Microsoft представила MAI-Image-1 — свою першу внутрішньо розроблену text-to-image модель, яка вже потрапила в топ-10 найкращих моделей на LMArena. MAI-Image-1 створює реалістичні зображення зі збереженням природного освітлення, текстур і відблисків, а також працює помітно швидше за більші моделі. Розробка стала частиною стратегії Microsoft AI щодо розвитку власних рішень штучного інтелекту. Після анонсу двох попередніх моделей у серпні 2025 року, цей реліз демонструє, що компанія серйозно налаштована конкурувати з такими гігантами, як OpenAI, Midjourney чи Stability AI. Фото птаха згенероване за допомогою MAI-Image-1 Що робить MAI-Image-1 особливою Висока фотореалістичність світла та тіней Уникнення шаблонних результатів Оптимізація для творчих і професійних задач Швидка інтеграція з іншими інструментами Розробники зазначають, що модель оцінювалась на реальних сценаріях використання, включно з проєктами дизайнерів, маркетологів і фотографів. Джерело

Для мільйонів комп’ютерів по всьому світу годинник вже невблаганно цокає. 14 жовтня 2025 року — це не просто дата в календарі, а день, коли найнадійніший цифровий помічник багатьох із нас, Windows 10, офіційно піде на пенсію. Корпорація Microsoft припинить її офіційну підтримку. Здавалося б, що тут такого? Адже система не перестане працювати. Проте це затишшя оманливе, і воно приховує серйозні ризики, ігнорувати які — все одно що залишати двері свого дому навстіж. То що ж чекає на понад половину всіх користувачів Windows і, найголовніше, як підготуватися до цих змін? Про це пише Pixelinform. Чому це набагато серйозніше, ніж здається Давайте будемо відвертими: головна проблема — це не відсутність нових шпалер чи функцій. Припинення підтримки означає кінець оновлень безпеки. Уявіть, що ваш комп’ютер — це фортеця. Раніше Microsoft регулярно латала стіни, закриваючи діри, які знаходили хакери. Після жовтня 2025 року ці «ремонтні роботи» припиняться. Кожна нова вразливість, виявлена зловмисниками, залишиться відкритою брамою до ваших особистих даних. І мова йде не про гіпотетичні загрози. Це цілком реальний ризик зіткнутися з: Програмами-шифрувальниками, які блокують доступ до ваших фото та документів, вимагаючи викуп. Шпигунським ПЗ, що тихо краде паролі від соцмереж, пошти та, найстрашніше, банківських застосунків. Вірусами, які можуть перетворити ваш ПК на частину ботнету для атак на інші ресурси. Чи варта звична «десятка» такого ризику? Питання риторичне. Ваш комп’ютер перетвориться на легку мішень, і жоден антивірус не зможе гарантувати стовідсотковий захист, якщо в самій операційній системі зяють діри. Ваш план дій: три шляхи та один бонусний Панікувати не варто, адже час для підготовки ще є. Microsoft пропонує кілька сценаріїв, і вам потрібно обрати той, що підходить саме вам. Розгляньмо їх детальніше. Безкоштовне оновлення до Windows 11. Це ідеальний варіант, якщо ваш комп’ютер відповідає мінімальним системним вимогам. Головні «камені спотикання» — це наявність модуля TPM 2.0 та відносно сучасний процесор. Перевірити сумісність можна за допомогою офіційної утиліти від Microsoft “PC Health Check”. Якщо ваш пристрій підходить — це найпростіший і найбезпечніший шлях. Купівля нового ПК. Звучить радикально, але якщо вашому комп’ютеру вже 5-7 років і він не проходить перевірку на сумісність, це розумна інвестиція. Ви отримаєте не лише нову ліцензійну ОС, а й значно продуктивніший та енергоефективніший пристрій, який служитиме вам роками. Платні оновлення безпеки (ESU). Це, скоріше, рішення для бізнесу, а не для домашніх користувачів. Протягом трьох років після закінчення підтримки можна буде платно отримувати критичні оновлення безпеки. Проте вартість цієї послуги щорічно зростатиме, і для звичайної людини це економічно невигідно. Існує і бонусний, альтернативний шлях — перехід на іншу операційну систему, наприклад, на один із дистрибутивів Linux. Сучасні версії, як-от Linux Mint чи Ubuntu, мають дружній інтерфейс, безкоштовні та чудово працюють навіть на старому залізі, ідеально підходячи для вебсерфінгу, роботи з документами та перегляду медіа. Отже, кінець підтримки Windows 10 — це не вирок, а скоріше поштовх до дії. Не відкладайте це питання на останній момент. Вже сьогодні перевірте сумісність вашого комп’ютера з Windows 11, оцініть його стан і прийміть виважене рішення. Адже ваша цифрова безпека та спокій варті того, щоб приділити цьому увагу заздалегідь. Що робити після завершення підтримки Windows 10: поради користувачам читайте на сайті Pixel.inform.

Люди часто думають, що холестерин впливає лише на серце. Однак нові дослідження показують, що він може формувати майбутнє і мозку. Дослідження, проведене Брістольським університетом у співпраці з Копенгагенською університетською лікарнею, показало, що люди з природним зниженням рівня холестерину мають менший ризик розвитку деменції. У дослідженні взяли участь понад мільйон людей з Данії, Англії та Фінляндії, що робить його одним із найбільших у своєму роді. Гени холестерину містять відповіді Деякі люди народжуються з генетичними варіантами, які підтримують низький рівень холестерину без будь-яких ліків. Доктор Лів Тіб’єрг Нордестгаард та її команда використали ці гени, щоб зрозуміти, як зниження рівня холестерину може захищати мозок. Метод, який вони використовували, називається менделівською рандомізацією, імітує те, що відбувається, коли хтось приймає такі ліки, як статини або езетиміб, але без факторів, пов’язаних зі способом життя. Немає потреби враховувати дієту, фізичні вправи чи вагу. Результати були вражаючими. Зниження рівня холестерину всього на один мілімоль на літр (ммоль/л) може зменшити ризик деменції до 80 відсотків для певних генетичних мішеней. «Наше дослідження показує, що якщо у вас є ці варіанти, які знижують рівень холестерину, схоже, у вас значно нижчий ризик розвитку деменції», — сказав доктор Нордестгаард, який зараз працює в Університетській лікарні Копенгагена. Вплив холестерину на мозок Холестерин, що не належить до ЛПВЩ, включає всі шкідливі типи – ті, що закупорюють артерії та обмежують кровотік. Коли він накопичується, артерії звужуються, і можуть утворюватися дрібні тромби. Ці тромби можуть перекривати постачання кисню до частин мозку, спричиняючи крихітні, повторювані травми, які поступово руйнують пам’ять. «Атеросклероз є результатом накопичення холестерину в кровоносних судинах. Він може бути як в тілі, так і в мозку, і збільшує ризик утворення дрібних тромбів – однієї з причин деменції», – сказав доктор Нордестгаард. Її слова підкреслюють просту істину: те, що шкодить серцю, може також зашкодити мозку. Дослідження показує, що довічний контроль рівня холестерину, чи то за допомогою генів, чи лікування, може суттєво вплинути на старіння мозку. Дані з мільйона життів Дослідники проаналізували шість генів, пов’язаних з холестерином, включаючи HMGCR, NPC1L1 та CETP. Ці гени регулюють білки, на які впливають такі препарати, як статини та езетиміб. Коли ці гени природним чином знижують рівень холестерину, ризик деменції також знижується. У цьому дослідженні було використано інформацію з біобанку Великої Британії, Копенгагенського загального дослідження населення, Копенгагенського міського дослідження серця, дослідження FinnGen та Глобального консорціуму з генетики ліпідів. Разом ці набори даних показали узгоджені результати для різних груп населення та вікових груп. Аналіз також показав, що генетичне зниження рівня холестерину впливає на всі форми деменції — судинну, неуточнену та хворобу Альцгеймера, — але найбільш сильно на судинну та неуточнену деменцію. Ці форми більш безпосередньо пов’язані зі здоров’ям кровоносних судин. Окрім звичайних ліків Статини сьогодні домінують у лікуванні холестерину, але інші препарати можуть приєднатися до цієї боротьби. Наприклад, інгібітори PCSK9 вже захищають серце, допомагаючи організму очищати організм від холестерину ЛПНЩ. Також вивчаються інгібітори CETP та препарати, спрямовані на ANGPTL4. Деякі з цих препаратів показали слабші результати в поточному аналізі, проте загальна закономірність залишилася незмінною: нижчий рівень холестерину означає нижчий ризик деменції. Дослідження показує, що захист мозку може залежати від того, наскільки рано починається контроль рівня холестерину. «Було б справді гарним наступним кроком провести рандомізовані клінічні випробування протягом 10 або 30 років, наприклад, де ви дасте учасникам ліки для зниження рівня холестерину, а потім розглянете ризик розвитку деменції», – сказав доктор Нордестгаард. Захист поза межами генетичного ризику Одне з головних питань полягало в тому, чи залежить ця перевага від гена APOE ɛ4, добре відомого фактора ризику хвороби Альцгеймера. Дослідження показало, що зниження рівня холестерину допомогло навіть тим, хто мав APOE ɛ4. Це означає, що захисний ефект діє незалежно від цього генетичного ризику. Це відкриття підтверджує ідею про те, що контроль рівня холестерину є довічним захистом, а не лише проблемою середнього віку. Воно також пояснює, чому дослідження статинів у людей похилого віку часто показують неоднозначні результати. Пізній початок лікування може бути занадто пізнім. Контроль рівня холестерину запобігає деменції Висновок з цього дослідження здається напрочуд очевидним: підтримуйте низький рівень холестерину – не лише для серця, а й для мозку. Переваги, ймовірно, починають проявлятися за десятиліття до появи втрати пам’яті. Ранній та стабільний контроль може відтермінувати або навіть повністю запобігти деменції. Дослідження не стверджує, що препарати, що знижують рівень холестерину, виліковують деменцію, але воно показує, що підтримка здорового рівня холестерину може змінити те, як ми старіємо. Наступним завданням є доведення цього за допомогою довгострокових випробувань, які спостерігатимуть за людьми протягом усього їхнього життя. Здоров’я мозку починається з раннього віку Послання для громадського здоров’я просте: здоров’я мозку починається задовго до перших ознак погіршення. Той самий вибір, який захищає артерії – збалансоване харчування, фізичні вправи та медикаментозне лікування – може також захистити нейрони. Як дійшли висновку доктор Нордестгаард та її команда, низький рівень холестерину протягом усього життя може бути одним із найсильніших захисних механізмів проти деменції. Серце та мозок, які довго вивчали окремо, здається, розповідають одну спільну історію – захистіть одне, і ви, можливо, врятуєте інше. Дослідження опубліковане в журналі Alzheimer’s & Dementia.

Земля долає ключові кліматичні пороги швидше, ніж очікувалося. Вчені попереджають, що ці переломні моменти знаменують моменти, коли природні системи різко змінюються, спричиняючи незворотні глобальні наслідки. У новому звіті Ексетерського університету та глобальних партнерів застерігається, що один із цих моментів вже переломився. Тепловодні коралові рифи, життєво важливі для океанічного життя та прибережних спільнот, руйнуються. Коралові рифи гинуть через потепління океанів Ці рифи годують майже мільярд людей і є притулком для чверті всіх морських мешканців. Зараз більшість із них гине. Звіт Global Tipping Points підтверджує, що коралові рифи перевищують межу свого виживання. Океанічні теплові хвилі знебарвлюють величезні ділянки коралів, перетворюючи барвисті екосистеми на бліді скелети. Якщо глобальне потепління найближчим часом не повернеться назад, великі рифові системи зникнуть. Лише кілька невеликих заповідників можуть вижити, і їх необхідно захищати за будь-яку ціну. «Ми швидко наближаємося до кількох переломних моментів земної системи, які можуть змінити наш світ, маючи руйнівні наслідки для людей і природи», – сказав професор Тім Лентон з Університету Ексетера. Його слова різко прорвали політичні вагання. Коралові рифи більше не є попереджувальним знаком. Вони є доказом того, що відбувається, коли дії починаються занадто пізно. Перший переломний момент планети Вчені кажуть, що це перший підтверджений випадок планетарного переломного моменту. «На жаль, зараз ми майже впевнені, що перетнули один із цих переломних моментів для тепловодних або тропічних коралових рифів», – сказав Лентон. З 2023 року морські експерти фіксують масову загибель коралів у Тихому, Індійському та Атлантичному океанах. Підвищення температури призвело до рекордно високих температур моря, внаслідок чого понад 80 відсотків рифів пошкоджено або загинуло. При потеплінні всього на 1,4°C (2,5°F) рифи вже не можуть бути відновлені. Навіть якщо температура стабілізується на рівні 1,5°C (2,7°F), понад 99 відсотків зникне. Коли корали перегріваються, вони викидають водорості, які їх живлять і забарвлюють. Без цих водоростей вони голодують і руйнуються. Втрати не лише екологічні, а й людські. Мільйони людей у ​​прибережних регіонах залежать від рифів для їжі, доходу та захисту від штормів. Їхнє скорочення однаково сильно вдарить як по природі, так і по суспільству. Попереду ще більше переломних моментів Коралова криза — це лише один елемент більшої картини. Вчені побоюються, що наступними на черзі будуть амазонські тропічні ліси, льодовикові щити Гренландії та Західної Антарктики, а також життєво важливі океанічні течії. Після руйнування цих систем відновлення може зайняти століття або взагалі не відбутися. Доктор Майк Барретт, головний науковий радник WWF-UK, назвав ці висновки «неймовірно тривожними». «Те, що тепловодні коралові рифи досягають своєї точки термічного перелому, є трагедією для природи та людей, які залежать від них для їжі та доходу». Доктор Барретт назвав це «тривожним сигналом» для світових лідерів, які зібралися напередодні COP30. Він попередив, що без рішучих дій амазонський та полярний лід можуть піти тим самим шляхом, що й рифи.

Експерти вважають, що місце, де були знайдені монети, яким 2500 років, колись могло бути сезонним ринком. Золоті та срібні монети кельтської епохи, знайдені в Чеській Республіці, можуть бути залишками стародавніх угод на сезонному ринку. Археологи знайшли сотні монет віком 2500 років, деякі з яких мають раніше невідомі стилі карбування, що створює нову таємницю навколо цього місця. Розташоване в Пльзеньському краї на заході країни, раніше невідоме кельтське поселення було предметом розкопок протягом п’яти років. Поряд з монетами, команда з Інституту археології Чеської академії наук повідомила, що вони також виявили золоті прикраси, кілька металевих предметів (наприклад, бронзові пряжки, браслети та фігурку коня) і навіть фрагменти золотих і срібних злитків. «Вони могли відігравати незалежну роль в обміні», – сказав Давид Данечек, археолог інституту, щодо злитків у перекладеній заяві з Чеської Республіки, – «але їх також могли видобувати під наглядом – за згодою – регіонального правителя». Багато монет, що походять з раніше невідомого монетного двору, на деяких з яких зображені тварини, досі оповита таємницею. Це досить інтригуюче для Даніеля Страніка, археолога з Музею та галереї Північного Пльзненського краю в Маріанській Тиніці, щоб зазначити, що знахідка «може змінити сучасний погляд на кельтські монети в Богемії». Знахідка датується десь між VI та I століттями до нашої ери. «Головною метою проєкту було, перш за все, порятунок рухомих археологічних знахідок, яким безпосередньо загрожують незаконні старателі, оранка та природний вплив», – заявив у своїй заяві директор інституту Ян Марік. Шукачі скарбів, які тримають у руках металошукачі, є причиною того, що точне місцезнаходження тримається в таємниці. Розмір раніше невідомої пам’ятки нагадує менші регіональні центри в Австрії чи Моравії, але без чітких доказів постійного поселення її минуле використання невідоме. «Таким чином, це може бути місце зі значною мірою сезонним характером діяльності, під час якого люди випадково втрачали переважно дрібні або дуже дрібні предмети, такі як монети», — сказав Данечек. «Знайдені рубані золоті та срібні злитки також відповідають комерційному напрямку пам’ятки». Музей вже почав показувати невелику частину знахідки, але найбільші та найунікальніші предмети наразі зберігаються в безпечному місці, сказав директор музею Павло Кодера, і будуть виставлені лише після «повної професійної оцінки». Джерело

В глибинах головного поясу астероїдів, між орбітами Марса та Юпітера, обертається унікальний космічний об’єкт, що розбурхує уяву науковців та економістів — астероїд 16 Психея. Цей астероїд, що за формою нагадує картоплину, вирізняється надзвичайною яскравістю; його поверхня відбиває майже третину сонячного світла, що робить його вдвічі яскравішим за більшість своїх сусідів. Саме ця відбивна здатність породила сміливу гіпотезу про те, що Психея може бути не просто кам’янистим тілом, а оголеним залізо-нікелевим ядром загиблої протопланети — реліктом світанку Сонячної системи. Деякі оцінки вартості цих металів сягають астрономічної суми у 100 000 квадрильйонів доларів, що перевершує всю світову економіку, пише T4. Однак подальші дослідження внесли інтригуючу корективу в цей металевий портрет. Уточнені розрахунки маси та об’єму показали, що щільність Психеї становить лише близько половини від очікуваної, якби вона повністю складалася з металу. Це вказувало на парадоксальну природу астероїда: хоча його основна маса є переважно неметалевою, він, імовірно, вкритий мантією, надзвичайно багатою на метали. Таке поєднання породило головне питання: як саме Психея отримала свій блискучий металевий плащ? Найбільш переконливою відповіддю на сьогодні є теорія феровулканізму — процесу, аналогічного до звичайного вулканізму, але з однією ключовою відмінністю: замість розплавленої силікатної породи на поверхню вивергається розплавлений метал. Ідея полягає в тому, що під час формування астероїда його металеве ядро почало тверднути ззовні всередину. У міру кристалізації зовнішніх шарів, розплавлене внутрішнє ядро збагачувалося легшими елементами, що створювало різницю в щільності та величезний внутрішній тиск, достатній для того, щоб прорвати кам’янисту мантію і вилити розплавлений метал на поверхню. Не пропустіть: В Європі виявили дерево, яке накопичує золото Психея може бути не просто кам’янистим тілом, а оголеним залізо-нікелевим ядром загиблої протопланети — реліктом світанку Сонячної системи. Деякі оцінки вартості цих металів сягають астрономічної суми у 100 000 квадрильйонів доларів, що перевершує всю світову економіку. Нове дослідження, опубліковане в Journal of Geophysical Research: Planets, додає вирішальну деталь до цієї гіпотези, показуючи, що феровулканізм можливий лише за певного хімічного складу астероїда. Вчені Яап Йоррітсма та Він ван Вестренен створили комп’ютерні моделі, щоб перевірити, за яких умов у ядрі Психеї міг виникнути достатній тиск для металевих вивержень. Вони змоделювали еволюцію астероїда, припускаючи, що його початковий склад був подібний до одного з трьох типів метеоритів: звичайних H-хондритів з помірним вмістом заліза, рідкісних EH-хондритів, що майже не містять заліза, та багатих на метали мезосидеритів. Результати моделювання виявилися однозначними: низький вміст заліза, як у EH-хондритів, призводив до формування крихітних ядер, нездатних генерувати необхідний тиск. Натомість найсприятливішим сценарієм для феровулканізму виявився склад, подібний до мезосидеритів. Це означає, що Психея, найімовірніше, сформувалася з матеріалу, хімічно схожого на ці рідкісні, багаті на метали метеорити. Остаточну відповідь на загадку золотого астероїда має дати місія NASA «Психея», космічний апарат якої досягне астероїда в липні 2029 року. Протягом двох років він буде картографувати поверхню та збирати спектроскопічні дані. Якщо камери зафіксують великі застиглі потоки або виходи металу, це стане прямим доказом того, що в минулому на цьому дивовижному астероїді вирували металеві вулкани, які й подарували йому його безцінне сяйво. Цікаво знати: Не блакитна планета: якого кольору була Земля 2,4 мільярда років томуThe post Вчені дізналися, звідки на астероїді Психея золота на $100 000 квадрильйонів first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Похоронні речі, поховані разом з померлими, такі як ювелірні вироби та зброя, могли бути реліквіями язичництва, що залишилися з розвитком християнства в Польщі. Це почалося, як і багато інших археологічних відкриттів — з початку будівництва. Енергетична компанія Polska Spółka Gazownictwa розпочала роботи на газопроводі в селі Борково в центральній Польщі, коли натрапила на стародавнє поховання. Археологів викликали для розкопок після того, як про знахідку повідомили до воєводського управління охорони пам’яток. Розкопки під керівництвом Пйотра Алагірського, археолога, відомого тим, що під час відпустки він знайшов неолітичну фігурку, виявили цілий цвинтар, що датується X століттям, де поблизу колишнього укріпленого поселення було поховано щонайменше двадцять людей. Хоча людські останки цього періоду вже знаходили в Європі раніше, масові поховання трапляються рідко. Схоже, що цей також міг мати якесь відношення до лютого воєначальника. Цей цвинтар знаменує епоху переходу Польщі до християнства. Хоча язичництво було залишено позаду, ранні християни все ще дотримувалися деяких язичницьких звичаїв, таких як поховання померлих з поховальними речами. Деяких померлих відправляли в потойбічне життя зі срібними кільцями, сердоліковими намистинами, наконечниками стріл, лезами ножів та бойовою сокирою. «Це поворотний момент, повний культурний зсув», – сказав Алагірський «Gazeta Wyborcza». «Вже існувало повір’я, що тіла померлих не можна спалювати, що їх потрібно було покласти в могилу під час інгумації, але язичницький імпульс класти зброю, дари та прикраси разом із тілом залишався». Чи свідчить знайдена на цьому місці зброя про поховання воїнів, питання спірне, але Алагерський припускає, що поховані тут чоловіки могли загинути в бою. На відміну від жінок, скелети яких показали, що вони мали приблизно середній розмір для того періоду, чоловіки були вищими за середній зріст, мали міцнішу статуру та були поховані з сокирами та наконечниками стріл. Була одна особа, чиї кістки мали ознаки частої верхової їзди. Навіть ювелірні вироби могли бути показником вищого соціального становища, що личить елітним воїнам. У ранньому середньовіччі срібло часто імпортувалося до Польщі як зі сходу, так і зі заходу, і вважається, що також імпортувався сердолік. Окрім того, що укріплена громада, частиною якої був цей цвинтар, слугувала місцем останнього спочинку для загиблих у битві, вона, можливо, містила воїнів та їхні родини. Вона також могла бути призначена для армії могутнього лідера. Як князь Польщі з 960 року до своєї смерті в 992 році, Мешко I об’єднав польські землі та створив незалежну державу. Він заснував твердині на багатьох територіях та вербував солдатів, яким платив сріблом (ще одна причина, чому срібло в могилах може вказувати на зв’язок з військовою службою), товарами та заступництвом їхніх сімей. Однак, чи пов’язане могильне ущелина Борково з арміями та завоюваннями Мешка I, залишається спірним. Алагерський не виключає цього, але інші археологи, які брали участь у розкопках, переконані, що це ранньохристиянське кладовище, яке не має військового значення. «В археології дуже рідко можна дозволити собі розкіш пов’язати цвинтар із місцем, де жили поховані там люди», – сказав він. «Тут ми не лише знаємо, що поблизу є фортеця, але й знахідки з цвинтаря підтверджують, що померлі точно були пов’язані з цим поселенням». Можливо, це був звичайний цвинтар, де людей ховали окремо. Можливо, деякі з них були воїнами за збігом обставин, але поки що немає жодних доказів, що пов’язують їх з Мешком I, окрім періоду, в який вони жили (і, можливо, наявності срібла). Незабаром скелети пройдуть антропологічний аналіз, який може розвіяти пелену таємниці.

Сучасний образ Землі, що закріпився у свідомості людства завдяки космічним знімкам, — це сяюча блакитна мармурова куля, прикрашена вихорами білих хмар та масивами зелених і коричневих континентів. Проте ця звична палітра є відносно новим явищем в історії нашої планети. Якби ми могли поглянути на Землю 2,4 мільярда років тому, перед нами постала б зовсім інша, дивовижна картина — світ, забарвлений не в синьо-зелені, а в м’які фіолетові відтінки. Ця ідея, відома як «гіпотеза фіолетової Землі», була запропонована молекулярним біологом Шиладітьєю Дассармою та астробіологом Едвардом Швітерманом і пропонує радикально новий погляд на еволюцію життя. В основі гіпотези лежить припущення, що перші фотосинтезуючі організми на планеті були не зеленими, а фіолетовими, і саме вони докмінували в прадавніх океанах, надаючи всій планеті характерного бузкового відтінку, розповідає T4. Переважна більшість сучасних фотосинтезуючих форм життя, від велетенських дерев Амазонії до мікроскопічних ціанобактерій в океані, завдячують своїм кольором пігменту хлорофілу. Він ефективно поглинає світло в синій та червоній частинах видимого спектра, перетворюючи його на енергію, але відбиває зелене світло, яке ми й бачимо. Це завжди виглядало дещо парадоксально, адже саме зелена частина спектра несе в собі максимум сонячної енергії. Чому ж еволюція обрала шлях ігнорування такого цінного енергетичного ресурсу? Гіпотеза фіолетової Землі пропонує елегантне пояснення. Вона припускає, що до появи хлорофілу життя використовувало інший, хімічно простіший пігмент для збору сонячного світла — ретиналь. На відміну від хлорофілу, ретиналь поглинає саме зелене світло, а відбиває фіолетове та червоне, що в сумі дає пурпуровий колір. Цей механізм не є суто теоретичним; він досі існує у деяких сучасних мікробів, зокрема у солелюбних галобактерій, що процвітають у безкисневих середовищах. Якби ми могли поглянути на Землю 2,4 мільярда років тому, перед нами постала б зовсім інша, дивовижна картина — світ, забарвлений не в синьо-зелені, а в м’які фіолетові відтінки Оскільки ретиналь є простішою молекулою, цілком імовірно, що він з’явився на еволюційній арені раніше за складний комплекс хлорофілу. В умовах ранньої Землі, коли атмосфера була практично позбавлена кисню, організми на основі ретиналю мали ідеальні умови для процвітання. Якщо прадавні океани кишіли цими мікробами, вони б ефективно поглинали найенергетичнішу частину сонячного спектра, залишаючи для інших лише «крихти» — сині та червоні довжини хвиль. Саме в цій вільній екологічній ніші й міг еволюціонувати фотосинтез на основі хлорофілу, який навчився використовувати те світло, що залишалося доступним. Переломний момент настав близько 2,4 мільярда років тому під час так званої Великої кисневої події. Оснащені хлорофілом ціанобактерії почали домінувати. Їхній фотосинтез мав революційний побічний продукт — кисень, який почав насичувати атмосферу, кардинально змінюючи правила гри та прокладаючи шлях для розвитку складного життя. Колись фіолетова Земля поступово поступилася місцем блакитно-зеленій планеті, яку ми знаємо сьогодні. Ця гіпотеза має величезне значення для астробіології та наших пошуків життя за межами Землі. Вона нагадує, що життя не обов’язково має бути синонімом зеленого кольору. Шукаючи біосигнатури на екзопланетах, вчені не повинні обмежуватися лише спектральним слідом хлорофілу. Цілком можливо, що на інших світах домінують форми життя, засновані на інших пігментах, і ці планети можуть бути фіолетовими, помаранчевими або навіть чорними, поглинаючи весь спектр світла своєї зірки. Життя може бути набагато різноманітнішим, ніж ми можемо собі уявити, і історія нашої власної планети є яскравим тому підтвердженням. Читайте також: Вчені показали рідкісну “чотириоку” тварину, яка мешкає на кордоні Кенії та СомаліThe post Не блакитна планета: якого кольору була Земля 2,4 мільярда років тому first appeared on T4 - сучасні технології та наука.

Ліси – це легені планети, вони витягують вуглець з повітря та повертають у нього життя. Однак протягом десятиліть ці життєво важливі екосистеми скорочуються з тривожною швидкістю, замінюючись сільськогосподарськими угіддями, містами та порожніми вирубками. Зі зростанням кліматичної тривоги багато хто вдався до кампаній з посадки дерев та обіцянок висадити мільярди саджанців, щоб відновити зелений покрив Землі. Але що, якщо сама природа вже має найпотужніше рішення? Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature, саме це й передбачає. Дослідники виявили, що до 530 мільйонів акрів вирубаних тропічних лісів – площа більша за Мексику – може відновитися природним шляхом, якщо просто давати спокій. Це природне відродження може поглинути 23,4 гігатонни вуглецю протягом 30 років, що суттєво допоможе глобальним зусиллям у боротьбі зі зміною клімату. Окрім вуглецю, це також може відновити біорізноманіття, покращити якість води та стабілізувати місцевий клімат. Природне відновлення лісів «Посадка дерев у деградованих ландшафтах може бути дорогою. Використовуючи методи природного відновлення, країни можуть досягти своїх цілей відновлення економічно ефективно», – сказала Брук Вільямс з Квінслендського технологічного університету та Інституту обміну потужностями в екологічних рішеннях. «Наша модель може допомогти визначити, де найкраще скористатися цією економією», – додає вона. У дослідженні визначено п’ять країн, які володіють понад половиною цього потенціалу регенерації – Бразилія, Індонезія, Китай, Мексика та Колумбія. Ці країни, багаті на тропічні ландшафти, зараз стоять на межі тихого, природного відновлення. Їхні екологічні умови, включаючи високий вміст вуглецю в ґрунті та близькість до збережених лісів, роблять їх ідеальними ґрунтами для масштабного відновлення. Відстеження відновлення лісів з космосу Ці глобальні зусилля є кульмінацією десятиліть дистанційного зондування та екологічних досліджень. Метью Фаган, експерт з екологічних систем Університету Меріленду, допоміг розробити критично важливий набір даних, використаний у дослідженні. «Ми використали супутникові знімки, щоб визначити мільйони невеликих ділянок, де лісовий покрив з часом збільшувався», – сказав Фаган. «Потім ми за допомогою машинного навчання виключили ділянки, засаджені людьми, зосередившись на природному відновленні». У дослідженні відстежувалися зміни деревного покриву з 2000 по 2012 рік і перевірялося, чи збереглися ці ліси до 2015 року. Результатом став багатий глобальний набір даних, який показує, де природа непомітно відвойовувала землі. Використовуючи ці дані, команда створила прогнозну модель, здатну відображати потенціал регенерації з роздільною здатністю всього 98 футів (30 метрів). Кожен піксель на цифровій карті відображає ймовірність природного відновлення лісів – надзвичайний рівень точності, який допомагає місцевим політикам бачити можливості як на національному, так і на громадському рівнях. Дешевше, ніж садити дерева Посадка дерев часто домінує в екологічній політиці, але це не завжди найкращий чи найефективніший шлях. Дослідження порівнює витрати на активне лісовідновлення з витратами на природне відновлення та виявляє разючу різницю. Відновлення лісів природним шляхом може коштувати всього 5 доларів за акр, тоді як посадка дерев може перевищувати 10 000 доларів за акр на тій самій площі. Дослідники зазначають, що природні відновлені ліси часто мають більше біорізноманіття та залишаються стабільними протягом триваліших періодів, ніж ті, що створені в результаті кампаній з посадки рослин. Такий підхід не означає нічого не робити – він означає створення належних умов для відновлення. Допоміжна природна регенерація може включати видалення інвазивних видів, встановлення огорож для пасовищних тварин або запобігання пожежам. Ці невеликі дії можуть пришвидшити відновлення, дозволяючи природному поширенню насіння та екологічній сукцесії взяти на себе ініціативу. Дослідження показує, що найвищий потенціал відновлення спостерігається в межах 300 метрів від існуючих лісів, де насіння та запилювачі процвітають удосталь. Лісовий ґрунт зберігає таємницю Органічний вуглець ґрунту виявився потужним предиктором успішного відновлення. Території, багаті на органічну речовину, як правило, сприяють розвитку більш стійкої рослинності, тоді як деградовані ґрунти часто уповільнюють відновлення. «Ці фактори, зокрема, здаються дуже добре пояснюють закономірності відновлення, які ми спостерігаємо по всьому світу», – сказав Фаган. Близькість до незайманих лісів також має значення, оскільки сусідні дерева постійно постачають дощ насіння, сприяючи генетичному різноманіттю та допомагаючи створенню складних рослинних угруповань. У планетарному масштабі, якби цим 530 мільйонам акрів дозволили відновитися, вони разом могли б поглинути до 30 гігатонн вуглецю, враховуючи підземну біомасу. Це приблизно на 14 відсотків більше глобального потенціалу поглинання вуглецю порівняно з тим, чого зараз досягають тропічні ліси. Місцеві голоси, вічні ліси Хоча результати дослідження є глобальними, його автори наголошують, що впровадження має залишатися локальним. «Наша мета і наша надія полягає в тому, що це буде використано демократичним чином місцевими жителями, організаціями та населеними пунктами від рівня округу аж до національного рівня, щоб відстоювати, де має відбуватися відновлення», – сказав Фаган. «Люди, які там живуть, повинні відповідати за те, що там відбувається – де і як відновлювати, насправді залежить від місцевих умов». Отримана карта високої роздільної здатності дозволяє особам, що приймають рішення, визначати пріоритетні зони для регенерації, допомагаючи інтегрувати екологічні цілі з економічним плануванням. Карта пропонує не лише інструмент для природоохоронців, але й потенційний план розвитку сільських районів, програм вуглецевих кредитів та управління водними ресурсами. Захист відростання лісів Однак дослідження попереджає, що багато районів з високим потенціалом відновлення стикаються з безпосередніми загрозами. Ліси, що знову відновлюються, можуть бути знову втрачені через сільське господарство, міську забудову або пожежі. Дослідники рекомендують підтримувати місцеві громади за допомогою фінансових стимулів, таких як плата за екосистемні послуги або перевірені схеми вуглецевих кредитів. Але вони також підкреслюють, що нинішні рамки ринку вуглецю рідко враховують природне відновлення лісів, що обмежує фінансову підтримку таких зусиль. Тому сильне місцеве управління, обізнаність громадськості та реформа політики є важливими для захисту цих молодих екосистем. Без довгострокового захисту перспектива природного відродження може зникнути так само швидко, як і здається. Природний план оновлення Якщо навіть частина цього потенціалу буде реалізована, це може зменшити викиди вуглецю майже на 27 відсотків на знеліснених землях. Переваги виходять далеко за рамки кліматичного балансу. Відновлені ліси покращують якість води, стабілізують ґрунт і відновлюють середовища існування для незліченних видів. Для громад, що живуть поблизу, вони відновлюють природні ресурси, зменшують ерозію та повертають стабільність опадів у регіони, які довго страждали від суходію. «Наша модель може допомогти визначити, де найкраще скористатися цією економією», – додав Вільямс. Її слова відображають глибшу істину – що найкращим союзником людства у відновленні балансу Землі можуть бути не нові технології чи величезні плантації, а сама природа.

Знайома картина? Ви приходите додому після напруженого дня, мріючи про відпочинок, а на кухні вас зустрічає самотня брудна тарілка в раковині. Або чашка. Або ціла гора посуду. І всередині миттєво закипає роздратування, яке виливається у гостру претензію до партнера. Здавалося б, дрібниця, але саме такі «тарілкові війни» здатні отруїти атмосферу в домі та перерости у справжній скандал. Та чи справді справа у посуді? Давайте будемо чесними: майже ніколи. Брудна тарілка — це лише верхівка айсберга, видимий симптом значно глибших процесів, що відбуваються у ваших стосунках. Про це пише Pixelinform. Не в тарілці справа: що насправді ховається за побутовими війнами Коли один із партнерів вибухає через побутову дрібницю, він насправді транслює зовсім інше повідомлення. Ця тарілка стає для нього символом. Символом чого? Найчастіше — відчуття несправедливості. В його картині світу це виглядає так: «Я вкладаю в наш спільний дім час, сили та енергію, а мої зусилля не цінують і навіть не помічають». Немитий посуд сприймається не як забудькуватість, а як прояв неповаги та знецінення. Це крик про те, що баланс «брати-давати» порушено, і хтось один відчуває себе не партнером, а обслуговуючим персоналом. За цим роздратуванням ховаються набагато складніші емоції: Втома: хронічна перевтома, коли будь-яка додаткова задача сприймається як остання крапля. Образа: накопичене почуття, що ваші потреби та ваш комфорт ігнорують. Самотність: відчуття, що ви боретеся з побутовими проблемами наодинці, без підтримки та командної гри. Інший партнер, у свою чергу, може щиро не розуміти причини конфлікту. Для нього тарілка — це просто тарілка, яку він збирався помити пізніше. Він не вкладає в неї жодного символічного значення, тому звинувачення здаються йому перебільшеними та ірраціональними. Так і виникає замкнене коло нерозуміння. Від претензій до діалогу: як перетворити сварку на розмову То що ж робити, аби не потонути у морі побутових конфліктів? Головне правило — перестати говорити про посуд і почати говорити про почуття. Замість того, щоб починати розмову з атаки («Ти знову не помив чашку!»), спробуйте використати техніку «Я-повідомлень». Це кардинально змінює динаміку розмови, переносячи фокус зі звинувачення на ваші власні переживання. Порівняйте: замість гострої претензії скажіть: «Коли я бачу брудний посуд після роботи, я почуваюся дуже втомленою та самотньою, ніби вся хатня робота лежить тільки на мені. Мені потрібна твоя допомога і підтримка». Такий підхід не викликає бажання захищатися, а навпаки, спонукає до співчуття та пошуку спільного рішення. Важливо також обрати правильний час для розмови — не в моменті гострого роздратування, а коли ви обоє спокійні та готові слухати один одного. Можливо, виявиться, що ваш партнер був завалений терміновим робочим завданням або просто погано себе почував. Отже, наступного разу, коли брудна тарілка спробує спровокувати чергову бурю, зупиніться на мить. Запитайте себе: «Що я відчуваю насправді? Про що я хочу сказати?». Це не про ідеальну чистоту, а про повагу, турботу та відчуття команди. Іноді розмова про свої почуття, розпочата через звичайну чашку, може зробити для стосунків набагато більше, ніж ідеально вимита кухня. Адже справжня близькість будується не на стерильності, а на вмінні чути та розуміти один одного. Не в тарілці справа: правда, яку пари не хочуть визнавати читайте на сайті Pixel.inform.