного поля. Відкриті силові лінії спрямовані прямо від Сонця, витікаючи в космос і несучи плазму, яку ми називаємо сонячним вітром. Замкнуті силові лінії, однак, проходять на відносно невелику відстань назовні, потім змінюють курс і вигинаються назад до Сонця. Діаграма, що ілюструє, як у магнітному полі Сонця утворюються перемикання, коли лінії відкритого поля (ліворуч) взаємодіють із лініями замкнутого поля (праворуч) Коли відкриті силові лінії утворюються поблизу набору замкнутих магнітних полів, вони можуть розриватися та з’єднуватися одна з одною. Плазма на зовнішньому краю замкнутої петлі відтягується назад до Сонця, тільки щоб бути направленою у відкриті силові лінії, що виносить її в космос. Взаємодії між лініями в цій S-подібній хвилі вивільняють сплески енергії, які «перекручують» силові лінії – це і є перемикання. МакДугалл і Аргалл ідентифікували ознаки подібної структури в магнітному полі Землі, аналізуючи дані місії НАСА Magnetospheric Multiscale. У цьому випадку відкриті силові лінії – це ті, що надходять від Сонця, які взаємодіють із замкнутими силовими лініями, що петлею оточують Землю. «Це відкриття, – пишуть дослідники, – надає нові підказки про те, як подібні збурення можуть формуватися на межі між різними областями плазми, що дозволяє в майбутньому вивчати пов’язані події в зовнішніх шарах Сонця без необхідності відправляти космічні апарати безпосередньо в ці екстремальні умови». Дослідження було опубліковано в журналі Journal of Geophysical Research: Space Physics.

У сучасному лексиконі слова “психопат” і “соціопат” часто використовуються як синоніми для опису небезпечних або аморальних особистостей. Однак, незважаючи на зовнішню схожість у повній ігнорації почуттів інших, закону та базових соціальних норм, а також рідкісну відсутність провини чи докорів сумління, психологи стверджують, що це два дуже різні типи антисоціальних розладів особистості. Розуміння цих відмінностей є критично важливим, особливо якщо ви підозрюєте, що маєте справу з такою людиною у своєму оточенні. Розглянемо на Pixelinform 7 головних відмінностей, які допоможуть розрізнити психопата від соціопата. 1. Природа проти виховання Ключова відмінність полягає в генезисі цих розладів. Дослідження показують, що соціопатія часто є результатом виховання та впливу зовнішніх факторів, таких як жорстоке дитинство, травматичний досвід або нестабільне середовище. Це подібне до сюжетної лінії Джокера у фільмі “Бетмен”, де серія подій формує антисоціальну особистість. Натомість, психопати, як правило, народжуються з певними неврологічними відхиленнями. Частина мозку, що відповідає за контроль імпульсів та емоцій, часто недорозвинена, що призводить до вродженої схильності до психопатії. 2. Емоційна стабільність Емоційна поведінка значно відрізняє ці два типи. Соціопати є вибуховими та тривожними, їхні емоції часто неконтрольовані та різкі. Вони легко дратуються через дрібниці і схильні відкрито звинувачувати інших у своїх проблемах, наприклад, “Це ти винна, що я вдарився пальцем ноги!”. Їм бракує терпіння, і вони дуже імпульсивні. Психопати ж, навпаки, зазвичай холоднокровні, спокійні та зібрані. Їхня емоційна незворушність може бути настільки сильною, що створюється враження, ніби вони постійно перебувають під дією заспокійливих засобів. 3. Здатність до емпатії та стосунків Обидва типи мають труднощі з побудовою здорових стосунків, але з різних причин. Соціопати, хоча й є “поганими людьми” у загальноприйнятому сенсі, можуть певною мірою розуміти людські емоції, але не завжди співчувати їм або відчувати їх глибинно. Вони можуть формувати обмежені та нестійкі прив’язаності до окремих людей. Психопати ж абсолютно не здатні відчувати докори сумління чи провини. Дослідження показують, що коли їм демонструють сцени насильства, психопати, на відміну від звичайних людей, які відчувають збудження або відразу, насправді почуваються спокійніше. 4. Соціальна інтеграція та маніпуляція Соціопатам часто важко інтегруватися у суспільство, зокрема у сфері працевлаштування, через їхню імпульсивність та емоційну нестабільність. Їхнє виховання та поведінкові патерни часто стають на заваді стабільній кар’єрі. Психопати, навпаки, зазвичай дуже розумні та успішно будують кар’єру. Вони є майстрами маніпулювання, можуть справляти враження дуже симпатичних, чарівних та харизматичних особистостей. Психопати вміють імітувати людські емоції, навіть якщо самі їх не переживають, що дозволяє їм легко вписуватися в соціальні структури та навіть досягати високих посад. 5. Злочинна поведінка Хоча і психопати, і соціопати можуть вдаватися до незаконної поведінки, їхні мотивація та методи відрізняються. Соціопати, як правило, дуже непередбачувані та імпульсивні у своїх злочинах. Хоча насильство в їхньому випадку трапляється рідко, воно часто є результатом неконтрольованого спалаху емоцій або гніву. Психопати ж ретельно планують свої дії, завдяки чому їх дуже важко спіймати. Навіть якщо вони не схильні до фізичної агресії, психопати часто скоюють комерційні злочини, такі як шахрайство, відмивання грошей або інші фінансові махінації, використовуючи свій інтелект і здатність до маніпуляцій. 6. Самоконтроль та планування Ця відмінність випливає з емоційної стабільності. Соціопати мають низький рівень самоконтролю і часто діють під впливом моменту, не замислюючись про наслідки. Їхні рішення є імпульсивними та короткозорими. Психопати, завдяки своїй холоднокровності, демонструють високий ступінь самоконтролю. Вони здатні довгостроково планувати, розробляти складні схеми та маніпуляції, а також приховувати свої справжні наміри, що робить їх набагато небезпечнішими для суспільства. 7. Свідомість власної поведінки Соціопати можуть бути частково свідомими своєї “неправильної” поведінки, хоча вони рідко відчувають за це провину і схильні звинувачувати інших. Вони можуть мати певне усвідомлення того, що їхні дії суперечать соціальним нормам. Психопати ж, як правило, не бачать нічого “неправильного” у своїй поведінці. Для них їхні дії є логічними та обґрунтованими, і вони не відчувають жодної емоційної чи моральної дилеми. Їхня відсутність емпатії та докорів сумління означає, що вони щиро вірять у власну правоту, навіть якщо їхні дії завдають шкоди іншим. Як відрізнити психопата від соціопата: 7 головних відмінностей читайте на сайті Pixel.inform.

Виробник електроніки Gleefun представив нову модель безпілотного літального апарату G11 Pro. Пристрій позиціонується як компактний дрон, який можна придбати безпосередньо у виробника за встановленою ціною $400. Наразі компанія пропонує безкоштовну доставку в межах материкової частини Сполучених Штатів, тоді як для покупців з інших країн передбачено додаткову плату за пересилання. Основою знімальної системи апарату є камера на базі 1/3,2-дюймового сенсора (або детектора). Вона дозволяє створювати фотографії з роздільною здатністю 6K. Можливості відеозапису обмежені форматом 4K із частотою 30 кадрів за секунду. Камера встановлена на триосьовому безщітковому механічному підвісі (стабілізаторі), який забезпечує компенсацію вібрацій та різких рухів дрона в польоті. Кут огляду об’єктива становить 75°. Технологія цифрової передачі GQ2.0 забезпечує трансляцію відео в реальному часі на відстань до 3 кілометрів. До стандартної комплектації входять два змінні акумулятори. За даними виробника, їхня загальна ємність дозволяє дрону перебувати в повітрі до 70 хвилин, що означає до 35 хвилин польоту на одному заряді. Серед заявлених функцій польоту – круїз-контроль. Управління здійснюється за допомогою цифрового пульта дистанційного керування з ергономічним дизайном. До комплекту також входять сумка для транспортування та набір запасних частин. Ключовою технічною характеристикою моделі, що впливає на її експлуатацію, є вага 357 грамів. Цей показник перевищує безпороговий ліміт 250 грамів, встановлений авіаційними регуляторами в багатьох країнах, у тому числі в юрисдикціях Європейського Союзу. Перевищення цього вагового порогу зобов’язує власників реєструвати апарат у відповідних державних органах та дотримуватись суворіших правил при виконанні польотів.

Ідея про те, що людина, завдяки своєму інтелекту та технологічним досягненням, підкорила природу і перестала бути об’єктом еволюційних процесів, є поширеною, але глибоко помилковою. Насправді, як і всі інші живі істоти, люди були сформовані еволюцією і продовжують розвивати риси, що допомагають виживати та процвітати в постійно мінливому середовищі. Майкл А. Літтл, антрополог, що вивчає адаптації людини, підкреслює, що адаптація – це ключова частина еволюції, де риси, що дають перевагу в навколишньому середовищі, передаються наступним поколінням, поступово поширюючись серед популяції, пише T4. Культура відіграє унікальну роль в еволюції людини. Наші здібності до міркування, створення ідей, планування та соціальної взаємодії дозволили нам розробити складні культурні системи. Культура – це не лише наші вірування та знання, а й здатність змінювати довкілля, створюючи інструменти та вирощуючи їжу. Проте, навіть попри ці значні зміни в навколишньому середовищі протягом останніх кількох тисячоліть, еволюція людини не зупинилася. Ми просто еволюціонуємо інакше, ніж наші давні предки, оскільки наше середовище тепер часто змінюється саме нашою культурою. Довкілля включає не лише погодні умови, рослини та тварин, а й їжу, яку ми споживаємо, та інфекційні захворювання, яким ми піддаємося. Культура допомагає нам адаптуватися до кліматичних умов, наприклад, будуючи будинки з системами опалення та кондиціонування, але вона не повністю захищає нас від екстремальних температур та сонячного випромінювання. Одним з яскравих прикладів триваючої еволюції є адаптація до сонячних променів. Ультрафіолетові промені шкідливі для шкіри, і люди з блідою шкірою ризикують отримати сонячні опіки та рак шкіри. Натомість, люди з великою кількістю меланіну у шкірі мають природний захист. Проте, коли стародавні люди мігрували в хмарні, прохолодніші регіони, темна шкіра стала менш необхідною і навіть несприятливою, оскільки блокувала вироблення вітаміну D, життєво важливого для росту кісток. Кількість меланіну в шкірі контролюється генами, і тому еволюція людини продовжує адаптувати колір шкіри до сонячної чи хмарної погоди в різних частинах світу. Одним з яскравих прикладів триваючої еволюції є адаптація до сонячних променів. Автор фото: Maksim Goncharenok Їжа, яку ми їмо, також є потужним рушієм еволюції. Приблизно 10 000 років тому наші предки почали приручати тварин, а потім, близько 8000 років тому, навчилися доїти їх. Більшість дорослих ссавців того часу не могли перетравлювати молоко без проблем зі здоров’ям. Проте, деякі люди мали генетичні мутації, які дозволяли їм це робити. Оскільки молоко стало важливим джерелом їжі, люди, здатні його перетравлювати, мали кращі шанси вижити та залишити потомство. Це призвело до того, що гени, відповідальні за перетравлення лактози в дорослому віці, поширилися в популяції – яскравий приклад культурної та біологічної коеволюції, де культурна практика призвела до генетичних змін. Інші приклади включають інуїтів у Гренландії, які розвинули гени для перетравлення великої кількості жирів без ризику серцевих захворювань, або народ Туркана в Кенії, який адаптувався до посушливого клімату, маючи гени, що дозволяють їм тривалий час обходитися без значної кількості води. Ці випадки демонструють, як надзвичайна різноманітність продуктів харчування впливає на еволюцію людини. Навіть хвороби, які нам загрожують, є каталізатором еволюції. У 14 столітті бубонна чума знищила близько третини населення Європи. Багато хто з тих, хто вижив, мав специфічний ген, що надавав їм стійкість до цієї хвороби. Ці люди та їхні нащадки краще переживали наступні епідемії. Нещодавні події, такі як пандемія COVID-19, також демонструють цю динаміку. Хоча вакцинація врятувала багато життів, деякі люди мають природну стійкість до вірусу, яка базується на їхніх генах. Цілком можливо, що еволюція посилює цю стійкість у популяції, допомагаючи людям боротися з майбутніми вірусними епідеміями. Отже, люди постійно піддаються впливу різноманітних мінливих середовищ, і еволюція в багатьох людських популяціях триває протягом поколінь, включаючи й зараз, формуючи нас у відповідь на нові виклики та можливості. Читайте також: Наймиліша істота у світі осідлала найлютішого хижака: чому крокодили не їдять капібарThe post Вчені знайшли докази того, що еволюція людини досі триває first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

У далекій галактиці, яку вчені бачать такою, якою вона була 12,7 мільярда років тому, виявили аномально високий вміст азоту. Така концентрація цього елемента може свідчити існування там гігантських зірок масою до 10 000 сонячних мас. Це відкриття дозволить пояснити, чому так рано могли з’явитися надмасивні чорні дірки, а також проллє світло на те, як формувалися перші галактики та які процеси визначали ранню історію космосу. Сучасне розуміння зоряної еволюції будується на спостереженнях щодо відносно близькими світилами. Довгий час дослідники вважали, що у зірок існує фундаментальна межа маси, що не перевищує 120 мас Сонця. За цим порогом внутрішні сили просто розірвуть світило. Всі моделі, що описують еволюцію галактик, включаючи Чумацький Шлях, спираються саме на такий принцип.  Це зручне правило для типових умов, але не універсальна заповідь: багато залежить від оточення. При дуже великій масі зірка сильно випромінює, це випромінювання «тисне» на зовнішні шари та провокує сильні втрати матерії. У результаті зовнішні шари починають здуватися в космос – зірка активно втрачає речовину, тобто випромінювання перешкоджає утриманню речовини. Тому для звичайних умов утворення надважких зірок утруднене.  Одночасно спостереження і деякі сучасні моделі показують, що в особливих випадках, при низькій металевості або високій швидкості припливу речовини з навколишнього газового хмари, можуть формуватися набагато більш масивні світила. Приклад – перше покоління світил, так звані зірки населення ІІІ. Ці об’єкти формувалися з первинного газу, що складається в основному з водню і гелію, в якому практично не було металів (в астрономії так називають всі елементи важчі гелію). Такий газ гірше охолоджувався, що дозволяло йому збиратися в щільніші і більші структури, які потім колапсували дуже масивні протозірки. Іншими словами, у ранньому Всесвіті існували умови, сприятливі для появи окремих дуже масивних світил — їхня маса могла становити сотні і навіть тисячі мас Сонця.  Проте історія про масивне населення III — лише гіпотеза. Поки що їх ніхто не спостерігав. Є, звісно, ​​кандидати на цю роль, але вони залишаються лише кандидатами. Зазвичай ці світила шукають за непрямими ознаками — наприклад, незвичайними хімічними відбитками в дуже старих галактиках.  Вважається, що зірки населення III з’явилися приблизно через 100-400 мільйонів років після Великого вибуху, а до моменту, коли Всесвіту виповнилося приблизно 800 мільйонів років, більшість уже згасла. Тобто передбачається, що їхнє життя було короткочасним.  Ще одна велика загадка раннього Всесвіту – надмасивні чорні дірки, що досягають маси сотні мільйонів або навіть мільярди мас Сонця. Вчені знаходять їх у галактиках, що утворилися через 500–700 мільйонів років після Великого вибуху. За час випромінювання ці галактики були молодими, а в їхніх центрах вже були величезні чорні дірки.  Вважається, що їм просто не вистачило б часу зрости до таких колосальних розмірів зі звичайного «зоряного» насіння. Вчені роками намагаються зрозуміти, як ці чорні дірки стали такими гігантами так швидко і який механізм дав їм такий стрімкий старт.

Компанія Aaeon представила одноплатний ПК на основі процесорів Intel Core Ultra. При цьому ПК має формат COM-HPC R1.2 Mini із габаритами всього 95×70 мм. Незважаючи на такі розміри, новинка під назвою HPC-ARHm пропонує процесори від Core Ultra 5 125H до Core Ultra 7 255H і все у 28-ватному режимі. Також є до 64 ГБ ОЗУ та SSD об’ємом до 256 ГБ, причому це саме SSD з NVMe. Сучасні процесори Intel оснащуються NPU, хай і не найпотужнішими, так що це теж виділяє такий одноплатний ПК серед багатьох інших. Дивно, але на крихітній платі примудрилися розмістити порти PCIe 4.0 x8, PCIe 3.0 x4, дві лінії яких поєднані для надання двох інтерфейсів SATA. Крім того, тут є два порти з інтерфейсом PCIe 3.0 x4. Додаткові інтерфейси включають чотири USB (10 Гбіт/с), вісім USB 2.0. Крім того, модуль пропонує комбінацію 12-бітного GPIO, двох 4-провідних UART, двох I2C і функцій SMBus. Даних про ціну поки що немає.

У глибинах півострова Юкатан у Мексиці, унікальна підводна печера Хойо-Негро в системі Сак-Актун продовжує дивувати світ своїми археологічними та палеонтологічними скарбами. На глибині 54,86 метра під водою команда дайверів виявила надзвичайні скам’янілості двох давно вимерлих видів льодовикового періоду: короткомордого ведмедя (Arctotherium wingei) та вовкоподібного троглодита Protocyon. Ці знахідки, опубліковані в Biology Letters, не тільки доповнюють наші знання про доісторичну фауну, але й змінюють уявлення вчених про міграційні моделі цих видів, пише T4. Яма Хойо-Негро вже давно є місцем археологічного значення, серед попередніх знахідок були останки дівчинки-підлітка, яка жила в цьому районі близько 12 000 років тому. Тепер, під час останніх розкопок, було виявлено кістки видів, які, як вважалося, мешкали виключно в Південній Америці. Підводні умови на цьому місці, що виникли внаслідок підвищення рівня моря наприкінці останнього льодовикового періоду, створили ідеальне середовище для збереження цих скам’янілостей майже в первозданному стані, що є рідкістю для кісток такого віку через низький вміст кисню та високу вологість. Скам’янілості короткомордого ведмедя Arctotherium wingei та вовкоподібних троглодитів Protocyon, які були знайдені. Авторство: Biology Letters. У 2019 році дайвери натрапили на кістки короткомордого ведмедя Arctotherium wingei, великого хижого виду, раніше відомого лише з Південної Америки. Поряд з ним були виявлені останки Protocyon – вовкоподібної тварини, яка, як вважається, також бродила цим регіоном. За словами Блейна Шуберта, провідного палеонтолога дослідження, це місце надало найповніший палеонтологічний літопис цих видів, коли-небудь знайдених за межами Південної Америки. Раніше, всі записи про Arctotherium wingei були фрагментарними і відомі лише з кількох місцевостей Південної Америки. Тепер же, Юкатан у Мексиці може похвалитися найкращими даними про цей вид. Ця унікальна знахідка під поверхнею є ще одним вагомим доказом Великого американського біотичного обміну – періоду, що розпочався близько 2,5 мільйона років тому, коли тварини з Північної та Південної Америки почали мігрувати через новоутворений сухопутний міст. Ці відкриття не тільки свідчать про те, що Arctotherium wingei та Protocyon дісталися аж до Мексики, але й доводять, що вони співіснували з людьми в цьому регіоні. Дайвер досліджує скам’янілість короткомордого ведмедя ( Arctotherium wingei ) у печері Хойо-Негро, а також показує поширення Arctotherium та Protocyon на карті. Авторство: Biology Letters. Яма Хойо-Негро вже давно є справжньою скарбницею стародавньої дикої природи. Попередні експедиції у 2007 році виявили останки тапіра, шаблезубого кота, пуми та навіть стародавніх слонів. Усі ці знахідки дають вченим чіткіше уявлення про різноманітну екосистему, яка існувала на Юкатані тисячі років тому, де великі ссавці бродили разом із ранніми людьми. Як пояснив Росс Макфі, куратор відділу мамології та зоології хребетних в Американському музеї природної історії, ці печери на Юкатані дозволяють “зазирнути в минуле так, як зазвичай не очікуєш”. Унікальні умови збереження печерної системи Хойо-Негро зробили її одним з найважливіших місць для вивчення доісторичного життя, що продовжує розкривати дивовижні таємниці льодовикового періоду. Останні новини: Вчені показали місце на карті, де насправді затонув “Титанік”The post У затонулій печері виявили двох давно вимерлих істот льодовикового періоду first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Астрофізики несподівано з’ясували, що Сонячна система рухається у Всесвіті швидше, ніж прогнозує стандартна космологія. Масштабне дослідження радіогалактик показало статистичний дисбаланс, який не узгоджується з прийнятими моделями — і це може вимагати перегляду фундаментальних уявлень про будову Всесвіту. Про це пише earth.com, розповідає NNews. Аномалія, яку не змогли пояснити Міжнародна команда під керівництвом астрофізика Лукаса Беме з Білефельдського університету дослідила приблизно 4 млн радіоджерел на чверті північного неба. Мета — перевірити, чи узгоджується реальний розподіл галактик із рухом Сонячної системи, визначеним за космічним мікрохвильовим фоном (CMB). Саме CMB десятиліттями слугував базовою системою відліку, згідно з якою Сонячна система рухається зі швидкістю приблизно 827 000 км/год. Однак аналіз радіоспостережень показав більший ефект від руху, ніж очікувалося — а це суперечить стандартним космологічним моделям. Як проводили дослідження Вчені об’єднали дані декількох великих оглядів неба. Застосували негативний біноміальний розподіл для точнішого підрахунку радіогалактик. Розробили статистичну систему, що враховує чутливість кожного огляду та напрям диполя. Відповідно до руху Сонячної системи, у напрямку руху повинно бути трохи більше галактик, а позаду — менше. Але величина цієї різниці виявилася занадто великою, щоб пояснити її стандартною космологією. Наслідки для науки Якщо майбутні перевірки підтвердять результати, вченим доведеться обрати між двома поясненнями: Принцип однорідності Всесвіту порушується — космос може бути не однаковим у різних напрямках. Ми пропускаємо невідомий фактор — можливо, існує компонент або фізичний механізм, який впливає на розподіл матерії у великому масштабі. Обидва сценарії матимуть серйозні наслідки для сучасної космології. Важливо Команда планує провести повторний аналіз з жорсткішими систематичними критеріями. Якщо аномалія збережеться, фізикам доведеться переглянути сам фундамент уявлень про космос — від руху Сонця до структури Всесвіту.