Глибоко під нашими ногами, на межі недосяжних для людини глибин, у розплавленому океані заліза в зовнішньому ядрі Землі відбуваються процеси, які досі ставлять науковців у глухий кут. Нові аналізи супутникових даних показують: у 2010 році частина потоків розплавленого ядра під Тихим океаном раптово змінила напрям руху — замість звичного руху на захід почала зміщуватися на схід. Це відкриття базується на спостереженнях за магнітним полем Землі, які ведуться з орбіти. Саме вони дозволяють «зазирнути» у надра планети, адже безпосередньо дослідити ядро неможливо. На думку геофізика Фредеріка Даля Медсена з Единбурзького університету, така зміна ставить нові запитання щодо поведінки глибинних шарів Землі: чи це короткочасне відхилення, частина природних коливань, чи початок нового стабільного режиму циркуляції. Внутрішні процеси планети — це не абстрактна геологія, а основа її придатності для життя. Саме рухи розплавленого металу в зовнішньому ядрі створюють геомагнітне поле Землі. Цей механізм, відомий як геодинамо, перетворює кінетичну енергію рухів у магнітне поле, яке простягається навколо планети захисним «коконом». Без цього поля життя на поверхні виглядало б зовсім інакше: атмосфера поступово руйнувалася б під дією сонячного вітру, а космічне випромінювання досягало б поверхні без суттєвих перешкод. Довгий час вважалося, що потоки в зовнішньому ядрі досить стабільні та переважно рухаються в західному напрямку. Але повторний аналіз 27 років супутникових вимірювань — з 1997 по 2025 рік — показав складнішу картину. Дослідники виявили, що в регіоні під Тихим океаном частина потоку різко відхилилася від загальної схеми циркуляції. До 2010 року цей рух був слабко спрямований на захід, але вже після 2012 року він став сильним східним потоком. Його інтенсивність зростала до приблизно 2020 року, після чого почала зменшуватися. За оцінками вчених, це явище охоплює близько 5% поверхневого потоку зовнішнього ядра — тобто йдеться не про локальну «завихреність», а про масштабну перебудову рухів. Цікаво, що цей процес не схожий на класичні вихрові структури, які спостерігають, наприклад, в атмосфері Юпітера чи Сатурна. Натомість він має хвилеподібний характер — ніби частина розплавленого металу синхронно змінила напрямок руху. Що саме спричинило таку перебудову, поки невідомо. Однак інші спостереження того періоду натякають, що 2010 рік міг бути особливим для всієї планетарної системи процесів. Наприклад, відомо, що тривалість доби на Землі змінюється циклічно, і один із таких циклів був порушений саме тоді. Крім того, сейсмічні дані вказують на можливі зміни у поведінці внутрішнього ядра. Деякі дослідники також пов’язують ці події з «геомагнітними ривками» — різкими змінами магнітного поля, які спостерігали у 2017 році та які можуть бути наслідком глибинної турбулентності. Хоча всі ці процеси не становлять прямої загрози для людей на поверхні, вони мають велике значення для науки. Магнітне поле Землі є ключовим елементом захисту планети від космічної радіації та впливу сонячної активності. Розуміння того, як працює цей «внутрішній двигун», дозволяє точніше прогнозувати його зміни в майбутньому. Як зазначає вчена Європейського космічного агентства Елізабетта Іорфіда, сучасні супутникові місії дають дедалі детальнішу картину процесів у глибинах планети. І ці дані поступово показують: ядро Землі може бути набагато більш динамічним і мінливим, ніж це вважалося раніше. Дослідження було опубліковано в Journal of Studies of Earth’s Deep Interior.

Зовнішнє ядро Землі під Тихим океаном несподівано змінило напрямок руху. Вчені вважають, що це може вплинути на розуміння того, як формується магнітне поле планети. Незвичний процес зафіксували завдяки супутникам Європейського космічного агентства ESA. Про це повідомляє NNews із посиланням на дослідження, опубліковане в журналі Journal of Studies of Earth’s Deep Interior. Що саме виявили науковці Розплавлене залізо у зовнішньому ядрі Землі постійно рухається на глибині близько 2200 км. Саме цей рух створює геомагнітне поле, яке захищає планету від сонячної радіації. Протягом десятиліть дослідники вважали, що потоки у зовнішньому ядрі переважно зміщуються на захід. Однак у 2010 році під екваторіальною частиною Тихого океану стався несподіваний “розворот” — велика область рідкого заліза почала інтенсивно рухатися на схід. Як це вдалося помітити Ключову роль у відкритті відіграли супутники ESA — Swarm, CryoSat, а також місії CHAMP і Ørsted. Вони збирали магнітні дані з 1997 по 2025 рік. Особливо важливою стала місія Swarm, запущена у 2013 році. Три супутники оснащені надточними магнітометрами, які дозволяють “бачити” зміни у магнітному полі Землі та відокремлювати сигнали з ядра від впливу атмосфери, океанів і кори планети. Чому це важливо Науковці поки не можуть пояснити причину такого реверсу. Є кілька версій: короткочасна флуктуація, частина циклічного процесу або новий стабільний режим циркуляції ядра. За словами авторів дослідження, це відкриття показує, що внутрішні процеси Землі можуть бути значно більш хаотичними та змінними, ніж вважалося раніше. Як це пов’язано з магнітним полем Землі Магнітне поле планети постійно змінюється разом із рухом рідкого металу в ядрі. Воно впливає на роботу супутників, навігаційних систем, зв’язку та навіть космічну погоду. Без магнітного щита атмосфера Землі була б значно більш вразливою до заряджених частинок Сонця. Саме тому дослідження процесів у ядрі має не лише наукове, а й практичне значення. Цікавий факт Вчені порівнюють спостереження за ядром Землі із “прослуховуванням двигуна автомобіля через стіни будинку”. Людство не може напряму побачити ці процеси, тому супутникові магнітні вимірювання залишаються одним із небагатьох способів зрозуміти, що відбувається у центрі планети.