У сучасному світі, де для більшості з нас життя нерозривно пов’язане з екранами та постійним доступом до інформації, важко уявити, що мільярди людей досі живуть повністю офлайн. Проте, новий звіт ООН, підготовлений Міжнародним союзом електрозв’язку (МСЕ), який відстежує глобальне підключення, розкриває дивовижну реальність: понад 2,2 мільярда людей, що становить понад чверть населення світу, ніколи не користувалися інтернетом. Цей цифровий розрив є не лише величезним, але й, що викликає занепокоєння, його прогрес уповільнюється. За останній рік до Інтернету підключилося лише 100 мільйонів людей, що ледь скоротило цифрову нерівність, хоча майже шість мільярдів людей тепер підключені, пише T4. Найбільш гостро ця проблема стоїть у країнах з низьким рівнем доходу, де проживає приголомшливі 96% усього населення, яке не має доступу до Інтернету. У найбідніших країнах світу лише 23% людей користуються інтернетом, що створює величезний розрив у можливостях та доступі до інформації. Африка залишається найменш підключеним до Інтернету континентом, де лише 36% населення має доступ до мережі, попри те, що мережі 3G охоплюють майже всю планету. Для порівняння, країни Європи та Америки демонструють майже повсюдний доступ, де лише 8-12% населення залишаються офлайн. Генеральний секретар МСЕ Дорін Богдан-Мартін чітко підсумувала важливість подолання цієї нерівності, заявивши, що “кожен повинен мати можливість скористатися перевагами онлайн-бізнесу”. Звіт також виявив значний розрив між поколіннями у підключенні до Інтернету. Молоді люди, віком від 15 до 24 років, значно активніше користуються мережею – 82% з них мають доступ, порівняно з 72% населення загалом. У регіонах, таких як Африка, цей розрив є ще більш вираженим: половина молодих людей підключені до Інтернету, тоді як лише третина дорослих має доступ. Місце проживання також відіграє вирішальну роль у цифровій долі людини. 42% сільських жителів світу ніколи не користувалися інтернетом, тоді як у містах цей показник різко падає до 15%. Навіть у Європі, одному з найбільш підключених регіонів, 13% сільських жителів досі не мають доступу до мережі. Попри швидке поширення мереж 5G, які охоплюють вже більше половини світу, і той факт, що лише 312 мільйонів людей не мають навіть базового доступу до 3G, вартість залишається значною перешкодою. Космас Завазава з ITU підкреслив, що доступність є ключовим фактором, і необхідно “спрямувати ресурси туди, де найбільше потреб, щоб ніхто не залишився поза увагою”. Цей звіт є чітким нагадуванням про те, що, хоча у 2018 році лише половина світу була онлайн, і попри величезний цифровий поштовх під час пандемії, у 2022 році 37% світу все ще залишалися офлайн, і шлях до повного цифрового включення залишається довгим та складним. Цікаво знати: Гейб Ньюелл назвав технологію, яка змінить світ так само сильно, як комп’ютери та інтернетThe post Цифра вражає: стало відомо, скільки людей на Землі ще жодного разу не виходили в інтернет first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

iPhone 17e отримає низку технічних оновлень. Зокрема, пристрій буде оснащений фронтальною камерою з роздільною здатністю 18 мегапікселів та функцією Center Stage, аналогічною камерам основної лінійки iPhone 17. Камера обладнана квадратним сенсором, який дозволяє знімати як у вертикальній, так і горизонтальній орієнтації без необхідності повертати пристрій. Також в iPhone 17e буде встановлений процесор A19, ідентичний тому, що використовується у базовій версії iPhone 17. Передбачувана дата виходу iPhone 17e – лютий 2026 року (перший квартал).

Давно забута книга, відома як “Євангеліє дитинства від Фоми”, написана майже 1900 років тому, розкриває таємні історії з дитинства Ісуса, які рання церква приховувала протягом століть. Цей текст, вилучений з канонічної Біблії, починається, коли Ісусу було лише п’ять років, на відміну від традиційної Біблії, де вперше згадується про нього у 12 років. Він пропонує унікальний погляд на ранні роки життя Ісуса, зображуючи його не лише як чудотворця, але й як дитину з несподіваною, часом мстивою, природою, пише T4. У “Євангелії дитинства від Фоми” Ісус здійснює численні чудеса: оживляє глиняних птахів, дивом черпає воду з розбитого глечика, миттєво зцілює лісоруба, який випадково відрубав собі ногу, примножує одне пшеничне зерно на сто мірок для бідних, і навіть воскрешає дитину, яка померла від хвороби, а також чоловіка після нещасного випадку. Він допомагає Йосипу в теслярській роботі, розтягуючи короткий шматок дерева, та зцілює свого брата Якова від укусу змії. Ці яскраві епізоди показують дитину Ісуса як сильну та співчутливу дитину, яка використовує свої надзвичайні здібності, щоб допомагати та захищати оточуючих. Однак, текст також розкриває значно темнішу сторону Ісуса, зображуючи його як мстивого та навіть жорстокого. В одному з епізодів, розгніваний тим, що дитина випадково вдарила його по плечу, Ісус проклинає її до смерті. Після того, як він вбив дитину за те, що вона на нього натрапила, а селяни почали скаржитися Йосипу та Марії, Ісус у відповідь вразив обвинувачів сліпотою. В іншому випадку, коли син первосвященика Анни знищує воду, яку Ісус зібрав у суботу, Ісус проклинає його, і хлопчик одразу ж засихає. Ці події демонструють здатність дитини Ісуса карати тих, хто йому протистоїть, що значно відрізняється від традиційного образу Христа. Найдавніший відомий фрагмент рукопису був виявлений лише у 2024 році, в ньому розповідається про одне з ранніх чудес Ісуса.  Особливо показовою є сцена, коли Йосип веде Ісуса до вчителя, щоб той вивчив алфавіт. Ісус сміється з вказівок вчителя і навіть вражає його своїм знанням єврейського алфавіту та розумінням речей, що існують “раніше за віки”, змушуючи вчителя просити Йосипа забрати дитину, яка “явно не належить до цього світу”. Після того, як Ісус осліпив батьків хлопчика, якого він убив, Йосип дорікає йому, смикаючи за вухо. На це Ісус відповідає: “Хіба ти не знаєш, що я насправді тобі не належу? Не засмучуй мене”. Цей зухвалий тон та прояви сили викликали занепокоєння у ранніх церковних лідерів. “Євангеліє дитинства від Фоми” було відкинуто ранньою Церквою саме через те, що воно зображувало Ісуса як жорстоку, вередливу дитину, що суперечило ортодоксальним християнським вченням. Пізня дата його написання (майже 1900 років тому) та зв’язок з гностичною літературою ще більше спонукали лідерів вважати його неавтентичним та єретичним. На відміну від нього, Євангелія від Матвія, Марка, Луки та Івана, які визнаються Церквою як точні розповіді про життя та вчення Ісуса, були написані або апостолами, або тими, хто тісно з ними пов’язаний, і не містять подібних суперечливих епізодів. Хоча “Євангеліє дитинства від Фоми” приписує своє авторство “Фомі Ізраїльтянину”, справжній автор залишається невідомим, і його не ідентифікують як апостола Фому. Цей текст, хоч і був виключений з канону, пропонує захопливий, хоча й контроверсійний, погляд на те, якими могли бути інші уявлення про дитинство Ісуса у перші століття християнства. Читайте також: Стародавній артефакт розкрив секретний ритуал фараона ТутанхамонаThe post Давно вилучений текст з Біблії розкрив “темну сторону” Ісуса, яку церква приховувала століттями first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

За добу курс BTC обрушився, пробивши критичну лінію підтримки $85 000 і досягнувши позначки $81 000. Така волатильність спровокувала масові ліквідації і болісно вдарила по трейдерах, особливо тих, хто грав на підвищення з використанням плеча і чиї позиції були примусово закриті. За даними CoinGlass, за останні 24 години сума ліквідацій склала понад $2 мільярди. Переважна більшість припала на довгі позиції (лонги), збитки за якими сягнули близько $1,86 млрд. Лідером серед активів став біткоїн: на нього припало близько $1 мільярда ліквідованих позицій. У ефіру цей показник становив близько $423 мільйонів, а Solana — понад $100 мільйонів. Біткоїн переживає найсильнішу корекцію з 2022 року, втративши приблизно 23% своєї листопадової вартості. Таких темпів падіння не спостерігалося з часів кризи, спричиненої колапсом FTX. Обвал стався на тлі погіршення настроїв інвесторів, які перебувають у зоні екстремального страху. Це один із найнижчих показників за останні роки. Аналітики виділяють три можливі сценарії подальшого розвитку ринку: бічний рух у діапазоні $82-90 тисяч, глибше зниження до рівнів $70 тисяч або відновлення вище $85 тисяч з подальшим зростанням.

Двигун здатний виробляти сотні міліватів на квадратний метр, і вчені вже працюють над практичними застосуваннями. Земля буквально пронизана енергією, і ще від найдавніших етапів розвитку науки — Фалес Мілетський, якого вважають першим ученим у західному світі, досліджував природу статичної електрики ще в VI столітті до н. е. — інженери знаходили нові й дивовижні способи використати цю енергію. З часом ці методи включали все: від водяних коліс і двигунів внутрішнього згоряння до вітрових турбін і ядерних реакторів. Продовжуючи цю багатовікову традицію, науковці з Каліфорнійського університету в Девісі розробили різновид двигуна Стірлінга — вперше створеного видатним інженером Робертом Стірлінгом у 1816 році як конкурента паровим машинам — який генерує енергію, використовуючи різницю температур між Землею та відкритим космосом. Деталі цього вражаючого винаходу опубліковані в журналі Science Advances.. Двигуни Стірлінга працюють завдяки циклічному нагріванню певного газу, перетворюючи теплову енергію на механічну. На початку XIX століття парові машини мали неприємну властивість вибухати (що могло призвести до смерті, каліцтва або серйозних опіків). Оскільки вибух у двигуні Стірлінга неможливий, його вважали безпечнішим способом отримання енергії, але, на жаль, він просто не виробляв достатньо потужності. «Ці двигуни дуже ефективні за незначної різниці температур, тоді як інші типи двигунів працюють краще за великої різниці та можуть виробляти більше енергії», — пояснив Джеремі Мандей, співавтор дослідження з UC Davis. — «Якщо просто поставити його на стіл, він не вироблятиме енергії, бо всі його частини матимуть однакову температуру». Тож Мандей разом із аспірантом Трістаном Деппом задумалися: чи можна під’єднати двигун Стірлінга до нелокального температурного градієнта? Іншими словами, чи може двигун бути радіаційно пов’язаний із холодом космічного простору — або хоча б нічного неба? Як виявилося, так. У цьому демонстраційному дослідженні Мандей і Депп розмістили двигун Стірлінга — фактично поршень, що обертає просте маховикове колесо — на панелі, яка працює як тепловипромінююча антена. Верхня частина панелі «з’єднується» з нічним небом і охолоджується, тоді як нижня утримує тепло землі. Різниця температур між цими пластинами приводить у рух двигун, виробляючи понад 400 міліватів потужності на квадратний метр. Двигун може працювати і вдень, і вночі, що робить його чудовим доповненням до сонячної енергетики. Автори зазначають, що удосконалення матеріалів — вакуумний теплоізоляційний корпус, більша контактна поверхня, а також застосування матеріалів із високою теплопровідністю, таких як мідь — можуть підвищити ефективність. Крім того, саму панель можна оптимізувати: розмістити біля джерел теплових втрат (що збільшить різницю температур і, відповідно, потужність двигуна) або просто забезпечити роботу в максимально сприятливих умовах (низька вологість і ясне нічне небо). Хоча багато чого змінилося з часів Стірлінга, одне залишилося незмінним: цей тип двигуна не призначений для енергоємних застосувань. Але це зовсім не означає, що він непрактичний.

Американська компанія Paradromics з Остіна (Техас) отримала від регулятора США схвалення на перші клінічні випробування повністю імплантованого інтерфейсу мозок–комп’ютер Connexus, призначеного для відновлення мови у пацієнтів із тяжким паралічем. Це перший у світі пристрій такого класу, який отримав дозвіл на випробування на людях. Пристрій повністю бездротовий і може стати революцією в допомозі пацієнтам із втратою мовлення. У червні цього року компанія Paradromics вперше випробувала свій мозковий імплантат у мозку живої людини. Однак тоді його імплантували в ділянку мозку, призначену для ампутації. Завданням було перевірити сумісність матеріалів та характеристик датчика з живою тканиною. Експеримент визна́ли успішним, що дало змогу подати заявку на початок клінічних випробувань. Управління з контролю за продуктами та ліками США (FDA) дозволило компанії встановити датчики Connexus двом пацієнтам — по одному кожному. У разі успіху експеримент розширять до десяти учасників, двом із яких імплантують одразу два датчики для збільшення обсягу даних та точності відстеження мозкової активності. Кожен датчик є «монеткою» розміром 7,5×1,5 мм із більш ніж 400 електродами з платини та іридію. Товщина кожного електрода становить 40 мкм — це значно більше за розміри нейрона. Саме у цьому криється перевага Connexus: кожен електрод здатен вловлювати активність приблизно одного нейрона у моторній корі головного мозку. Датчик Connexus не вміє «читати думки». Він фіксує активність нейронів, коли людина подумки намагається вимовити слова, намагаючись напружити м’язи гортані, язика та губ. У паралізованих пацієнтів реальної м’язової активності немає — вони не можуть говорити. Але сформована уявним зусиллям команда не зникає: датчик зчитує мозкову активність і за допомогою індивідуально налаштованої великої мовної моделі перетворює її на мовлення. Якщо для навчання використати архівні аудіозаписи пацієнта, синтезована мова може повністю наслідувати його власну манеру мовлення. Електроди датчика занурюються на невелику глибину кори головного мозку. Контролер для обробки сигналів вбудований у сам пристрій. Оброблена інформація імплантованим під шкіру дротом надходить у ділянку грудної клітки, де розміщено оптичний передавач, що відправляє сигнал на зовнішній приймач. Приймач, який слугує також бездротовою зарядною станцією, під’єднується до комп’ютера з програмою-дешифратором і синтезатором мовлення. Під час експерименту також перевірятимуть можливість розшифровувати уявні рухи рук пацієнтів, щоб керувати курсором комп’ютера чи іншими електронними пристроями. У будь-якому разі перші клінічні випробування на людях наблизять момент, коли пацієнти, які втратили мовлення після інсульту або травм, зможуть повернутися до повноцінного спілкування.

Вчені виявили унікальне глибоководне гідротермальне поле біля Папуа-Нової Гвінеї, де гарячі гідротермальні рідини та гази, багаті на метан, виходять одночасно, створюючи несподівану комбінацію хімічних процесів і форм життя. Неподалік узбережжя Папуа-Нової Гвінеї дослідники знайшли незвичайне гідротермальне поле, де одночасно відбуваються два зовсім різні процеси: із морського дна піднімаються гарячі, насичені мінералами рідини, а поруч у великих об’ємах виходить метан та інші вуглеводні. Така поєднана активність раніше ніде на Землі не спостерігалася. Місце розташоване на глибині близько 1300 метрів (приблизно 4250 футів) на схилі підводної гори Конікал у західній частині Тихого океану, неподалік острова Ліхір у Папуа-Новій Гвінеї. Результати дослідження були нещодавно опубліковані в журналі Scientific Reports. Несподіване відкриття за допомогою ROV «Ми фактично маємо гарячий гідротермальний джерело, що булькає прямо поряд із прохолодним газовим сипом — таке поєднання ще ніколи не описували», — говорить доктор Філіп Брандел, морський геолог Центру океанічних досліджень GEOMAR і головний науковець експедиції SONNE SO299 DYNAMET, що у 2023 році досліджувала ланцюг островів Табер–Ліхір–Танга–Фені. Брандел додає: «Ніхто не очікував знайти тут гідротермальне поле, тим паче настільки унікальне». Хоча попередні експедиції натякали на мінімальну активність, поле залишалося невиявленим під час кількох наукових місій. Лише завдяки роботизованому апарату ROV Kiel 6000 вдалося виявити незвичайну підводну структуру. «Це був справжній сюрприз», — каже Брандел, — «особливо для тих, хто працював тут багато разів». Гібридна система гарячих і холодних джерел Гідротермальні джерела та метанові сипи зазвичай трапляються у різних частинах морського дна. У цьому випадку їхнє дивне сусідство пояснюється геологією підводної гори Конікал: під товстими шарами осадових порід, багатих органікою, розташоване магматичне підґрунтя. Підіймаючись, магма нагріває ці породи, утворюючи метан та інші вуглеводні, водночас підштовхуючи мінералізовану воду вгору до поверхні. Обидва типи флюїдів — гарячі рідини з глибини та прохолодні гази з осадів — рухаються до морського дна одними й тими самими каналами. У результаті вони виходять на поверхню всього за кілька сантиметрів один від одного. Унікальне середовище для життя Таке сусідство створює абсолютно новий, гібридний тип середовища, яке стало домівкою для надзвичайно різноманітної фауни. Щільні скупчення мідій Bathymodiolus, трубчастих червів, креветок, амфіпод та яскраво-фіолетових морських огірків вкривають скелі. «У деяких місцях ви взагалі не бачите породи — все повністю вкрите живими організмами», — зазначає Брандел. «Ми впевнені, що частина видів там ще не була описана. Але потрібна окрема експедиція, щоб повністю вивчити це місце». Через велику кількість мідій науковці разом із місцевим спостерігачем Станісом Конабе з Університету Папуа-Нової Гвінеї назвали поле «Карамбусел». У мові ток-пісін це означає «мідія». Сліди дорогоцінних металів у породах Незвичний газовий склад у полі Карамбусел впливає і на біологію, і на геологію. Метан тут має надзвичайно високу концентрацію — понад 80%, а гарячі рідини, що підіймаються з магми, створюють у підґрунті унікальні хімічні умови. У породах довкола відкладаються золото, срібло, а також миш’як, стибій та ртуть. Ділянка зберігає сліди давньої високотемпературної активності, пов’язаної з дорогоцінними металами, поруч із сучасною, більш прохолодною фазою. Загрози від людської діяльності Попри свою унікальність, це місце перебуває під загрозою. У регіоні вже ведеться видобуток, зокрема на золотому руднику Ладолам на острові Ліхір, де відходи скидають у море. Також існують ліцензії на дослідження мінералів та вуглеводнів на морському дні. Це становить небезпеку для крихкої екосистеми та спеціалізованих видів. Науковці закликають до термінових подальших досліджень, продуманого морського планування та ефективних заходів захисту, щоб зберегти цей надзвичайний підводний світ. Філіп Брандел підсумовує: «Ми відкрили несподівану скарбницю біорізноманіття в полі Карамбусел, і її потрібно захистити, перш ніж економічні інтереси її знищать».

Відомий інсайдер @evleaks представив рендер смартфона OnePlus Ace 6T, який вийде на міжнародний ринок під назвою OnePlus 15R. Зображення розкривають фінальний вигляд пристрою та підтверджують зміни в конфігурації камери порівняно з попереднім поколінням. Смартфон отримає металевий корпус і рамку, а також мінімалістичне оформлення, схоже на флагманську модель OnePlus 15. Основною відмінністю від старшої моделі стане модуль камери з двома датчиками замість трьох. Виробник відмовився від телеоб’єктива, який був присутній в OnePlus 13R із 2-кратним оптичним збільшенням. Компанія раніше підтвердила, що OnePlus Ace 6T стане першим смартфоном на базі процесора Snapdragon 8 Gen 5. Аналіз офіційного тизера OnePlus 15R показав наявність подвійної камери на задній панелі, що збігається з новими рендерами. Розташування світлодіодного спалаху також відповідає витоку від @evleaks. Базова модель OnePlus Ace 6 вийшла у жовтні поточного року з аналогічною двокамерною системою. Виробник планує випустити спеціальну версію Ace 6T у колаборації з грою Genshin Impact. Скорочення кількості датчиків камери пов’язане зі стратегією OnePlus щодо зниження вартості при збереженні високої продуктивності завдяки новітньому процесору.

У дивовижному світі Південної Америки, де природа кишить різноманітністю форм життя, однією з найнезвичайніших і найчарівніших істот є капібара (Hydrochoerus hydrochaeris) – найбільший вид гризунів на планеті. Ці велетенські гризуни, що важать до 60 кг і досягають 1,3 метра в довжину, відомі своєю надзвичайною доброзичливістю. Вони легко уживаються з безліччю інших видів тварин, що часто викликає подив, адже капібар можна побачити навіть поряд з крокодилами – рептиліями, які відомі своєю лютістю та відсутністю сентиментів, пише T4. Загадка полягає в тому, чому ж ці мирні травоїдні, що мешкають у прісноводних водоймах басейну Амазонки, не стають легкою здобиччю кайманів, численних видів крокодилів, які панують у їхньому середовищі? Капібари живуть у більшій частині Південної Америки, віддаючи перевагу берегам озер, річок і боліт, де вони проводять дні, пасучись на траві та водних рослинах. Ці місця є також ідеальною територією для кайманів, що створює постійну близькість між хижаком та потенційною жертвою. Проте, як пояснює доктор Елізабет Конгдон, сертифікований експерт з капібар та доцент Університету Бетюн-Кукман, дуже незвично спостерігати, як крокодили полюють і їдять дорослих капібар у дикій природі. Це не означає, що капібари ніколи не потрапляють в меню кайманів, особливо у важкі часи, але це скоріше виняток, ніж правило. “Я бачив їх у дикій природі, як вони спали поруч”, – зазначає доктор Конгдон, підкреслюючи унікальність цієї взаємодії. Винятком є лише дитинчата капібар, які, будучи дрібними та беззахисними, є легкою здобиччю не тільки для крокодилів, а й для хижих птахів. Головна причина такого несподіваного перемир’я полягає в тому, що капібари напрочуд добре вміють захищатися. Здалеку вони можуть виглядати нешкідливими, але їхні неймовірно великі та гострі передні зуби можуть завдати значної шкоди будь-якому нападнику. Головна причина такого несподіваного перемир’я полягає в тому, що капібари напрочуд добре вміють захищатися. Здалеку вони можуть виглядати нешкідливими, але їхні неймовірно великі та гострі передні зуби можуть завдати значної шкоди будь-якому нападнику. Доктор Конгдон пояснює: “У капібар великі, гострі зуби. У поєднанні з розміром їхнього тіла, я думаю, що вони просто не варті клопоту та ризику травмування для крокодила”. Іншими словами, потенційна травма, яку кайман може отримати під час полювання на дорослу капібару, часто перевищує енергетичну цінність здобичі, змушуючи хижака шукати легшу їжу, таку як риба. Дружні стосунки капібар не обмежуються лише крокодилами. Будучи відносно нешкідливими травоїдними, вони мирно співіснують з багатьма іншими видами, які із задоволенням ділять з ними місце біля річки. “У мене є фотографії капібар, на яких птахи сидять верхи, черепах, що засмагають на їхніх спинах, поки сплять”, – розповідає доктор Конгдон, додаючи, що це звичайна картина як у дикій природі, так і в неволі. Дружні стосунки капібар не обмежуються лише крокодилами. Будучи відносно нешкідливими травоїдними, вони мирно співіснують з багатьма іншими видами, які із задоволенням ділять з ними місце біля річки. Проте, попри їхню миролюбність, капібари все ж стикаються з певними загрозами. Хоча каймани, ягуари, анаконди, оцелоти та гарпії можуть полювати на них за певних обставин, найбільшу загрозу для цих дружніх гризунів становлять люди. Багато громад Південної Америки полюють і їдять диких капібар, незважаючи на заборони в деяких країнах. Для зменшення тиску на дикі популяції в останні роки з’явилися ферми з розведення капібар, оскільки цей вид виявився напрочуд придатним для комерційного сільського господарства. Важливо пам’ятати, що розслаблений вигляд капібари може бути оманливим. Хоча точну статистику нападів гігантських гризунів на людей чи домашніх тварин у Південній Америці важко знайти, повідомлення ЗМІ та вірусні відео свідчать про те, що капібари можуть нападати, якщо їх спровокувати. Навіть у наймиліших істот є свої межі терпіння, і вони можуть захищати себе, якщо відчувають загрозу. Читайте також: “Це як початок фільму жахів”: в океані знайшли золоте яйце, з якого вибралась невідома науці істотаThe post Наймиліша істота у світі осідлала найлютішого хижака: чому крокодили не їдять капібар first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

З моменту свого виявлення в липні, таємничий об’єкт, що проноситься крізь нашу Сонячну систему, названий 3I/ATLAS, захопив уяву як вчених, так і широкої публіки, викликавши хвилю спекуляцій. Початково багато дослідників припускали, що це просто комета, що завітала до нас з іншої зоряної системи. Проте інші, включаючи деяких конгресменів та гарвардського дослідника, були переконані, що об’єкт насправді є космічним кораблем інопланетян. Ця дискусія набула таких масштабів, що навіть впливові люди зверталися до NASA за роз’ясненнями. Тепер, завдяки довгоочікуваним знімкам від космічних апаратів NASA, що досліджують Марс, суперечка, здається, нарешті добігла кінця, пише T4. NASA опублікувало довгоочікувані знімки таємничого об’єкта, що проноситься крізь нашу Сонячну систему, які нарешті підтвердили його справжню ідентичність. На фото: фотографія, зроблена 2 жовтня камерою HiRISE на орбітальному апараті NASA для розвідки Марса. NASA опублікувало фотографії, зроблені трьома своїми космічними апаратами, які пролетіли лише за 29 мільйонів кілометрів від об’єкта. Ці знімки остаточно підтвердили справжню ідентичність 3I/ATLAS. До розчарування мисливців за інопланетянами, космічне агентство США заявило, що об’єкт є кометою. Аміт Кшатрія, високопоставлений чиновник NASA, на прес-конференції підкреслив: “Ми дуже хочемо знайти ознаки життя у Всесвіті… але 3I/ATLAS — це комета”. Ці знімки можуть нарешті покласти край будь-яким спекуляціям, оскільки вони підтверджують справжню приналежність об’єкта до комети. На фото: фотографія, зроблена 9 жовтня космічним апаратом NASA MAVEN. Космічний апарат HiRISE на Марсі зробив перше зображення, на якому комета виглядає як розмита біла куля. NASA пояснило, що ця куля — хмара пилу та льоду, відома як кома, яку комета скинула під час свого руху повз Марс. Подальший аналіз цих зображень дозволить NASA оцінити розмір ядра комети – її центрального ядра з льоду та пилу. Тим часом, космічний апарат MAVEN зняв комету двома унікальними способами за допомогою своєї УФ-камери (IUVS). Спочатку IUVS зробив кілька знімків на різних довжинах хвиль, використовуючи різні “фільтри”, а потім створив ультрафіолетові зображення високої роздільної здатності для ідентифікації водню, що надходить з 3I/ATLAS. Вчені сподіваються вивчити комбінацію цих зображень, щоб ідентифікувати різноманітні молекули та краще зрозуміти хімічний склад комети. Зображення 3I/ATLAS, отримане з масштабом приблизно 30 кілометрів на піксель, виглядає як піксельна біла куля на знімках HiRISE. Ця куля — хмара пилу та льоду, що називається комою, яку комета скинула, продовжуючи свою траєкторію повз Марс. Навіть марсохід NASA Perseverance, що знаходиться на поверхні Марса, зробив знімок комети за допомогою своєї камери Mastcam-Z. Однак, як зазначили в космічному агентстві, для виявлення такого тьмяного об’єкта експозиція мала бути надзвичайно довгою. На відміну від телескопів, що відстежують рух об’єктів, Mastcam-Z фіксується на місці під час тривалих експозицій, що додало складності зйомці. NASA також нещодавно опублікувало фотографії комети, зроблені обсерваторією STEREO та космічним апаратом SOHO. NASA також нещодавно опублікувала фотографії комети, зроблені її обсерваторією STEREO та космічним апаратом SOHO. Томас Пузія, астрофізик, який очолював команду чилійської обсерваторії, що першою зробила відкриття, назвав широке обговорення комети “дивовижним”. Проте він наголосив на небезпеці ставити спекуляції вище за науковий процес, зазначивши, що “факти, всі без винятку, вказують на звичайний об’єкт, який летить до нас з міжзоряного простору”. Він додав, що комета була “дуже винятковою за своєю природою, але це нічого такого, що ми не могли б пояснити за допомогою фізики”. Незважаючи на остаточні заяви NASA, професор Гарвардського університету Аві Лоеб, який був одним з головних прихильників ідеї про інопланетний космічний корабель, досі не переконаний. Він зазначив, що “очевидно, це може бути природним явищем”, але додав: “ми повинні враховувати можливість того, що це технологічно, бо якщо це так, то наслідки для людства будуть величезними”. Таким чином, хоча NASA, здається, поставило крапку в суперечці щодо 3I/ATLAS, дебати про міжзоряні об’єкти та можливе інопланетне життя залишаються відкритими для подальших досліджень та обговорень. The post Комета чи інопланетний корабель: нові зображення NASA нарешті розкрили природу 3I/ATLAS first appeared on T4 - сучасні технології та наука.