Одинадцята вечора. Мозок нарешті вмикається, і те, що здавалося нездійсненним цілий день, раптом робиться на диво легко. Хочеться читати, закінчити справу, додумати ідею. А потім дзвенить будильник на сьому ранку – і вся ця енергія кудись зникає. Робочий день починається незалежно від того, чи готовий ти до нього. Повідомляє T4 з посиланням на sciencealert.com. Для “сов” цей конфлікт – щоденна рутина. Але фінське дослідження, опубліковане в Occupational & Environmental Medicine, натякає, що наслідки можуть бути серйознішими за втому. Дослідники з Університету Оулу виявили: люди вечірнього хронотипу частіше отримували пенсію по інвалідності задовго до звичайного пенсійного віку. Що саме показало дослідження Фото: sciencealert.com Вчені спостерігали за 5 679 дорослими протягом 12 років. У 2012 році учасники віком 46 років відповіли на питання про ранкову втому, бажаний робочий графік і те, чи вважають вони себе “жайворонками” чи “совами”. Потім ці відповіді зіставили з національними пенсійними записами аж до 2023 року. До поправок на інші чинники вечірній тип мав приблизно на 70 відсотків вищу частоту отримання пенсії по інвалідності, ніж ранковий. Різниця зберігалася і серед чоловіків, і серед жінок. Серед чоловіків пенсію отримали 8,3 відсотка “сов” проти 5 відсотків “жайворонків”. Серед жінок – 12,1 відсотка проти 7,2 відсотка. Тут є нюанс, який часто губиться в заголовках. Вечірніх типів у вибірці було небагато: близько 10 відсотків чоловіків і 12 відсотків жінок. А з чоловіків- “сов” пенсію по інвалідності за час спостереження отримали лише 21 людина. Це означає, що статистична похибка навколо цієї оцінки досить велика. Справа не в хронотипі як такому Ось що цікаво: коли дослідники врахували стан здоров’я, картина змінилася. У моделях, де брали до уваги самооцінку здоров’я, індекс маси тіла, куріння, вживання алкоголю та фізичну активність, зв’язок слабшав і ставав статистично незначущим для обох статей. Те саме сталося, коли окремо врахували робочі години й графіки. “Ми вважаємо, що загалом гірше здоров’я вечірніх хронотипів порівняно з ранковими було найімовірнішим поясненням підвищеного ризику в нашому дослідженні”, – розповів ScienceAlert провідний автор роботи Tapio Räihä, дослідник життєвого шляху з Університету Оулу. Іншими словами, бути “совою” – це не вирок для кар’єри. Це маркер, який часто йде пліч-о-пліч з іншими речами: гіршим сном, меншою фізичною активністю, проблемами зі здоров’ям. Саме вони, а не сам хронотип, схоже, і тягнуть за собою ризик. Варто наголосити: хронотип – це не просто звичка дивитися ще одну серію. Це біологічна схильність відчувати бадьорість і сонливість у певний час. Вона має сильний генетичний компонент, хоча середовище теж впливає на те, як вона проявляється. Розклад проти внутрішнього годинника Одна з гіпотез, яку висувають автори, – невідповідність між внутрішніми ритмами й зовнішніми вимогами. У Фінляндії робочий день зазвичай починається близько восьмої ранку. Для “сови” це час, коли організм ще не на піку форми. І ось показова деталь: понад 70 відсотків вечірніх типів, які повідомили свій графік, усе одно працювали вдень. Уявіть водія, який щоранку сідає за кермо о шостій, хоча його мозок остаточно прокидається лише до десятої. Або програміста, від якого чекають продуктивності на стендапі о дев’ятій, хоча найкращі ідеї приходять йому після обіду. Це не про лін ість – це про те, що внутрішній годинник не переводиться наказом. Räihä радить кілька практичних речей: ранкове світло на вулиці, тьмяніше освітлення перед сном, обмеження екранів пізно ввечері. Він також згадує кофеїн і неліковані проблеми зі здоров’ям, які варто враховувати, якщо є труднощі зі сном. Щоправда, ці поради в дослідженні не перевіряли. “Якщо можете обрати роботу з гнучким графіком, це теж може допомогти”, – додає він. Планування завдань на періоди найбільшої бадьорості – ще один варіант. Але чи справді зміна графіка знижує ризик пенсії по інвалідності, наразі невідомо. Чого дослідження не доводить Тут варто бути чесними щодо обмежень. Це спостережне дослідження, тож причинно-наслідковий зв’язок довести не можна. “Наше дослідження було спостережним, тому ми не можемо довести причинно-наслідковий зв’язок”, – прямо каже Räihä. Є й тонший методологічний момент. Здоров’я, сон і умови праці вимірювали лише на старті – за 12 років вони могли змінитися. До того ж деякі з чинників, які “прибирали” з моделі, самі можуть бути ланками шляху від хронотипу до втрати працездатності. Враховуючи їх, можна ненароком стерти частину ефекту, який насправді досліджуєш. І ще одне: фінська система охорони здоров’я та пенсійне законодавство теж обмежують узагальнення. “Дослідження потрібно повторити в інших суспільствах, перш ніж робити широкі узагальнення”, – наголошує автор. Що це означає на практиці Найважливіший висновок, мабуть, заспокійливий. Räihä вважає, що “сови”, які дотримуються здорових звичок і дбають про свій сон, не повинні хвилюватися через потенційний ризик пенсії по інвалідності. Тобто йдеться не про те, щоб переробити себе на “жайворонка”, а про те, щоб не занедбувати здоров’я й сон. А що якщо ви керівник? Тоді варто замислитися, скільки продуктивності ви втрачаєте на команді, яка фізично не може працювати на піку о восьмій ранку. Гнучкий графік тут – не бонус для обраних, а інструмент, який може зберегти людям здоров’я і працездатність на роки. Дослідження не передбачає, чим закінчиться кар’єра конкретної людини-“сови”. Воно лише ставить питання: наскільки наші графіки збігаються з нашими біологічними ритмами – і що ми готові з цим робити. А ви о котрій насправді продуктивні? Часті запитання Чи означає це, що всі “сови” вийдуть на пенсію по інвалідності? Ні. Переважна більшість вечірніх типів у дослідженні так і не отримали такої пенсії за 12 років. Ідеться про підвищену ймовірність у групі, а не про передбачення для окремої людини. Чому зв’язок зник після поправок на здоров’я? Бо саме здоров’я, схоже, і є ключовим посередником. “Сови” на старті частіше мали гірший сон, нижчу фізичну активність і гірше самопочуття – і саме це, а не сам хронотип, пов’язували з ризиком. Хронотип можна змінити? Повністю – навряд чи, адже він має сильну генетичну складову. Але режим сну, освітлення й робочий графік цілком можна підлаштувати під себе. Чи допоможе перехід на вечірню роботу? Логіка підказує, що так, але дослідження цього не перевіряло. Чи знижує зміна графіка ризик пенсії по інвалідності – наразі відкрите питання. Якщо чесно, найкорисніше тут – не шукати в собі “сову” чи “жайворонка” як виправдання, а чесно подивитися на свій сон і здоров’я. Хронотип ви не оберете, а от звички – цілком.The post Фінське дослідження пов’язує “сов” з вищою ймовірністю ранньої пенсії по інвалідності first appeared on T4 - сучасні технології та наука.